Основні положення ергономіки

"& Ергономіка (від грець. ег§оп — робота і потоз — закон) — наукова дисципліна, що комплексно вивчає людину в конкретних умовах її діяльності в сучасному виробництві. Вона вивчає трудову діяльність людини у системі «людина-техніка-середовише» з метою її ефек­тивності, безпеки та комфорту.

Ергономіка виникла у зв'язку зі значним ускладненням технічних засобів і умов їх функціонування, суттєвими змінами трудової діяль­ності людини. За цих обставин різко зросла «вартість» помилки людини при управлінні складними системами. Тому при проектуванні нової і модернізації існуючої техніки особливо важливо враховувати можли­вості і особливості людей, які будуть її використовувати. Вирішуючи

задачі такого типу, необхідно узгоджувати між собою окремі рекомен­дації психології, фізіології, гігієни праці, соціальної психології та пов'я­зувати їх в єдину систему вимог до того чи іншого виду трудової діяль­ності людини. Термін «ергономіка» запропонував ще 1857 р. польський природодослідник В.Ястшембовський. Як самостійна наукова дисципліна ергономіка сформувалась після 1949 року.

Людина, машина і навколишнє середовище розглядаються в ергоно­мічних дослідженнях як складна система. Основний об'єкт досліджень ергономіки — система «людина-техніка».

і ^> характеристики людини, техніки і середовища, які проявляються в умовах їх взаємозв 'язку

2^> методів врахування цих факторів при

модернізації діючих і створенні нової техніки і технології

? |~> проблем доцільного розподілу функцій між людиною та технікою

і ^> оптимізації системи «людина — техніка — середовище» (Л'ГС)

з урахуванням можливостей і особливостей працівника, специфіки експлуатації технічних систем і факторів довкіьія

Комплексний підхід, характерний для ергономіки, дозволяє одержа­ти всебічне уявлення про трудовий процес і тим самим відкриває ши­рокі можливості для його удосконалення. Ергономіка вирішує також низку проблем, поставлених у системотехніці: оцінка надійності, точ­ності і стабільності роботи операторів, дослідження впливу психологіч­ної напруженості, втоми, емоційних факторів і особливостей нервово-психічної організації оператора на ефективність його діяльності в сис­темі «людина — техніка», вивчення пристосування та творчих можли­востей людини.

Людину, що працює за допомогою машини, називатють оператором. Зва­жаючи на те, що саме цей тип діяльності є основним предметом ергономічного дослідження, розглянемо його психофізіологічну суть більш детально стосовно безпеки життєдіяльності. Найхарактернішою рисою оператора є те, що він позбавлений можливості безпосередньо спостерігати за керованим об'єктом і змушений користуватися інформацією, що надходить до нього каналами зв 'яз­ку. Така діяльність називається діяльністю з інформаційними моделями реаль­них об 'єктів.

Суттєвою особливістю діяльності людини з інформаційною моделлю є не­обхідність взаємозв 'язку відомостей, одержаних за допомогою приладів, екранів, табло як міме собою, так і з реальними об 'єктами, що управляються

Основні етапи діяльності оператора при вирішенні певних задач: О перший етап — сприйняття інформації;

Поиск по сайту: