 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА
| Я |
к і будь-який інший вид людської
діяльності, політика має свідомий
характер. Визначаючись у кінцевому
підсумку об'єктивними економічними й
соціальними чинниками, вона водночас
здійснюється під впливом свідомості та
культури людей.
Саме політична культура визначає
політичну поведінку індивідів і соціальних
спільностей, надаючи їй певного змісту і
спрямування. Політична культура багато в
чому визначає також характер і особливості
конкретної політичної системи, політичний
режим, динаміку і спрямованість політич-
них процесів.
Без вивчення і врахування суб'єктивного
чинника політичного життя, впливу на
останнє свідомості й культури неможливо
осягнути сутність політичних явищ і про-
цесів, визначити тенденції й перспективи
їх розвитку. Поняття політичної культури
дає можливість перейти від поверхневого
сприйняття політичної системи, функціону-
вання її інститутів до розуміння глибинних
причин політики, ролі в ній ідеологічного
чинника, традицій, уявлень, переконань
тощо. Про важливість вивчення політичної
культури свідчить, зокрема, те, що полі-
тологію іноді визначають як науку про
закономірності розвитку і функціонування
політичної культури.
Велике значення політичної культури в
житті суспільства зумовлює прагнення
різних політичних сил, передусім політич-
них партій, узяти під свій контроль процес
формування політичної культури, засвоєння
індивідом політичних знань, норм і цін-
ностей, впливати на нього у вигідному для
себе напрямі.
| Персоналізовані аспекти політики |
| Політична культура |
СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА
ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Сутність політичної У політології існують різні підходи до
культури розуміння сутності політичної культури
та її визначення. Ці відмінності пов'я-
зані передусім з неоднозначністю самого поняття «культура».
Як зазначається в енциклопедичному словнику, культура
(від лат. сиііига — обробіток, виховання, освіта, шанування) —
історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих
сил і здібностей людини, виражений в типах і формах
організації життя і діяльності людей, а також у створюваних
ними матеріальних і духовних цінностях; поняття «культура»
вживається для характеристики певних історичних епох
(антична культура), конкретних суспільств, народностей і
націй (культура майя), а також специфічних сфер діяльності
або життя (культура праці, побуту, художня культура); у
більш вузькому розумінні — сфера духовного життя людей1.
Як видно з наведеного визначення, культуру можна
розуміти як феномен матеріального й духовного життя
суспільства і як вияв лише його духовного життя. Ця
відмінність дається взнаки і в розумінні політичної культури.
В одних випадках її трактують лише як феномен свідомості,
духовного життя суспільства, соціальних спільностей, інди-
відів, в інших — розуміють ширше. Розглянемо ці відмін-
ності детальніше.
Термін «політична культура» вперше увів до наукового
вжитку німецький філософ-просвітитель Іоганн Готфрід
Гердер (1744—1803). Концептуальне осмислення політичної
культури як складової політичного життя та об'єкта ви-
вчення політології було здійснено лише в 50—60-ті роки
XX ст. Інтерес до політичної культури був зумовлений
передусім усвідомленням західними дослідниками необхід-
ності з'ясування впливу глибинних, емоційних і соціально-
психологічних чинників на стабільність політичних систем.
Значний внесок у становлення й розвиток теорії політичної
культури зробили американські політологи Г. Алмонд і
С. Верба. Вони ж започаткували підхід до розуміння
політичної культури як сукупності орієнтацій індивідів
стосовно політичних об'єктів. Такі орієнтації виявляються
'Див.: Советский знциклопедический словарь. М., 1980. С. 677.
,.....,..,....„,......... л -то
„,™———.~~~,.~.~:~,„,,~~~~——.,,,———— Ь|. / О
на трьох рівнях. Це, по-перше, пізнавальні орієнтації, які
охоплюють знання про політичну систему та її функціону-
вання. По-друге, емоційні орієнтації, які виражають почуття
щодо політичної системи, учасників політичного процесу.
По-третє, це — оціночні орієнтації, які виражають особисте
ставлення до політичної системи, її учасників та їхніх дій.
«Поняття «політична культура», — писали Г. Алмонд і
С. Верба у праці «Громадянська культура» (1965), — вказує
на специфічні політичні орієнтації — установки стосовно
політичної системи і її окремих частин та установки щодо
власної ролі в системі. Це сукупність орієнтацій стосовно
особливої сукупності об'єктів і процесів. Коли ми говоримо
про політичну культуру суспільства, ми маємо на увазі
політичну систему, інтеріоризовану в знаннях, почуттях та
оцінках його членів»2.
Отже, автори обмежили політичну культуру лише сферою
політичної свідомості. Поряд з цим, традиційним, підходом
до розуміння політичної культури існує інший підхід, який
розглядає політичну культуру як органічну єдність
політичної свідомості й політичної поведінки. Так, на думку
польського політолога Є. Вятра, «політична культура —- це
сукупність позицій, цінностей і зразків поведінки, які
стосуються взаємовідносин влади і громадян»3. Такий підхід,
що грунтується на визнанні органічної єдності в політичній
культурі двох сторін — духовної, ідеологічної і практичної,
діяльної, досить поширений. Очевидно, він дещо повніше
розкриває сутність політичної культури, ніж попередній, бо
поведінка — це спосіб існування культури, без якого вона
неможлива.
З наведеного вище визначення культури взагалі видно,
що вона охоплює не всю багатоманітність виявів матеріаль-
ного і духовного життя суспільства, а лише типи і форми
організації життя й діяльності людей, створювані ними
матеріальні й духовні цінності. Це саме стосується й полі-
тичної культури. Вона охоплює не всі вияви політичної
свідомості й політичної поведінки, а лише те в них, що є
найбільш поширеним, типовим для суспільства, соціальної
спільності чи індивіда. Російський політолог М. X. Фарук-
шин визначає політичну культуру як «сукупність стереотипів
2 Цит за: Баталов 9. Я. Политическая культура современного амери-
канского общества. М., 1990 С. 12.
1 Вятр Е. Социология политических отношений. М., 1979. С. 259.
| Персоналізовані аспекти політики |
| Політична культура |
політичної свідомості й поведінки, властивих даній со-
ціальній спільності»4.
Третій підхід до розуміння політичної культури близький
до другого. Відповідно до цього підходу поряд з політичною
свідомістю й поведінкою до політичної культури долуча-
ються також способи функціонування політичних інститутів.
І Отже, політична культура в широкому розумінні — це
І сукупність стійких форм політичної свідомості й поведінки,
1 а також характеру і способів функціонування політичних
і інститутів у межах певної політичної системи.
ш.
Структура 3 наведених визначень політичної куль-
політичної культури тури видно, що основними елементами
її структури є політична свідомість і
політична поведінка (діяльність) у найбільш поширених,
типових їх виявах. Головним елементом політичної культури
є політична свідомість, її складають політичні інтереси,
знання, ідеї, погляди, уявлення, переконання, цінності,
оцінки, орієнтації, почуття, настрої, традиції тощо. Системо-
утворюючими в політичній культурі, тобто такими, що
визначають її як органічну цілісність, систему, є політичні
знання, політична ідеологія і переконання.
Винятково важливим є діяльнісний аспект політичної
культури. Його складають визнані в суспільстві норми полі-
тичної поведінки, навики і способи політичної діяльності,
вміння і досвід тощо. У реальній дійсності політична культу-
ра виявляється передусім у вигляді стереотипів політичної
поведінки і способів функціонування політичних інститутів.
Залежно від суб'єкта політики розрізняють політичну
культуру суспільства, соціальної спільності (суспільного
класу, соціальної групи, нації, народності, територіальної,
демографічної спільності тощо) та індивіда. Політична
культура індивіда — це поєднання політичних знань,
поглядів, уявлень, переконань, оцінок, орієнтацій і поведінки
окремої людини. Вона формується під впливом як політич-
ної культури суспільства в цілому, так і тієї соціальної спіль-
ності, до якої належить індивід. Політична культура суспіль-
ства є синтезом політичних культур усіх наявних у ньому
соціальних спільностей за домінуючої ролі однієї з них —
4 Фарукшин М. X. Политическая культура обшества // Социально-гюлит.
науки. 1991. № 4. С. 106.
тієї, що посідає панівне місце в системі суспільних, насам-
перед економічних, відносин. Загальнолюдські політичні ідеї
і цінності, такі, наприклад, як свобода, рівність, справедли-
вість, демократія тощо, є елементами загальнолюдської полі-
тичної культури.
ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ
ЯК ЕЛЕМЕНТ ПОЛІТИЧНОЇ
КУЛЬТУРИ
Поняття політичної Свідомість — це вища, властива лише
свідомості людині, форма відображення об'єктив-
ної дійсності. Таке відображення від-
бувається у формі поглядів, ідей, уявлень, переконань, віру-
вань тощо, які відображають об'єктивне становище індивіда,
соціальних спільностей, суспільства в цілому. Політична свідо-
мість є однією з найважливіших форм суспільної свідомості.
Вона відображає політичне буття людей і може бути
визначена як сукупність знань, ідей, поглядів, орієнтацій та
Щ установок індивідів і соціальних спільностей стосовно
політичної системи та їхнього місця в ній.
| Політична ПСИХОЛОГІЯ та ідеологія |
Відповідно до якісно відмінних сфер
свідомості — психологічної та ідеоло-
гічної — у політичній свідомості розріз-
няються два структурних елементи:
політична психологія і політична ідеологія.
І Політична психологія — це сукупність почуттів, настроїв,
1 емоцій, волі, думок, особливих рис характеру індивідів і
| соціальних спільностей, що виражають їх ставлення до
| політичних інститутів, здійснення влади.
Зміст політичної психології індивідів і соціальних спіль-
ностей виявляється в їх політичній поведінці.
Політична психологія має певну структуру. Вона містить
політичні потреби, інтереси, почуття, настрої, традиції тощо.
Політичні потреби є базовим елементом політичної психо-
логії. Це ті потреби, задоволення яких пов'язане зі здій-
сненням влади. Вони можуть лише тим чи іншим чином
| 31—2-1330 |
| Персоналізовані аспекти політики |
| Політична культура |
| ЗІ * |
стосуватися влади, а можуть виявлятися безпосередньо у
прагненні до її завоювання і здійснення. Політичні інтере-
си — це усвідомлені політичні потреби. Вони є реальними
причинами дій учасників політичного процесу. Залежно від
відмінностей у політичних інтересах одні й ті самі явища
політичного життя можуть по-різному сприйматися його
учасниками, що формує відповідні політичні почуття,
настрої, емоції тощо, отже, й відповідну політичну поведінку.
Політичні настрої є станом почуттів щодо політичних явищ
і процесів. Настрої містять як емоційні, так і раціональні
елементи і справляють значний вплив на політичну пове-
дінку людей. Вони найбільш динамічно й чутливо відобра-
жають вплив економічних і соціальних чинників на політику.
На відміну від настроїв політичні традиції є найбільш
стійкою складовою політичної культури. Це усталені норми
політичної поведінки, політичні цінності, ідеї, звичаї тощо,
які передаються від покоління до покоління. В традиціях
концентруються ті елементи політичного досвіду, які
об'єктивно відповідають інтересам і цілям суспільства,
визнаються ним і закріплюються як нормативні настанови.
Змінюються вони або поступово (в процесі довготривалого
суспільного розвитку), або швидко (в періоди докорінних
суспільних перетворень, коли на зміну усталеним приходять
інші ідеї і цінності).
Другий з основних структурних елементів політичної
свідомості — політична ідеологія. Для визначення місця
ідеології в політичній культурі, її ролі в політичному житті
суспільства з'ясуємо спочатку, що таке ідеологія взагалі.
Ідеологія, зазначається у «Філософській енциклопедії», — це
«сукупність ідей і поглядів, які відображають у теоретичній
більш чи менш систематизованій формі відношення людей
до навколишньої дійсності та один до одного і служать
закріпленню або зміні, розвитку суспільних відносин.
Основою ідеологічного відображення дійсності є певні
суспільні інтереси. У класовому суспільстві ідеологія завжди
має класовий характер, відображаючи становище даного
класу в суспільстві, відносини між класами, класові інтереси.
Ідеологія виступає у формах політичних, правових, релігій-
них, етичних, естетичних і філософських поглядів»5.
'Философская знциклопедия: В 5 т. / Гл. ред. Ф. В. Константинов. М.,
1962. Т. 2. С. 229.
і Відповідно до наведеного визначення політична ідеологія
і виступає як система ідей і поглядів, які виражають інтере-
| си суспільних класів стосовно політики, здійснення влади.
Сутнісними рисами політичної ідеології є систематизова-
ний, теоретичний характер і цілісне відображення інтересів
суспільних класів. Суб'єктами основних політичних ідеоло-
гій сучасності — лібералізму, консерватизму, соціал-демо-
кратизму й комунізму є саме суспільні класи.
Відмінності в інтересах суспільних класів породжують
відмінності в їх ідеології. А оскільки в суспільстві завжди є
класи з відмінними інтересами, то демократична держава,
тобто така держава, яка стоїть над класовими інтересами,
прагне виражати інтереси всього народу, а не передусім
певного суспільного класу, не може ставати на позиції тієї
чи іншої ідеології. Так звана державна ідеологія завжди є
вираженням інтересів лише певного суспільного класу.
У політичній культурі політична психологія та ідеологія
перебувають у єдності і взаємодії. Особливістю цієї взаємодії
є те, що обидві вони виражають інтереси одних і тих самих
соціальних спільностей, але з різним ступенем глибини та
узагальнення. Якщо політична психологія відображає полі-
тичне буття безпосередньо, то політична ідеологія — опосе-
редковано, через політичну психологію й систему соціально-
економічних відносин. Політична ідеологія спирається на
політичну психологію, інакше вона перетворилася б у відір-
вану від життя систему ідей.
Буденна У політичній свідомості розрізняють
й теоретична також два рівні — буденну й теоретичну
політична свідомість свідомість
Буденна політична свідомість — це несистематизовані
масові уявлення про політику.
Вона виникає стихійно, безпосередньо з повсякденної
практики й відображає політичні явища і процеси поверхо-
во, не проникаючи у їх суть. Але й на цьому рівні свідомість
має пізнавальну цінність, є одним із джерел теоретичної
свідомості. Більшість людей сприймає політику саме на рівні
буденної свідомості.
Буденна політична свідомість тісно пов'язана з політич-
ною психологією. Вона має такі яскраво виражені соціально-
психологічні риси, як почуття, настрої, емоції тощо.
| Політична культура |
| Персоналізовані аспекти політики |
Безпосередній зв'язок з практикою і соціально-психологічна
оформленість надають політичній свідомості особливої
гнучкості й динамізму. Саме на рівні буденної свідомості
відбувається швидка реакція людей на політичні події, а їхнє
ставлення до політичної влади формується насамперед через
факти повсякденного життя.
Оскільки головним джерелом формування буденної
політичної свідомості є повсякденна практична діяльність,
то нерідко її називають ще емпіричною політичною свідо-
містю. Проте буденна свідомість не зводиться до емпіричної,
бо, крім набутих у практичній діяльності знань, до її складу
входять також елементи знань ідеологічних і теоретичних.
| Теоретична політична свідомість — це сукупність ідей,
| поглядів, учень, які виникають на основі наукового дослід-
1 ження політичних явищ і процесів.
Теоретична політична свідомість має багато спільного з
політичною ідеологією, проте вони не є тотожними. Систе-
матизовані, теоретичні знання складають' основний зміст
ідеології, але крім цих знань ідеологія містить ще й цінніс-
ний аспект, пов'язаний з вираженням нею класових інтере-
сів. Якщо теоретичне знання грунтується передусім на
фактах, то ідеологія — на цінностях, що відбивають інтереси
того чи іншого класу.
Цінності як один із найважливіших елементів політичної
культури — це такі політичні знання та уявлення, що
розглядаються суб'єктами політики як невід'ємні від їхнього
існування, орієнтують їхні політичні дії. Цінності є мотива-
ційним базисом політичної культури, вони зумовлюють
відповідні політичні орієнтації і поведінку, а їх втрата
означає руйнування самої політичної культури.
Вираження ідеологією інтересів суспільних класів, її
ціннісний аспект породжують критичне ставлення до неї як
до неістинного, спотвореного знання. В ідеології вбачають
опозицію раціональному, науковому осягненню соціальної
дійсності. Ще К. Маркс називав її «спотвореною свідомістю».
Подібні оцінки ідеології пізніше давати італійський соціолог
В. Парето («кристалізація хибної свідомості»), німецький
філософ К. Манхейм («добровільна містифікація»), амери-
канський соціолог Д. Белл («секуляризована релігія»), фран-
цузький філософ Б.-А. Леві («невпізнана брехня») та ін.
Проте наявність в ідеології ціннісного аспекту не при-
нижує, а, навпаки, підвищує її роль у житті суспільства.
Саме цей аспект робить ідеологію не лише прийнятною, а й
необхідною для того чи іншого суспільного класу. Ідея
«кінця ідеології», що стала основою впливової в 60-ті роки
XX ст. концепції деідеологізації, себе не виправдала.
Ідеологія виявилась необхідною. Зрештою, в будь-якому
політичному документі наявні терміни ідеологічного по-
рядку, які не є власне науковими поняттями, наприклад
«свобода», «рівність», «справедливість», «братерство», «рів-
ність можливостей», «загальний добробут» тощо.
Кожна з різних форм політичної ідеології претендує на
істинне і найповніше відображення дійсності, хоча набли-
жені вони до істинного, наукового знання неоднаковою
мірою. З-поміж інших систематизованих поглядів та ідей —
релігійних, філософських, естетичних тощо — політична
ідеологія найбільшою мірою орієнтована на практику.
Основні відмінності між буденною і теоретичною свідо-
містю полягають у їхніх пізнавальних можливостях. За
сприйняття політики на науковому рівні розширюється
сфера достовірних політичних знань, науковий аналіз дає
можливість з'ясувати глибинні причини політичних явищ і
процесів, закономірностей їхнього розвитку. Буденна ж
свідомість сприймає політику поверхово, набуті нею знання
мають кон'юнктурне, особистісне забарвлення. Багато з
орієнтацій, які складають політичну культуру, закладені в
людях підсвідомо і часто виявляються в них мимоволі, без
попередніх роздумів. Зберігаючись у підсвідомості, ці орієн-
тації істотно впливають на поведінку людей і зміст полі-
тичної діяльності. Поряд з неусвідомленими реакціями
орієнтаційного порядку політична поведінка містить і суто
імпульсивні дії.
Політична поведінка більшості громадян будь-якої країни
визначається не стільки теоретичною, скільки буденною
політичною свідомістю, а то й підсвідомими мотивами, що
негативно відбивається як на політиці, так і на долі самих
громадян і робить особливо важливими політичну освіту
мас, формування високого рівня їхньої політичної культури.
Індивідуальна, Залежно від суб'єкта політичної свідо-
групова й масова мості виокремлюються індивідуальна,
політична свідомість Групова ^ масова політична свідомість.
Індивідуальна політична свідомість — це
свідомість кожного окремого індивіда як учасника полі-
| Персоналізовані аспекти політики |
| Політична культура |
тичного процесу. Групова політична свідомість — це
свідомість різних соціальних спільностей людей (соціально-
класових, етнічних, демографічних, професійних, терито-
ріальних).
Соціальну базу масової політичної свідомості складає
маса як сукупність індивідів, котрі належать до різних
соціальних спільностей і беруть участь у конкретних
політичних процесах. За своїм змістом масова політична
свідомість є сукупністю ідей, поглядів, уявлень, почуттів,
настроїв, що відображають доступні й відомі масам полі-
тичні явища і процеси. Масова політична свідомість форму-
ється під впливом не лише соціально-економічних і полі-
тичних чинників, а й за допомогою ідеологічних засобів.
Однією з істотних рис масової політичної свідомості є її
динамізм — здатність до швидких змін залежно від дії
різноманітних чинників, особливо агітації і пропаганди.
Ця особливість слугує підставою для маніпулювання
масовою політичною свідомістю, яке досить поширене в
політиці.
Масова свідомість проявляється у громадській думці.
Основними каналами з'ясування і вияву громадської думки
є опитування населення, референдуми, збори, маніфестації,
всенародні обговорення важливих суспільно-політичних
проблем, звернення населення з листами, скаргами і пропо-
зиціями до органів державної влади, громадських організа-
цій, засобів масової інформації тощо.
Політична свідомість є найважливішою складовою полі-
тичної культури. Однак не всі її вияви належать до
політичної культури. Політична свідомість відображає всю
багатоманітність політичних відносин, до складу політичної
культури входять лише домінуючі в суспільстві або найбільш
характерні для тієї чи іншої соціальної спільності типові,
укорінені ідеї, погляди, уявлення тощо про різні аспекти
політичного життя. Насамперед це стосується ціннісних
орієнтацій, які є визначальними щодо світоглядних позицій
і політичної поведінки.
І ТИПИ І ФУНКЦІЇ
ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
• міст і форми вияву політичної куль-
'тури значною мірою залежать від
рівня історичного розвитку і змінюються в ході суспільно-
політичних змін. Кожній суспільно-політичній системі
відповідає певний тип політичної культури, який у кожній
конкретній країні проявляється в національно-специфічних
формах. Для відображення процесу змін політичної культури
в ході історичного розвитку, особливостей політичної куль-
тури певного суспільства або тих чи інших соціальних спіль-
ностей у політології вживається поняття «тип політичної
культури», яке фіксує найбільш загальні, типові риси полі-
тичної свідомості й поведінки людей окремих історичних
епох і суспільств. Типологія політичної культури може
здійснюватись за різними ознаками: історичними епохами,
формами ставлення до політики, характером політичної діяль-
ності та її суб'єктами, типами світогляду, регіонами тощо.
Типологія політичної Найвідомішою в сучасній політології є
культури Г. Алмонда типологія політичної культури, здій-
/ С. Верби снена Г. Алмондом і С. Вербою шляхом
порівняльного аналізу різних
політичних культур, які існують в окремих країнах. На осно-
ві дослідження політичної культури США, Великобританії,
Італії, ФРН і Мексики вони виокремили у праці «Грома-
дянська культура» три «чистих типи» політичної культури:
паройкіальну, підданську та активістську. Ці типи характе-
ризуються певними цінностями, зразками політичної пове-
дінки, способами організації влади і не прив'язані жорстко
до певної історичної епохи чи соціальної спільності.
Паройкіольний (від грецьк. «пара» — навколо і «ойкос» —
дім, господарство) тип політичної культури (іноді його
називають «патріархальним») характеризується відсутністю в
суспільстві інтересу до політичної системи. Основними
рисами цієї культури є майже повна відсутність у громадян
знань, емоцій і суджень щодо держави, відсутність прагнень,
аполітичність поряд із замкнутістю на місцевій чи етнічній
солідарності. Паройкіальна культура може відразу стати
панівною в молодих країнах, але зберігається навіть у
великих індустріальних державах, коли кругозір більшості
| Персоналізовані аспекти політики |
| Політична культура |
громадян обмежується прихильністю до свого роду, містеч-
ка, регіону.
Підданський тип політичної культури вирізняється силь-
ною позитивною орієнтацією громадян на політичну
систему, але слабкою орієнтацією на активну участь у її
функціонуванні. Цей тип сформувався за умов феодальної
системи з її виразною ієрархічністю політичних відносин.
Елементи підданської культури трапляються і в сучасних
суспільствах, зокрема у формі поклоніння верховним
політичним лідерам.
Активістський тип політичної культури (або «культура
участі») вирізняється активною заінтересованістю громадян
не тільки в тому, що їм дає політична система, а й у тому,
щоб відігравати у ній активну роль.
В історії, на думку Г. Алмонда і С. Верби, переважають
не чисті, а змішані типи політичної культури: паройкіально-
підданська, піддансько-активістська і паройкіально-акти-
вістська. Змішаним типом політичної культури є й так звана
громадянська культура. Це активістська політична культура,
в якій наявні елементи паройкіальної і підданської культури.
Вона найбільш характерна для демократичних політичних
систем і сприяє їх функціонуванню.
Громадянська культура є породженням громадянського
суспільства. Вона передбачає, що суб'єкти політики у своїй
діяльності виходять з інтересів усього суспільства, а не лише
окремої соціальної спільності. За наявності в ній різних
політичних орієнтацій ця культура спрямована на дотриман-
ня в суспільстві громадянського консенсусу як необхідної
засади демократії.
Типологія політичної Деталізовану типологію політичної культури
культури Є. Вятра запропонував Є. Вятр. Залежно від суспільно-
політичних формацій і притаманних їм полі-
тичних систем він виокремив три основних типи політичної культури:
традиційний, буржуазно-демократичний і соціалістичний. Тип тради-
ційної політичної культури відповідає рабовласницькому і феодальному
ладу. Він характеризується визнанням того, що: а) влада має свя-
щенний характер; б) права підданого і влади регулюються традицій-
ними нормами, які випливають із твердження: «так було завжди»;
в) політична система та її основні норми є незмінними.
Традиційна політична культура виступає у трьох різновидах:
1. Традиційна племінна культура, для якої характерні значна влада
віча та істотні обмеження влади вождя.
2. Традиційна теократична культура, в якій володар є Богом або
намісником Бога і його влада обмежується лише тим, як розуміється
воля Бога. Ця культура притаманна тим народам, у яких політична
система створювалась пророками нових релігій.
3. Традиційна деспотична культура, в якій ставлення підданих до
володаря грунтується на визнанні його абсолютної, нічим не обмеженої
влади над ними. Володар є паном над усіма підданими і їх власником.
Ці різновиди політичної культури в історії переплітаються. Поряд з
традиційною політичною культурою добуржуазна епоха знає інший тип
— політична культура станової демократії, за якої значна частина,
навіть більшість, населення повністю відсторонена від участі в
політичній системі і найчастіше позбавлена будь-яких особистих прав.
Політичні права існують лише для меншості з привілейованих станів.
Історії відомі два різновиди політичної культури станової демократії:
патриціанська культура деяких грецьких міст, республіканського Рима
й деяких італійських міст середньовіччя, а також дворянська політична
культура, наприклад у Польщі, Англії, Росії епохи пізнього
середньовіччя і раннього періоду нової історії.
Виникнення капіталізму й залучення мас до політичного життя
створили масову політичну культуру — культуру не якоїсь класової
меншості, а широких верств суспільства. Буржуазне суспільство знає
два основних типи політичної культури: демократичний та автокра-
тичний. Для першого типу характерні активність громадян, їх
включення у політичну систему, визнання громадянських прав і
свобод, а також принципу контролю громадян за діяльністю держави.
Буржуазно-демократична політична культура виступає у двох
основних різновидах: консервативно-ліберальній і ліберально-демокра-
тичній. Консервативно-ліберальна культура визнає основними цінностя-
ми громадянські права і свободи, але заперечує суспільно-реформатор-
ський аспект політичної культури. В ліберально-демократичній політич-
ній культурі, навпаки, визнання основних цінностей і зразків поведін-
ки, типових для системи буржуазної демократії, поєднується з
очікуванням соціальних реформ, здійснюваних державою.
Автократичний тип буржуазної політичної культури є запереченням
буржуазно-демократичного типу. Ідеалом держави він визнає сильну й
неконтрольовану владу, яка виключає демократичні права і свободи
громадян. Цей тип втілився в різного роду мілітаристських і фашист-
ських режимах XX ст. і має два різновиди: авторитарну й тоталітарну
політичну культуру. Перша відрізняється від другої тим, що не
передбачає активної участі мас, їх політичної мобілізації і використовує
ідеологію лише як інструмент для забезпечення пасивного послуху мас.
Тоталітарна політична культура, супутня фашистським і напівфашист-
ським системам, поєднує культ лідера, сильної влади з активним
залученням громадян до участі в політичному житті відповідно до
принципів, установлених лідером1'.
Цитована праця Є. Вятра була написана ще в 70-х роках і, звісно,
не відбиває тих політичних змін, які відбулись у колишніх соціаліс-
тичних країнах. За цей час концепція тоталітаризму, започаткована ще
'Див.: Вятр Е. Социология политических отношений. С. 266—269.
— 489
| Політична культура |
| Персоналізовані аспекти політики |
| І |
в 50-х роках американськими політологами К. Фрідріхом і 3. Бжезін-
ським, знайшла свій подальший розвиток. Було, зокрема, визнано, що
ті політичні режими, які утвердились у соціалістичних країнах, є
різновидом тоталітаризму. А значить, політична культура соціалістичної
демократії, про яку говорив Є. Вятр, є різновидом тоталітарного типу
політичної культури. Слід зауважити, що поділ політичної культури за
характером реалізації владних відносин у суспільстві на демократичну,
авторитарну й тоталітарну, започаткований Є. Вятром і розвинутий
стосовно нових політичних реалій, у сучасній політології досить
поширений.
Розглянемо детальніше особливості демократичної полі-
тичної культури. Головною з цих особливостей є плюралізм,
який передбачає політичну, економічну та ідеологічну
багатоманітність. Багатоманітність в економічному житті
означає існування різних форм власності, насамперед при-
ватної, різних форм господарювання, вільного підприєм-
ництва. Економічна багатоманітність виступає основою
політичного плюралізму, який означає визнання в політич-
ному житті багатоманітності інтересів різних соціальних і
політичних груп. Політичний плюралізм заперечує монопо-
лію будь-якої соціальної спільності, організації чи особи на
владу. Відповідно, не може займати монопольне становище
будь-яка ідеологія.
Визнання плюралізму соціальних і політичних інтересів
передбачає визнання ідей політичного представництва й
виборності. Остання покликана забезпечити народний
суверенітет і представництво інтересів усіх суспільних груп у
системі влади через політичні партії. Чергування партій і
посадових осіб при владі вважається цілком нормальним і
навіть необхідним явищем. Політична конкуренція є однією
з основних ознак демократичної політичної культури.
Принцип плюралізму, багатоманітності суспільного
життя — основа демократизму не лише політичної культури,
а й суспільства в цілому. Водночас він передбачає дію
іншого принципу — консенсусу. Демократична політична
культура характеризується встановленням у суспільстві кон-
сенсусу стосовно основних цінностей суспільства, його цілей
і шляхів їх досягнення, визнанням легітимності демократич-
них процедур, готовністю добровільно підкорятися встано-
вленим політичним правилам.
Можливі й інші типології політичної культури. Так, за
національно-територіальною ознакою виокремлюються
європейський (західний) та азіатський (східний) типи, за
характером взаємозв'язків і контактів між людьми —
конфронтаційний і консенсусний типи, за ідеологічною
ознакою розрізняють ліберальний, консервативний, кому-
ністичний і соціал-демократичний типи політичної культури.
Вплив політичної Політична культура є складовою полі-
культури на тичної системи і відіграє надзвичайно
політичну систему важливу роль у її функціонуванні. Вона
впливає на форми, функціонування і розвиток політичних
інститутів, зумовлює політичну поведінку широких мас.
Стійкість і життєздатність будь-якої політичної системи
залежить від ступеня відповідності її цінностей цінностям
політичної культури більшості громадян. Ставлення людей
до інститутів політичної системи, правлячої еліти, полі-
тичних лідерів, взагалі до всіх політичних явищ і процесів
відбувається під впливом їхньої політичної культури. Цим
пояснюється, зокрема, те, що один і той самий тип політич-
ної системи виявляється прийнятним в одному суспільстві і
неприйнятним в іншому.
Особливо важливу роль у функціонуванні політичної
системи відіграє єдність, або однорідність, політичної куль-
тури, з якою безпосередньо пов'язана стабільність суспіль-
ства. Внаслідок соціальної різнорідності суспільства його
політична культура складається з багатьох різних часткових
культур або субкультур — класових, етнічних, демографіч-
них, професійних, регіональних, релігійних тощо. Політична
субкультура — це сукупність таких стереотипів політичної
свідомості й поведінки, які значно відрізняються від загаль-
них, домінуючих у суспільстві. В одному разі відмінності
часткових культур від загальної політичної культури суспіль-
ства не мають принципового характеру, і часткові культури
інтегруються в загальну як субкультури. В іншому разі
часткові культури настільки відрізняються від загальної
політичної культури, що виступають як контркультура. Це
означає, що в кожному суспільстві можуть існувати одно-
часно кілька політичних культур: домінуюча, або загальна,
політична культура, субкультури і контркультура.
Наявність різних, а тим більше — протилежних політич-
них культур, тобто фрагментарність політичної культури
суспільства, містить у собі загрозу втрати спільних ідеалів і
цілей, переважання часткових інтересів над загальнонаціо-
| Персоналізовані аспекти політики |
| Політична культура |
кальними, дестабілізує політичну систему. Оскільки наяв-
ність у суспільстві політичних субкультур є звичайним
явищем, то для правлячих кіл важливо узгоджувати ці
субкультури на базі спільних інтересів і цінностей і тим
самим забезпечувати стабільність усієї суспільної системи.
Фрагментарність політичної культури особливо виразно
проявляється в переломні періоди суспільного розвитку,
коли руйнуються звичні уявлення, переривається наступ-
ність норм політичної культури, утворюється розрив між
політичною культурою старшого й молодшого поколінь.
Функції політичної Роль політичної культури в житті сус-
культури пільства більш конкретно проявляється
через виконувані нею функції. Основ-
ними функціями політичної культури є вираження й
реалізація соціальних інтересів, нормативно-регулююча,
виховна, комунікативна і прогностична.
Визначальна функція політичної культури — вираження й
реалізація соціальних інтересів. У політичній свідомості,
передусім у її найважливішій складовій — політичній ідео-
логії, відтворюються корінні інтереси соціальних спільностей,
які стосуються влади в суспільстві. Усвідомлення цих інте-
ресів зумовлює відповідну політичну поведінку соціальних
спільностей та окремих їх представників. Для завоювання й
використання державної влади, здійснення впливу на неї
вони створюють політичні партії, об'єднуються в громадські
організації, тим чи іншим чином ведуть себе у виборчих
кампаніях, інших політичних процесах.
Призначення політики в цілому, політичної культури
зокрема, — узгодження багатоманітних соціальних інтересів,
забезпечення єдності й цілісності суспільства. В узгодженні
соціальних інтересів, забезпеченні стійкого, злагодженого і
динамічного функціонування політичної системи знаходить
свій вияв нормативно-регулююча функція політичної куль-
тури. Реалізується вона за допомогою формування і закріп-
лення в суспільній свідомості необхідних політичних
цінностей, установок, цілей, мотивів і норм поведінки. Як
правило, вони втілюються в нормативних політичних
рішеннях держави і надають можливість ефективно регулю-
вати відносини в межах політичної системи з боку як
держави, так і громадянського суспільства. Завдяки норма-
тивно-регулюючій функції політичної культури досягається
соціальний і в цілому — суспільний консенсус.
«,,,,, 492
Виховна функція політичної культури, або функція
політичної соціалізації, спрямована на формування й розви-
ток індивіда як суб'єкта політичних відносин. Відбувається
це на основі тих політичних цінностей і норм поведінки, які
переважають у суспільстві в цілому або відповідають інтере-
сам і цілям тих чи інших соціальних спільностей. Засвоюючи
політичну культуру, індивід набуває знань про політичну
систему, свої права та обов'язки як громадянина, стає
активним учасником політичного процесу. Виховна функція
політичної культури, отже, спрямована на розвиток
політичної активності людей.
Суть комунікативної функції виявляється в тому, що
політична культура виступає засобом ідейно-політичного і
правового зв'язку громадян з політичними інститутами та
між собою. Ця функція забезпечує взаємодію всіх учасників
політичного процесу на базі використання загальноприйня-
тих термінів, символів, стереотипів мислення й поведінки.
Вона дає змогу встановити зв'язки між учасниками політич-
ного процесу як у просторі, тобто в межах існуючої політич-
ної системи, так і в часі — транслюючи надбання політичної
культури від покоління до покоління і тим самим забезпе-
чуючи спадковість політичного досвіду різних поколінь.
Прогностична функція політичної культури полягає в
тому, що на основі знання особливостей і стану політичної
культури різних соціальних спільностей, притаманних їм
ціннісних орієнтацій та оцінок політичних явищ і процесів
можна передбачити можливі варіанти їхньої поведінки в тих
чи інших конкретних соціально-політичних ситуаціях.
Реалізація цієї функції потребує постійного вивчення і
врахування в діяльності всіх владних структур стану політич-
ної свідомості різних соціальних спільностей, притаманних
їм інтересів і прагнень. У західній політології цінність вив-
чення політичної культури вбачається саме у її здатності
передбачати політичну поведінку людей.
Перелічені функції політичної культури в різних історич-
них умовах проявляються неоднаковою мірою. Так, у
перехідних суспільствах, особливо в процесі здійснення со-
ціально-економічних перетворень в інтересах лише окремих
соціальних спільностей, значною мірою послаблюється
комунікативна функція політичної культури. В результаті
загострюються соціальні суперечності, втрачаються взаємо-
| Політична культура |
| Персоналізовані аспекти політики |
розуміння між окремими спільностями, довіра до полі-
тичних інститутів, насамперед органів державної влади.
Особливо небезпечною для суспільної злагоди є однозначно
негативна оцінка минулого суспільства, хоч би яким воно
було. Така оцінка призводить, зокрема, до втрати порозу-
міння між старшим і молодшим поколіннями, породжує в
середовищі останнього неповагу до старших, апатію і
нігілізм. І навпаки, абсолютизація значення минулого,
історичного досвіду робить провідним елементом політичної
культури ритуал, коли політика перетворюється на систему
суворо регламентованих дій із малозрозумілим для основної
маси людей сенсом.
Одним із основних каналів впливу культури на політику
є політична соціалізація особи, яка дає можливість участі в
політичному житті. Політична соціалізація відіграє важливу
роль у подоланні фрагментарності політичної культури,
забезпеченні наступності політичної культури поколінь.
Поиск по сайту: