ОБ'ЄКТ І ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ 10 страница

Погляди І. Франка на державу були близькими до марк-
систських. Виникнення держави він пов'язував з виник-
ненням приватної власності та суспільних класів. Найважли-
вішою ознакою держави вважав відокремлений від суспільства
управлінський апарат, що виступає як чинник насильства
стосовно суспільства. Всі експлуататорські держави були і є
відчуженою від народу політичною силою, яка протистоїть

Становлення та розвиток політичних ідей

народові й панує над ним. Буржуазна держава також не є
винятком. Характерними її рисами є наявність міцної армії
як опори існуючого політичного ладу, бюрократичного
апарату, посилення виконавчої влади і зниження ролі
представницьких органів. У такій державі відбувається кон-
центрація багатства в руках нечисленної пануючої верхівки,
тоді як мільйони трудівників не можуть задовольнити свої
елементарні життєві потреби. Конституційність, парламен-
таризм не ліквідують соціальної нерівності, бо парламент
насправді представляє інтереси заможних верств суспільства,
а буржуазне право захищає ці інтереси і робить трудящих
фактично безправними. Слід розрізняти формальну і реальну
рівність, бо юридична рівність, що не спирається на еко-
номічну та освітню рівність, залишається на папері, а в
повсякденному житті вона для нижчих верств нездій-
сненна.

Ці погляди І. Франка на державу визначили і його нега-
тивне ставлення до марксистської ідеї держави диктатури
пролетаріату. Така держава також матиме чиновницько-
адміністративний апарат, який стоятиме над народом, і
соціальна нерівність не буде подолана. У зв'язку з цим
соціалістичне суспільство І. Франко уявляв як співдружність
людей праці, засновану на господарській рівності, повній
громадянській і політичній свободі, несумісній з державою.
Політична свобода полягає у відсутності політичного тиску
та управління зверху, держави як органу примусу. Народ
знизу управляє сам собою, працює сам на себе, сам здобуває
освіту й захищається. У майбутньому суспільстві утвердиться
справжнє народовладдя. Головними осередками влади
народу будуть громади, що виконуватимуть усі функції
управління суспільством. І. Франко віддавав перевагу безпо-
середній демократії, хоча не заперечував необхідності і
представницької демократії. Органи представницької демо-
кратії утворюються на рівні вільного союзу громад, пред-
ставники яких формують єдиний представницький орган для
вирішення важливих питань — зовнішньої торгівлі, суду,
оборони та ін.

Щодо шляхів і засобів переходу до соціалізму І. Франко
висловлював різні думки. В одних працях він обстоював
правомірність застосування трудящими радикальних засобів
для звільнення від експлуатації і здобуття свободи, в

Зародження і розвиток української політичної думки

інших — схилявся до мирних форм політичної боротьби.
Рушійною силою цієї боротьби визнавалися не тільки
пролетаріат, а й інші категорії трудівників. І. Франко не
поділяв марксистської ідеї про історичну місію пролетаріату,
за якою йому належить очолити боротьбу за соціалізм усіх
трудящих. Він говорив про «робітництво», під яким розумів
усіх, хто працює, — робітників, дрібних селян, ремісників,
інтелігенцію. На відміну від марксизму І. Франко прагнув до
того, щоб його соціалізм спирався на загальнолюдські, а не
на суто класові цінності. Це мав би бути самоврядний,
недержавний соціалізм.

Велику увагу І. Франко приділяв національному питан-
ню. Він закликав інтелігенцію сприяти формуванню
української нації, здатної до самостійного культурного й
політичного життя і спроможної активно засвоювати
загальнолюдські культурні здобутки. І.Франко виступав за
політичну незалежність націй. Однак така незалежність, на
його думку, не передбачає обов'язкового відокремлення всіх
націй, що входили до складу Російської держави. Формою
політичної незалежності соціальне звільнених народів може
бути демократична автономія у складі федерації. І. Франко
обстоював ідею федерації політичне рівноправних народів з
демократичною, республіканською формою правління,
заснованою на громаді як первинному самоврядному тери-
торіальному об'єднанні. На його думку, вільний розвиток
народів без будь-якого верховенства однієї нації над іншою
здатні забезпечити соціалізм і федерація. На федеративних
засадах мають будуватися відносини між народами як у
межах окремих країн, так і у всесвітньому масштабі.

Відстоюючи федералізм, І. Франко водночас виступав як
проти космополітизму М. Драгоманова, так і проти інтер-
націоналізму марксизму. У працях останніх років він різко
критикував тих діячів, для яких загальноєвропейські ідеали
соціальної рівності заслонили ідеал національної самостій-
ності, та тих, хто за гаслами інтернаціоналізму приховує
нелюбов до власного народу.

Хоча І. Франко багато в чому поділяв марксистські
погляди на проблеми суспільного розвитку, він виступав
проти абсолютизації марксистського вчення, закликав
сприймати його як продукт певної епохи, а не як
керівництво до дії на всі часи.

Становлення та розвиток політичних ідей

Зародження і розвиток української' політичної думки

ОСНОВНІ НАПРЯМИ
РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ
У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XX СТ.

Герша половина, передусім перші десяти-
Іліття XX ст., були особливо плідними в
розвитку політичної думки України. У цей період остаточно сформу-
валися й чітко виявилися різні її напрями, основними з яких є
соціалізм, консерватизм, націоналізм і націонал-демократизм.

Соціалізм 3 часу свого виникнення в середині XIX ст.
марксизм набув значного поширення в Європі

і став однією з найвпливовіших ідейно-політичних течій. Паралельно з
марксизмом розвивався соціал-демократичний напрям учення про
соціалізм. Особливо популярними соціалістичні ідеї стали в перші
десятиліття XX ст. — епоху імперіалізму, війн і пролетарських
революцій, за визначенням В. І. Леніна. Історичні події цієї епохи,
насамперед Жовтнева революція в Росії, підтверджували марксистське
вчення, значного впливу якого зазнала й Україна. Тут поширювалися
як суто марксистські ідеї — про історичну місію робітничого класу,
соціалістичну революцію, диктатуру пролетаріату тощо, так і соціал-
демократичні. Найвідоміші представники соціалістичного напряму
політичної думки України першої половини XX ст. — М. Грушевський
і В. Винниченко — за своїми політичними поглядами тяжіли до соціал-
демократизму.

Михайло Грушевський (1866—1934) — видатний україн-
ський історик і політичний діяч, Голова Української Цент-
ральної Ради. У своїх численних працях, зокрема багатотом-
ній «Історії України-Руси», детально дослідив історію
українського народу. При цьому він відмовився від розгляду
її як історії класової боротьби і подав як історію української
державницької ідеї.

Учений виходив з того, що існують дві «руських» народ-
ності — українсько-руська й великоруська. Київська держа-
ва, право, культура були творенням українсько-руської
народності, а володимиро-московська держава — велико-
руської. Теза про те, що Київська Русь була першою формою
української державності, слугувала обгрунтуванню боротьби
українського народу за власну державність як такого, що
здавна її мав. В історії українського народу М. Грушевський
виокремлював такі періоди: період, що передував утворенню
Київської держави; епоха державного життя (Київська Русь);
литовсько-польська епоха; козацька епоха; занепад козацтва

та українського життя; українське відродження. Крізь усі ці
періоди вчений проводить сформульовану ним українську
ідею, пов'язану з ідеєю свободи українського народу, насам-
перед національної.

У питанні про форму української державності погляди
М. Грушевського зазнали певної еволюції — від ідеї
федеративних форм організації державного життя української
нації до ідеї національної незалежності України. Спочатку
він виступав за національно-культурну автономію України у
складі Росії, пов'язував здобуття українським народом
свободи з перетворенням Росії в демократичну правову
державу.

Під час революції 1905—1907 рр. М. Грушевський вважав,
що вирішення українського питання й національних
проблем народів Росії можливе шляхом реалізації принципу
національно-територіальної та обласної автономії і
забезпечення національних прав усіх народів. Автономна
Україна у складі федеративної Російської республіки —
такою вбачав М. Грушевський українську державність.
Основними рисами федеративної республіки мали бути
широке місцеве самоврядування і представницька демокра-
тія. Українська національна територія має бути об'єднана в
єдину область із власним сеймом, що вибирається прямим,
рівним і таємним голосуванням. Необхідно чітко розмежу-
вати повноваження центру та областей: органи місцевого
самоврядування мають розпоряджатися місцевими фінанса-
ми, земельним фондом, вирішувати питання освіти й
культури; центральна влада має складати норми загальних
основ державного і суспільного ладу.

Жовтнева революція та політична практика російського
більшовицького уряду змінили погляди М. Грушевського.
Він перейшов до ідеї національної незалежності й сувере-
нітету України, свідченням чого став прийнятий очолюва-
ною ним Українською Центральною Радою 9 (22) січня
1918р. IV універсал, який проголосив Україну самостійною
народною республікою. Однак і після цього вчений
підтримував ідею федералізму.

За своєю ідейно-політичною орієнтацією М. Грушевський
був соціалістом, але марксистські погляди поділяв далеко не
в усьому. Зокрема, у питанні про сутність держави, причини
та шляхи її виникнення він істотно уточнював марксистську

жйїга^-.^.,,,,.......... й,,.,.,.«...................................-.,,.«,.,-.-.-,..-. -. "І О "і

Зародження і розвиток української політичної думки

тезу про те, що держава виникла внаслідок класового розша-
рування первісного суспільства.

Важливе місце в українському соціалістичному русі
посідає видатний письменник і політичний діяч Володимир
Вшшиченко (1880—1951). Він був одним із організаторів
Революційної української партії, членом Центрального Комі-
тету Української соціал-демократичної робітничої партії,
заступником голови Української Центральної Ради, першим
головою Генерального Секретаріату — уряду Української
Народної Республіки, Головою Директорії, автором майже
всіх декларацій і законодавчих актів УНР.

Упродовж усього свого життя В. Винниченко залишався
соціалістом, однак різко негативно ставився до соціалізму в
його радянсько-більшовицькому варіанті. Він вважав, що є
два шляхи здійснення соціалізму, з приводу яких розхо-
дяться соціалісти і комуністи. Соціалісти виходять з того, що
соціалізм можна побудувати лише поступово, еволюційно,
реформами. Комуністи, навпаки, вважають, що капіталізм
потрібно знищити відразу, революційним шляхом.

В. Винниченко запропонував свій варіант створення
соціалізму, який він назвав «колектократією». Суть його
полягає в поєднанні еволюційного й революційного шляхів
переходу до соціалізму. Необхідно мирним шляхом розпо-
чати перетворення приватної власності на засоби вироб-
ництва на колективну. Саме на колективну, а не на
державну. Соціалізм — це кооперація. Не націоналізація, а
соціалізація, або, краще сказати, колектократизація —
організація промислових, сільськогосподарських, торговель-
них, фінансових та інших кооперативів — приведе до
соціалізму.

У поглядах з українського національного питання В. Вин-
ниченко пройшов шлях від прихильника культурно-
національної автономії України у складі Російської феде-
ративної республіки до визнання необхідності відродження
самостійної української державності. Як соціаліст, розв'я-
зання національного питання він підпорядковував вирі-
шенню завдання соціального визволення народів, тобто
звільнення їх від капіталістичної експлуатації. Тому був
готовий відмовитися від національної незалежності на
користь соціалізму. У зв'язку з цим В. Винниченко розрізняв
національних соціалістів і просто соціалістів. Для просто

- 124

соціалістів національний розвиток є необхідною умовою і
засобом наближення людства до вищих форм соціального
життя. А для національних соціалістів національний розви-
ток є самоціллю, по досягненні якої вони зупиняться, а
потім рухатимуться назад.

Ідеал української демократії В. Винниченко вбачав у
«федерації російської республіки й участі у ній України як
рівного з іншими державного тіла». Обґрунтовуючи необхід-
ність перебування України у складі Російської федерації, він
наголошував на історичних, економічних і культурних
зв'язках України з Росією, потребах оборони. На його думку,
комбінація основних чинників соціально-політичного життя
України не вимагає її незалежності як політичного держав-
ного оформлення.

Дещо пізніше, перебуваючи вже в еміграції, В. Винни-
ченко докорінно змінив свої погляди на українську
державність, про що свідчить його праця «Відродження
нації» (1920). У ній він вказує на нерівність у відносинах між
українською і російською націями. Сформоване століттями
соціально-політичного устрою Росії притаманне росіянам
почуття панівної національності навіть у душі робітника не
може швидко зникнути. Так само й почуття сервілізму,
прислужництва в української нації не може зникнути одразу.
Необхідно створити такі державні умови, які б допомогли
викорінити ці шкідливі наслідки минулого. Найкращою
формою розвитку революції кожної нації є повна державна
незалежність на принципах рівності відносин і добровіль-
ного тісного союзу з усіма соціалістичними державами проти
всесвітньої буржуазії.

Однак і цього разу В. Винниченко пріоритет віддавав, як
тоді вважалось, соціальному визволенню, соціалізму перед
визволенням національним. На його думку, відродження
української нації відбуватиметься в гармонії з її соціальним
визволенням, і чим лівішим буде політичний режим Украї-
ни, тим більше він сприятиме національному відродженню
українського народу. Найповніше відродженню української
нації, вважав В. Винниченко, сприятиме режим національно-
української радянської соціалістичної влади.

В. Винниченко високо оцінював сам факт існування
Української державності у вигляді Української Радянської
Соціалістичної Республіки. У праці «Заповіт борцям за

Зародження і розвиток української політичної думки

визволення» (1949) він писав, що вже не стоїть питання про
створення української держави, а йдеться лише про її
визволення. Існування УРСР породжує в українців звичку до
власної державності, чого вони не мали декілька століть, а
тому в боротьбі за національне визволення потрібно
орієнтуватися на власні внутрішні сили, а не на зовнішні, на
які сподівалася українська еміграція.

В. Винниченко негативно ставився до націоналізму
Д. Донцова, відкидав ідеологію націоналізму як фашистську,
ворожу українському народу.

Консерватизм Наприкінці XIX—на початку XX ст. в
українській політичній думці переважали ідеї

соціалізму. Лібералізм в Україні не набув такого поширення, як у
країнах Західної Європи. Ідеї лібералізму в українській політичній
думці пов'язують почасти з творчістю М. Драгоманова, а особливо —
Б. Кістяківського й М. Туган-Барановського. Більш помітне місце в
історії української політичної думки посідають ідеї консерватизму, які
особливо активізувались у XX ст. Це було спричинено існуванням у

1918 р. гетьманату П. Скоропадського, необхідністю обгрунтування
його політико-правових підстав, доведення наступництва монархічно-
гетьманських традицій. По-різному це робили три найбільш відомі
представники українського консерватизму — В. Липинський, С. Тома-
шівський і В. Кучабський.

Найбільш впливовим представником українського кон-
серватизму і водночас найоригінальнішим українським
політичним мислителем після М. Драгоманова вважається
В'ячеслав Липинський (1882—-1931). Належав до заможного
шляхетського роду. Закінчив філософський факультет Кра-
ківського університету, під час Першої світової війни служив
офіцером у російській армії. Виступив одним із організаторів
Української демократичної хліборобської партії. У 1918—

1919 рр. був послом гетьманського уряду та УНР у Відні.
Перебуваючи в еміграції, працював професором Україн-
ського наукового інституту в Берліні. Автор понад 200
наукових праць, найвідомішими з яких є «Листи до братів-
хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму»
(1926), «Україна на переломі 1657—59» (1920), «Замітки до
історії українського державного будівництва у XVII столітті»
(1920) та ін.

В. Липинський послідовно обстоював ідею незалежної
української державності. Він вважав, що тільки власна
держава, збудована українською нацією на своїй етнографіч-

ній території, врятує націю від економічного розпаду та
кривавої анархії. Лейтмотивом творчості В. Липинського є
слова: «Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не
збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією
не схочемо бути». Відповідно до цього власне призначення
він вбачав у тому, щоб прищепити народу України свої
погляди як світогляд, здатний перетворити пасивну терито-
ріальну спільноту в політичне організовану націю.

Обґрунтовуючи ідею створення незалежної української
держави, В. Липинський на перший план спочатку висував
її демократичний характер, вважаючи, що тільки демократія
може стати твердою опорою державності. Питання про
форму державного правління — монархічну чи республікан-
ську — було для нього другорядним. Згодом, аналізуючи
причини невдачі української національної революції 1917—
1920 рр., він був глибоко розчарований народницькою елітою,
яка розуміла демократію як необмежене народовладдя під
проводом Рад і отаманів і виявилася нездатною вирішити
нагальні проблеми державного будівництва. Тому форму
державності для України В. Липинський шукав поза демо-
кратією, більшовицькою диктатурою та націоналізмом.
Такою формою він вважав конституційну монархію.

На думку В. Липинського, кожний народ мусить пройти
період монархії, відсутність якої на теренах України була
причиною неоформлення власної державної організації
впродовж століть. Ідея монархії має виступати консоліду-
ючим чинником українського суспільства, вона відповідає
державницькій традиції, започаткованій іще Б. Хмельниць-
ким. Це має бути трудова, правова і спадкова (дідична)
монархія на чолі з гетьманом. Висновок на користь такої
монархії В. Липинський зробив на основі аналізу виокрем-
лених ним трьох основних форм і методів державного
правління: демократії з республікою; охлократії з диктату-
рою; класократії з правовою — «законом обмеженою і
законом обмежуючою» — монархією. Демократичний метод
властивий республіці і заснований на відкритій конкуренції
в боротьбі за владу, яка точиться між різними групами
суспільства. Охлократичний метод характерний для диктатури
і заснований на владі окремих суспільно-політичних груп
(класу чи партії) над суспільством. Лише за класократії, яка
складається з провідних представників усіх суспільних класів
і верств, держава існує для нації.

Становлення та розвиток політичних ідей

Зародження і розвиток української політичної думки

Основними підвалинами, на яких має засновуватися
українська монархія, В. Липинський називає аристократію,
класократію, територіальний патріотизм, український кон-
серватизм і релігійний етос.

Гетьман як спадковий монарх репрезентує державу,
уособлює її авторитет. Разом з гетьманом управління дер-
жавними й суспільними справами здійснює аристократія —
найкращі представники нації, незалежно від їх соціального
походження. В аристократії існують статична й динамічна
складові. Першу представляють такі елементи, які наявні у
будь-який історичний період, — шляхта і хліборобський
клас. Аристократія завжди повинна поновлюватися, інте-
груючись з іншими соціальними верствами, які складають
монархічну державу.

Такі особливості формування аристократії забезпечують
представництво у її складі всіх суспільних класів і станів:
промислового (фабриканти, інженери, робітники), хлібороб-
ського (поміщики, селяни, сільськогосподарські робітники),
купецького і фінансового (всі, хто живе з обміну продук-
тами), комунікаційного (залізничники, водії), інтелігенції. В
результаті аристократія виступає як класократія — влада
найкращих представників усіх суспільних класів і станів.
Класократія як спосіб організації державної влади, на думку
В. Липинського, забезпечує єдність нації і заперечує
буржуазний парламентаризм, соціалізм і націоналізм. Перший
роз'єднує націю за партійною ознакою, другий — за
класовою, а третій — за етнічною.

Нація у В. Липинського виступає не як етнічна, а як
політична спільність, що включає в себе усіх громадян
держави, незалежно від їхньої етнічної приналежності. За-
безпеченню єдності нації слугує й територіальний патріо-
тизм — усвідомлення своєї території, любов до своєї землі,
почуття єдності та співпраці між усіма її постійними
мешканцями, незалежно від їх походження, соціально-
класової та етнічної належності, віросповідання тощо.
Кожна нація є соціально-диференційованою і охоплює як
прогресивні, так і консервативні елементи. Консервативні
елементи — це верхні соціальні верстви громадянства, що
несуть у собі стародавню політичну культуру й традиції
державного життя, здатні приборкати анархію і свавілля.

Важливою умовою побудови держави і формування
української нації В. Липинський вважав її релігійну єдність.
На його думку, тільки християнська етика спроможна
створити моральний клімат, необхідний для державного
будівництва. Наголошуючи на животворній силі релігії, яка
може примирити українство, спрямувати його до зміцнення
держави, він водночас застерігав проти церкви, присто-
сованої до політичної кон'юнктури, наголошував, що тільки
та церква може піднести священний національний прапор
боротьби за волю, яка не служить політиці.

Відстоюючи незалежну українську державність, В. Ли-
пинський водночас наголошував, що географічне положення
України, спільне історичне минуле, спільні економічні
інтереси вимагають тісного економічного і воєнного союзу
суверенної Української національної держави з Росією і
Білоруссю.

Близькою до політичних поглядів В. Липинського була
консервативна концепція українського державотворення
відомого галицького історика Стефана Томашівського
(1875—1930), викладена ним, зокрема, у працях «Українська
історія», «Під колесами історії» (1925), «Про історію, героїв і
політику» (1929).

Державницька концепція С. Томашівського грунтується
на ідеї особливої ролі Галичини та уніатської церкви в
українському державотворенні. Якщо М. Грушевський витоки
української державності вбачав у Київській Русі, В. Липин-
ський — у козацько-шляхетській державі Б. Хмельницького,
то С. Томашівський відносив їх до Галицько-Волинської
держави XIII—XIV ст. Основними чинниками, на яких
базується його концепція, є земля, нація і держава.

С. Томашівський вважав, що про Україну як про певну
цілісність упродовж усієї історії можна говорити тільки як
про землю в географічному розумінні. Українська земля як
чинник історії України — це історичний процес здобування
українським народом землі. Другим важливим чинником
історії українського державотворення е процес формування
Української нації, в якому поєднані дві протилежні тенден-
ції — консолідуюча і роз'єднуюча. Третім чинником
Державотворення є перетворення української народності в
націю і становлення першої української національної
Держави — Галицьке-Волинського князівства, що утворилося

^: **х^:.-:-и._::*.„•-•,..,,,............................................,........... -4 О О

ґі _.''^ ""''"¹"¹"¹"¹"'''"'•-'-•-•-•-•-•••••'•'"•"• •"• •-.•.•••.•••••-•-•••••• •-••.-•---•.•.•.•.•-•.•.•-.•••••.•.•. \ £,^3

Становлення та розвиток політичних ідей

Зародження і розвиток української політичної думки

після остаточного розпаду Київської держави та об'єднало
вже тільки суто українські землі. Значення Галицько-
Волинської держави полягає, зокрема, в тому, що вона
зберегла Україну від поневолення та асиміляції як з боку
Польщі, так і з боку Московщини. Розірвавши династичні й
церковно-політичні зв'язки з Московщиною, Галицько-
Волинська держава відкрила українській народності
можливість формувати власну національну культурну й
політичну індивідуальність, доступ західноєвропейської
культури на українські землі. Саме завдяки цій державі
утворюється сучасна національна, політична, культурна і
мовна самостійність України серед слов'ян.

Становленню сучасної самостійної української держави,
на думку С. Томашівського, мають сприяти територіальний
патріотизм і національна ідея. Територіальний патріотизм
має слугувати приєднанню польського населення Галичини
до спільних з українцями політичних цілей. Відсутність
об'єднуючої національної ідеї була однією з важливих
причин втрати Україною державності. Державність — це та
форма, в якій національні сили можуть найкраще розвину-
тися. Якщо ця форма є недосяжною, то необхідно спряму-
вати всі зусилля на формування національної ідеї, яка
містила б такі економічні, соціальні, культурні й моральні
цінності, котрі дали б можливість утворити незалежну
державу.

С. Томашівський доводив, що традиції українського
народу, наявність внутрішніх розбіжностей між провідни-
ками та станами українського суспільства зумовлюють
необхідність впровадження в Україні монархічної форми
правління як такої, що найкраще сприяє утвердженню
авторитету і порядку. Однією з основних причин поразки
української інтелігенції у її прагненні у 1917—1920 рр.
збудувати свою державу С. Томашівський вважав орієнтацію
на демократію і республіку, яких, на його думку, ніколи не
знав український народ.

С. Томашівський не ототожнював демократію лише з
республікою. На його думку, монархія, якщо вона не є
абсолютною, також сумісна з демократією. Не заперечував
він і прийнятність для України республіканського ладу.
Коли республіканська форма правління утвердиться шляхом
еволюції з традиційної монархічної — гетьманської —

І ^^

форми, вона може бути прийнятною для України. Головне,
щоб зміна форм правління відбувалася еволюційним шляхом.

С. Томашівський вважав, що майбутня українська держава
повинна формуватися на основі політичної автономії західно-
українських земель, мати власне законодавство, адміністра-
цію, армію, систему освіти. Автономія має спиратися на
традиції Галицьке-Волинського князівства, а також політич-
ний досвід Австро-Угорської монархії і польського республі-
канського правління.

Важливу роль в українському державотворенні С. Тома-
шівський відводить уніатській церкві. Історію церкви в
Україні він розглядає у контексті відносин між римською
та візантійською церквами, доводячи, що церковна унія
1596 р. — це не випадковість в українській історії, а
закономірне явище. Тривку форму національної держави
дала тільки унія, ідея якої нерозривно пов'язана з напрямом
і духом усієї української історії. А тому уніатська церква має
відігравати важливу роль у розбудові української держави і
впливати на форму державного правління.

Таким чином, у державотворчій концепції С. Томашів-
ського українська державність виступає у формі клерикальної
монархії. Історичні дослідження вченого, як і творчість
М. Грушевського та В. Липинського, є класичним прикладом
державницького пояснення історії українського народу.

Поиск по сайту: