Консервативне лікування

Лікуванняранньої непрохідності починають з консервативних заходів, що направлені на відновлення пасажу по кишечнику, які включають:

-випорожнення шлунка шляхом постановки постійного зонду з періодичним його промиванням,

-внутрішньовенна стимуляція перистальтики (10% розчин хлоріда натрія 2мл/год, 0,05% прозерин 0,1мл/год)

-сифонна клізма

-корекція розладів гомеостазу, гемодинаміки, периферійної мікроциркуляції.

При позитивній динаміці відмічають зменшення інтоксикації, стимуляцію показників гемодинаміки, відходження стільця і газів.

Відсутність позитивних зрушень або погіршення стану хворого на тлі проведення консервативної терапії на протязі 8 – 12 годин диктує показання до операції.

При пізній злуковій непрохідності консервативні заходи проводять на протчзі 4 – 6 годин. Якщо після цього, не дивлячись на 2-3-разову медикаментозну стимуляцію, пасаж по кишечнику не відновлюється, то хворий підлягає оперативному втручанню.

Обов’язковим є призначення доопераційної антибіотикотерапії (цефалоспорини П-Ш покоління, аміноглікозиди, метронідазол).

На користь оперативного лікування (поряд з клінічними даними) свідчать дані про рентгенологічні стадії розвитку странгуляційної тонкокишкової непрохідності заА.П.Хомутовим:

І стадія – наявність лише ізольованого здуття тонкої кишки без горизонтальних рівнів рідини. Наявність газу в товстій кишці свідчить про неповну прохідність, відсутність газу вказує на повну непрохідність тонкої кишки.

ІІ стадія – тенденція до здуття тонкої кишки; з’являються горизонтальні рівні рідини. При рентгенології виявляються симптом переміщення рідини з однієї петлі в другу зі змінами розташування рівнів рідини.

ІІІ стадія – різко здута тонка кишка з великою кількістю горизонтальних рівнів рідини.

ІV стадія – тонус кишки різко знижений внаслідок розвитку некрозу всіх шарів стінки защемленої ділянки кишки. Висота газового міхура при цьому помітно зменшується, а довжина рівнів рідини різко зростає, розташовуються вони на одному рівні. Газ в товстій кишці не визначається.

При ІІІ та ІV стадіях екстренне оперативне втручанняє обов’язковим.

7. Хірургічне лікування..

Знеболення при оперативному втручанні – ендотрахеальний наркоз.

Оперативний доступ- серединна лапаротомія.

При пізній спайковій кишковій непрохідності допустимо висічення старого рубця.

Метою оперативного лікування є:

1. Усунення злук

2. Оцінка життєздатності кишки.

3. Санація черевної порожнини.

4. Декомпресія шлунково-кишкового тракту.

Види оперативних втручань, що застосовуютьсяв залежності від операційних знахідок:

-розтинання злук

-розділення злук при лапароскопії

-повний вісцероліз і інтестінопластика

-резекція нежиттєздатної ділянки кишки з формуванням кишкового анастомозу

-накладання ілеостоми.

Вказані хірургічні втручання доцільно доповнити декомпресійною інтубацією кишечника.

Поиск по сайту: