Якості людини

А Якості людини — це ті її властивості, які виявляються по-різному залежно від умов, ситуацій.

Розглянемо основні властивості людини, які значною мірою вплива­ють на життєдіяльність людини: здібності, емоційні та вольові якості.

■& Здібності — це психофізіологічні властивості людини, які реалізу­ють функції відображення існуючого світу і регуляції поведінки: відчут­тя, сприйняття, пам'ять, увага, мислення, психомоторика (рухи, довільні реакції, дії, увага).

Розрізняють загальні та спеціальні здібності. Загальні — притаманні багатьом людям, спеціальні — це такі властивості, які дають змогу досяг­ти високих результатів в якійсь галузі діяльності. Особливі здібності, які виявляються в творчому розв'язанні завдань, називаються талантом, а людей, яким вони притаманні — талановитими. Найвищий ступінь у розвитку здібностей — геніальність.

& Природні можливості розвитку здібностей кожної людини нази­вають задатками.

Індивідуальна своєрідність задатків кожної людини характеризує здатність людини до розвитку певних здібностей.

Задатки розвиваються у процесі виховання, навчання та практичної діяльності. До задатків належать психо­логічні процеси, ступінь їх прояву. Однією з особливо­стей психологічного процесу є відчуття.

■& Відчуття — це основа знань людини про навколишній світ, це відображення властивостей предметів, що виникають у людини при безпосередній дії їх на її органи чуття.

Відчуття має рефлекторний характер, фізіологічною основою якого є нервовий процес, що стимулюється дією того чи іншого подразника на адекватний аналізатор. Відображення дійсності розуміють як сприй­няття.

I "& Сприйняття ~ це відображення у свідомості людини предметів, І як цілісних образів при їхній безпосередній дії на органи чуття.

Цей процес залежить не тільки від інформації органів чуття, а й від настрою, очікувань, життєвого досвіду людини. Це активний процес, у якому задіяно минулий досвід, очікування, застереження, значущість для людини того, що вона сприймає. Інформація, яку сприймає людина, накладається на ту, яка в неї вже є.

Сприйняття поділяються на види за кількома ознаками:

• за провідним аналізатором (зорове, слухове, дотикове тощо);

• за формою існування матерії (простір, час, рух);

• за активністю (сприйняття мимоволі і навмисне). Фізіологічною основою сприйняття є складна аналітико-синтетична

діяльність усієї кори головного мозку.

За допомогою сприйняття людина спроможна своєчас­но виявити небезпечну ситуацію і адекватно реагувати на неї. Особливе значення мають такі особливості сприй­няття, як пороги зору та слуху, час реагування на не­безпеки, надійність сприйняття в умовах дефіциту часу, сприйняття простору тощо.

Сприйняття взагалі та здібності щодо сприйняття інформації мають суттєве значення для реалізації інших психічних процесів, особливо пам'яті.

Пам'ять — одна з найважливіших функцій людського мозку.

Якщо сприйняття — це початковий етап пізнавального процесу, відо­браження об'єктивної реальності, що діє на органи чуття в даний час, то пам'ять — це відображення реальності, що діяла в минулому.

2. людина як елемент системи «людина - життєве середовище»

2. людина як елемент системи «людина - життєве середовище»

"& Пам'ять — це здатність людини фіксувати, зберігати і відтворю­вати інформацію, досвід (знання, навички, вміння, звички). Людська нам 'ять утримує два види інформації: генетичну (видову) та набуту (прижиттєву).

Генетична нам 'ять зберігає інформацію,

генетична накопичену в процесі еволюції впродовж

багатьох тисячоліть. Вона виявляється бе-

рухова зумовними рефлексами та інстинктами і

зорова

^Ґ передається спадково.

слухова _ТТ _, _..,

Набута нам ять зберігає інформацію, яку
емоційна ^{у г}. ^ ^ґ. ■'

людина засвоює в процесі життя, від на-
символічна..

• словесна родження до смерті. Вона реалізується в

• логічна умовних рефлексах. Розрізняють такі види набута набутої пам'яті: рухову, образну, емоційну

5 І І Тогочасна ^й символічну (словесну та логічну).

т • довготривала Рухова пам'ять - це пам'ять на позу,

^^1 у —^> професійна положення тіла, професійні та спортивні

навички, життєві звички.

Зорова та слухова пам 'ять є образною пам'яттю, коли інформація сприймається і фіксується через відповідні органи чуття.

Емоційна пам 'ять визначає відтворення певного чуттєвого стану при повторному впливі тієї ситуації, в якій цей емоційний стан виник уперше.

Символічна пам'ять поділяється на словесну і логічну. Словесна пам'ять формується слідом за образною. Характерна риса її — точність відтворення. Особливості логічної пам'яті виявляються у запам'ятову­ванні лише смислу тексту.

Набута пам'ять поділяється за формами на миттєву, короткочасну, проміжну і довготривалу.

Миттєва пам 'ять — це форма збереження інформації впродовж не­значної миті; інформацію не можна затримати в пам'яті, відтворити. Час збереження сліду інформації в миттєвій пам'яті — 10...60 с.

Частина інформації з миттєвої пам'яті потрапляє до короткочасної, час збереження якої — декілька хвилин.

Інформація з короткочасної пам 'яті після певного перекодування по­трапляє до проміжної пам 'яті, де вона зберігається, доки не з'являється можливість перевести її на довготривале утримання. Час збереження інфор­мації у проміжній пам'яті становить години. Процес очищення про­міжної пам'яті відбувається переважно у сні й, можливо, саме цим знач­ною мірою визначається його специфіка і призначення.

Обсяг довготривалої пам'яті практично не має обмежень, І так само як час збереження в ній інформації. При необ-Д хідності використання інформації з довготривалої пам'яті ■^ вона знову переводиться до короткочасної.

На розвиток якості пам'яті людини впливають її фізичний і психіч­ний стан, тренованість, професія, вік. Пам'ять погіршується з віком. До 20-25 років пам'ять покращується і до 30-40 років залишається на тому ж рівні. Потім здатність запам'ятовувати й згадувати поступово йде на спад. Професійна пам'ять зберігається і в похилому віці.

Реалізація різних видів і форм пам'яті зумовлюється особливостями сприйняття інформації, потребами і мотивами, інтересами, вольовими зусиллями, застосуванням спеціальних прийомів, психофізичним станом організму.

і Пам'ять є суттєвою характеристикою пізнавальних здіб- Щ ностей людини. Проникнення в таємниці пізнання явищ Щ навколишнього світу можливе лише завдяки мисленню.

& Мислення — це найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що направлена на опосередку­вання, абстрактне узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв 'язків між: явищами. Найважливіше значення в процесі мислення мають слова, мова, аналізатори.

Мислення спрямовується на вирішення певних завдань — від най­простіших, елементарних, до складних, що їх ставить саме життя. Вся розумова діяльність (судження, умовиводи, розуміння, формування по­нять) складається з таких розумових операцій: аналіз, синтез, порівнян­ня, узагальнення, абстракція і конкретизація.

4- Аналіз — це мислений поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.

+ Синтез — мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять.

+ Узагальнення — виділення на підставі порівняння головного, за­гального, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета, об'єкта.

+ Абстракція — виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ або понять.

+ Конкретизація — перехід від загального до часткового, зв'язок теорії з практикою, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого досвіду.

Поиск по сайту: