Літосферні стихійні лиха

* Виверження вулканів. За руйнівною дією та кількістю енергії, яка виділяєть­ся при виверженні вулкана, саме це сти­хійне лихо належить до найнебезпечні-ших для життєдіяльності людства. Під по­пелом та лавою гинули цілі міста.

Найбільш відоме виверження вулкану — це виверження Везувія. Поряд з Везувієм про­цвітали такі стародавні міста, як Помпея, Геркуланум та Стабія. Протягом сторіч Ве-зувій мовчав. 24 серпня 79 р. раптово в голубе небо над Неаполітанською затокою злетів лавовий корок, який тисячоліттями щільно закупорював жерло кратера Везу-вію. Високо в гору на декілька кілометрів злетіли уламки гірських порід, зі страш­ним гуркотом розверзлась вершина гори. Чорна хмара попелу затьмарила сонце й три дні висіла над місцем катастрофи. Тільки 27 серпня, через три доби після початку виверження, вперше проглянуло сонце, яке освітило три мертвих міста.

172 4. НЕБЕЗПЕКИ. ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ

На земній кулі налічується приблизно 600 активних вулканів, тобто таких вулканів, які Після більш-менш тривалої перерви можуть знову ожити. Більшість з них розташована на стиках тих ділянок земної кори, які називаються тектонічними плитами. За теорією А.Вегенера, земна кора складається приблизно з 20 малих та великих пластів, які називаються плитами, або платформами, вони постійно змінюють своє місце розташування. Ці рухливі тектонічні плити земної кори мають товщину від 60 до 100 км й плавають на поверхні в'язкої магми.

Навколо Індонезії, яка знаходиться на одному з таких стиків текто­нічних плит, більше сотні вулканів; на західному узбережжі Амери­канського континенту, де стикаються Північноамериканська й Тихооке­анська плити, розташовано десяток вулканів. Ці райони, а також східне узбережжя Тихого океану — Камчатка, Курили, Японія — найбільш активні вулканічні зони нашої планети.

Як утворюються вулкани? Надра земної кулі діляться на чотири зони: в центрі — внутрішнє ядро, його оточує зовнішнє ядро, потім мантія та земна кора. Радіус Землі 6371 км, тверда оболонка земної кори — від 35 до 70 км, а на дні океану товщина твердої оболонки — всього 7—13 км. Товща земної мантії сягає 2900 км. В'язким, розплавленим є тільки зовнішнє ядро завтовшки від 2950 до 5100 км. Діаметр внутрішнього ядра — невеликий, але його температура сягає 6000 градусів. Однак внутрішнє ядро тверде через величезний тиск на нього вищих шарів. Магмою називається розплавлена маса, яка виділяється при виверженні вулканів. Геологи вважають, що вона утворюється в нижній частині земної кори та в верхній частині мантії на глибині від 30 до 90 км. Гірська порода на цій глибині так розпечена, що повинна бути рідкою, але вона залишається твердою, її робить більш щільною величезний тиск верхніх пластів. Цей тиск зазвичай однаковий по всій поверхні магми; лише там, де дві плити труться одна об одну і зсуваються, він може послабшати. В цих місцях порода переходить з твердого стану в

рідкий, розширюється, тисне на верхні шари та з надзвичайною силою виривається на по­верхню. Відбувається виверження вулкана.

Незважаючи на великий історичний досвід, люд­ство не знайшло надійного засобу зменшити ката­строфічні наслідки виверження вулканів.

Шляхом спостережень вдалося з 'ясувати розмі­ри зон небезпечного впливу вулканів. Лавовий потік при великих виверженнях розповсюджується до ЗО км, деколи досягає 100 км. Розпечені гази становлять небезпеку в радіусі декшькох кілометрів.

А. НЕБЕЗПЕКИ, ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ 173

До 400-500 км розповсюджується зона випадіння кислотних дощів, які виклика­ють опіки у людей, отруєння рослинності, Грунту. Селеві потоки, які виникають на вершинах вулканів під час раптового танення снігу та льоду в період вивер­ження, мають довжину від декількох десятків кілометрів до 100-300 км.

Розроблені та застосовуються заходи захисту та зменшення негативного впливу вулканічної діяльності. Наприклад, для запобігання негативному впливу потоку лави використовується метод відведення його в бік від населених пунктів шляхом створення штучного русла (відведення лавового потоку з гори Мауна-Лоа 1942р., який загрожував місту Хило, за допомогою вибухівки, котру кидали з літака); можливе будівництво дамб, охолодження лавових потоків водою. В Ісландії1973р. застосовувалось охолодження лави при виверженні вулкана на острові Хеймей морською водою до температури нижче 10СРС.

* Землетруси. Щорічно вчені фіксують близько 1 млн. сейсмічних і мікро­сейсмічних коливань, 100 тис. з яких відчуваються людьми та 1000 завдають значних збитків.

Ті місця, в яких стика­ються між собою тектонічні плити (з них складається земна кора), є сейсмічно не­безпечними зонами, тобто рух плит уздовж їхних границь супровод­жується землетрусами. Землетруси з особливо важкими наслідками відбу­ваються там, де дві тектонічні плити не просто труться одна об одну, а зіштовхуються. Це причина найбільш руйнівних землетрусів. Вчені-гео-фізики виділили два головних сейсмопояси: Середземноморський, що охоплює південь Євразії від Португалії до Малайського архіпелагу, та Тихоокеанський, що оперезує береги Тихого океану. Вони включають молоді гірські пояси: Альпи, Апенніни, Карпати, Кавказ, Гімалаї, Крим, Кордильєри, Анди, а також рухомі зони підводних океанів материків. "& Землетрус — це сильні коливання земної кори, викликані текто­нічними причинами, які призводять до руйнування споруд, пожеж та людських жертв.

"& Гіпоцентр, або осередок землетрусу, — місце, де зсуваються гірські породи.

•& Епіцентр — точка на поверхні землі, що знаходиться прямо над гіпоцентром.

Коливання земної кори передається сейсмічними хвилями. Най-сильніші вони в гіпоцентрі. З віддаленням від нього хвилі слабшають.

174 4. НЕБЕЗПЕКИ. ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ

 

Для реєстрації землетрусів зроблено дві шкали.

До 30-х років XX ст. сила землетрусу вимірювалась спричиненими збитками — за так званою шкалою Меркаллі. Зараз для визначення сили землетрусу користують­ся більш досконалим засобом. Ідею подав 1935 р. американський сейсмолог Ч.Ріхтер. Він запропонував визнача­ти силу землетрусу за 12-бальною шкалою. Нульова позначка на сейс­мографі означає абсолютний спокій Грунту, один бал вказує на слаб­кий підземний поштовх, кожний наступний бал позначає поштовх в 10 разів сильніший за попередній. Так, 9-бальний землетрус в 10 разів сильніший за 8-бальний, в 100 разів перевищує 7-бальний і, нарешті, в 100 мільйонів разів сильніший за коливання земної кори силою в один бал (табл. 4.1).

Таблиця 4.1 Схематизована сейсмічна шкала

 

Ба­ли	Загальна характеристика	Зовнішні ефекти
	Непомітний	Коливання грунту реєструються тільки приладами, людьми не відчуваються
	Дуже слабкий	Слабкі поштовхи, ледь відчуваються людьми на верхніх поверхах
	Слабкий	Коливання відзначаються багатьма людьми, висячі предмети злегка розгойдуються
	Помірний	Поштовхи відчуваються людьми, розгойдуються підвішені предмети, дзеленчать шибки.
	Досить сильний	Вночілюди прокидаються, гойдаються підвішені предмети, непокояться тварини. Незначні пошкодження окремих будівель
	Сильний	Легкі пошкодження будинків, утворюються тріщини у штукатурці, зсуваються з місця легкі меблі, падає посуд
	Дуже сильний	У будинках з'являються пошкодження, тріщини у стінах, окремі будівлі руйнуються. Зсуви на берегах річок. Невеликі гірські обвали
	Руйнівний	Руйнація і пошкодження будівель, людям важко встояти на ногах. Тріщини в грунті. Гірські обвали
	Спуст ошувал ьний	Руйнування будівель. Викривлення залізничних колій. Тріщини в грунтах завширшки 10 см. Зсуви, великі гірські обвали
	Знищувальний	Руйнування будівель та пам'ятників. Тріщини у грунті до 1 м шириною, великі зсуви та обвали
	Катастрофа	Повсюдне руйнування будівель, насипів, доріг, гребель. Вертикальне переміщення шарів. Великі обвали, змінюється рівень ґрунтових вод
	Велика катастрофа	Повсюдне руйнування будівель і споруд. Масова загибель людей і тварин. Значні зміни рельєфу місцевості

4. НЕБЕЗПЕКИ. ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ 175

Основними характеристиками землетрусів є: * глибина осередку, * магнітуда та * інтенсивність енергії на поверхні землі. Глибина осе­редку землетрусу зазвичай перебуває в межах від 10 до 30 км, в деяких випадках вона може бути значно більша. Магнітуда характеризує за­гальну енергію землетрусу і є логарифмом максимальної амплітуди зміщення грунту в мікронах, яка вимірюється за сейсмограмою на відстані 100 км від епіцентру. Магнітуда за Ріхтером вимірюється від 0 до 9 (найсильніший землетрус). Інтенсивність — це показник наслідків зем­летрусів, який характеризує розмір збитків, кількість жертв та характер сприйняття людьми психогенного впливу.

Землетруси переважно бувають у вигляді серії поштовхів, головний з яких має найбільшу магнітуду. Сила, число та тривалість поштовхів суто індивідуальні для кожного землетрусу. Тривалість поштовхів пере­важно досягає декількох секунд.

Помітний струс поверхні землі від головного поштовху триває від 30 до 60 с, або навіть до 3-4 хв. Більш слабкі поштовхи можуть тривати з інтервалами в декілька діб, тижнів, місяців та навіть років.

На сьогодні відсутні надійні методи прогнозування землетрусів та їх наслідків. Однак за зміною характерних властивостей грунту, незвичай­ною поведінкою живих організмів перед землетрусом ученим досить часто вдається складати прогнози. Провісниками землетрусів є: ► швид­ке зростання частоти слабких поштовхів (форшоків); ► деформація зем­ної кори, яка визначається спостереженнями із супутників або зйомкою на поверхні землі за допомогою лазерних джерел світла; ► зміна відно­шення швидкостей розповсюдження поздовжніх і поперечних хвиль напередодні землетрусу; ► зміна рівня ґрунтових вод у свердловинах; ► вміст ріадону у воді тощо.

Ознаки ^# ^:іапах гту* & раніше цього не відзначмось

~ _-• тривога птахів та домашніх тварин

Поиск по сайту: