Особливості впливу електричного струму на організм людини

Опіки можливі при проходженні через тіло людини струму більше 1 А. Тільки при великому струмі тканини, які уражаються, нагріва­ються до температури 60-70°С і вище, при якій згортається білок і з'являються опіки.

В електроустановках напругою вище 1 кВ опіки можуть виникнути при ви­падковому наближенні частин тіла людини до струмопровідних частин на небез­печну відстань; при цьому збільшується напруга електричного поля і внаслідок ударної іонізації діелектрика (повітряного проміжку) опір цього проміжку змен­шується, його «пробиває» електричний розряд — електрична дуга, температура якої досягає приблизно 4000'С. Електричний струм протікає через дугу і тіло людини. За такої високої температури і великої кількості тепла, яка виділяєть­ся при проходженні струму через тіло, потерпілий одержує тяжкі опіки, його м я-зи скорочуються, дуга і ланцюг струму розриваються.

Майже у всіх випадках включення людини в електричний ланцюг на її тілі і в місцях дотикання спостерігаються «електричні знаки» сіро-жовтого кольору круглої або овальної форми.

При опіках від впливу електричної дуги можлива металізація шкіри частками металу дугової плазми. Уражена ділянка шкіри стає твердою, набуває кольору солей металу, які потрапили в шкіру.

~& Електролітична дія струму виявляється у розкладанні органічної рідини, в тому числі крові, яка є електролітом, та в порушенні її фізико-хімічного складу.

"& Біологічна дія струму виявляється через подразнення і збудження живих тканин організму, а також порушення внутрішніх біологічних процесів.

■& Механічна дія струму призводить до розриву тканин організму внас­лідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподіб­ного утворення пари з тканинної рідини і крові.

Внаслідок дії електричного струму або електричної дуги виникає елек-тротравма. Електротравми умовно поділяють на загальні і місцеві. До місцевих травм належать опіки, електричні знаки, електрометалізація шкіри, механічні пошкодження, а також електроофтальмія (запалення очей внас­лідок впливу ультрафіолетових променів електричної дуги).

Загальні електротравми називають також електричними ударами. Вони є найбільш небезпечним видом електротравм. При електричних ударах виникає збудження живих тканин, судомне скорочення м 'язів, параліч м 'язів опорно-ру­хового апарату, м 'язів грудної клітки (дихальних), м 'язів шлуночків серця. У пер­шому випадку судомне скорочення м 'язів не дозволяє людині самостійно уникнути

148 3. НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ ТА ПОБУТІ. ЗАСОБИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

дотикання з електроустановкою. При паралічі дихання припиняється газообмін і постачання організму киснем, внаслідок чого наступає задуха. При паралічі серця його функції або припиняються повністю, або деякий час продовжуються в ре­жимі тріпотіння (фібриляції). Фібриляція — це безладдя в скороченні серцевих м 'язів. При цьому порушується кровообмін, що також спричиняє смерть. Медич­ною практикою встановлено, що після припинення роботи серця і дихання внас­лідок кисневого голодування через 5—6 хвилин гинуть клітини центральної не­рвової системи, відбувається втрата свідомості і припиняється управління фун­кціями всіх органів тіїа. Цей стан має назву «клінічна (уявна) смерть», оскільки клітини інших органів тіла ще живі. Але при більшій тривалості відсутності дихання і кровообміну відбувається припинення життєдіяльності решти клітин і органів і наступає біологічна смерть. Отже, якщо відразу після звільнення лю­дини з-під впливу електричного струму, не пізніше перших 5-6 хвилин, присту­пити до долікарської допомоги шляхом штучного дихання і непрямого масажу серця, то існує ймовірність запобігти смерті потерпілого.

Розрізняють три ступені впливу струму при проходженні через організм людини (змінний струм):

> відчутний струм — початок болісних відчуттів (до 0-1,5 мА);

> невідпускний струм — судоми і біль, важке дихання (10-15 мА);

> фібриляційний струм — фібриляція серця при тривалості дії струму 2-3 с, параліч дихання (90-100 мА).

Змінний струм небезпечніший за постійний. При струмі 20—25 мА пальці судомно стискають узятий в руку предмет, який опинився під напругою, а м'язи передпліччя паралізуються і людина не може звільнити­ся від дії струму. У багатьох паралізуються голосові зв'язки: вони не мо­жуть покликати на допомогу.

За статистикою, найменший струм, за якого наступає смерть, становить 0,8 мА, можливість смерті людей від слабкого струму пояснюється тим, що результат електро-ураження залежить не тільки від дії струму на серце або *** органи дихання, але і від впливу на нервову систему з її індивідуальними особливостями.

О сили струму

О чосу проходження через організм
Наслідок О характер струму (змінний або постійний)

ураження ЛЮДИНИ залежить ВІД |-»- О напруги, частоти

ЄЛЄКТРИЧНИМ ■ О опору тіла людини

™ | О шляху протікання в тілі людини

О фізичного стану людини О умов навколишнього середовища

3. НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ ТА ПОБУТІ. ЗАСОБИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ 149

Еіектричний опір людини в основному визначається опором рогового шару шкіри, який можна розглядати як тонкий і недосконалий діелектрик, а м 'язи і кров — як провідник. Опір шкіри залежить від площі поверхні і щільності контакту, а та­кож від сили струму і тривалості його дії. Чим вони більші, тим менший опір шкіри (із збільшенням тривалості протікання струму збільшується нагрівання шкіри, потовиділення, в ній відбуваються електролітичні зміни). Опір шкіри також зале­жить від прикладеної напруги, оскільки вже при напрузі 10-38В пробивається верхній роговий шар шкіри, вона втрачає властивості діелектрика і стає провідни­ком — через тіло людини проходить струм. При напрузі 127-220В і вище шкіра вже майже не впливає на опір тіла. Суха шкіра має опір приблизно 100 кОм. Опір внутрішніх органів, тканин і судин значно менший (приблизно 800 Ом). При розра­хунках опір тіла людини приймають за 1 кОм.

Має значення шлях струму через тіло і особливо місця входу і виходу струму. Із можливих шляхів проходження струму через тіло людини найбільш небезпечним є той, при якому вражається головний мозок (голова — руки, голова — ноги), серце і легені (руки — ноги). Але відомі випадки смертельних уражень електричним стру­мом, коли струм зовсім не проходив через серце, легені, а йшов, наприклад, через палець або через дві точки на гомілці. Не пояснюється існуванням на тілі людини особливо уразливих точок, які використовують при лікуванні голкотерапією.

Вплив електричного струму на організм людини залежить і від фізичного і пси­хічного стану людини. Нездоров'я, втома, голод, сп 'яніння та емоційне збудження призводять до зниження опору.

Несприятливий мікроклімат (підвищена температура, вологість, струмо-провідний пил) збільшують небезпеки ураження струмом, тому що волога (піт), пил знижують опір шкіри.

При ураженні електричним струмом насамперед необхідно надати по­терпілому першу долікарську допомогу (див. розділ 5.2).

Поиск по сайту: