Діагностика на догоспітальному етапі

Скарги. Основними клінічними симптомами хвороби Гіршпрунга є: закрепи, затримка газів, здуття кишковика. У частини дітей раннього віку прояви хвороби можуть починатися з проносу. Необхідно мати на увазі, що парадоксальне випорожнення (після закрепів) – постійний пронос у новонародженого, особливо якщо одночасно присутня блювота і значне збільшення черевної порожнини, повинно викликати підозру на хворобу Гіршпрунга.

Значне місце в діагностиці відводиться даним як анамнезу хвороби, так і життя.

При збиранні анамнезу хвороби необхідно встановити наступні дані: з якого віку з’явились закрепи; скільки діб не буває самостійного випорожнення; чи спостерігалося в дитини після тривалого закрепу послаблення випорожнення (пронос); чи проводились очисні клізми, як часто, та їх ефективність; чи обстежувалася дитина раніше, результати обстеження; які види терапії отримала дитина на момент огляду, та чи був ефект від консервативного лікування і скільки він тривав.

Необхідно завжди аналізувати дані анамнезу життя: як проходила вагітність у матері;чи відійшов меконій в перші 24 години життя дитини, та час його відходження; чи змінився характер після введення підгодовування або переводу дитини на штучне вигодовування; яка динаміка ваги тіла дитини в період новонародженості, та чи була гіпотрофія; які захворювання перенесла дитина на момент огляду.

В подальшому після збору анамнезу проводиться загальний огляд хворого, який дозволяє оцінити психічний та фізичний розвиток дитини. При дослідженні живота необхідно звернути увагу на: його розміри, стан шкіри та підшкірної клітковини, судини і конфігурацію живота (збільшення в об’ємі, асиметричність, розширення реберної дуги, стоншення передньої черевної стінки). При дослідженні черевної порожнини обов’язковим є проведення пальпації та аускультації.

4. Терапія на догоспітальному етапі не проводиться, підозра на ХГ є причиною для госпіталізації у дитячий хірургічний стаціонар.

5. Діагностика на госпітальному етапі. З урахуванням даних скарг, анамнезу хвороби, життя і загального огляду хворого (див. п.3) проводиться детальний візуальний огляд ректоанальної області, що дозволяє виявити тонус сфінктера, а також пальцьове ректальне дослідження – необхідне доповнення до візуального огляду ректоанальної області, що є першим із спеціальних методів обстеження, під час якого оцінюється стан ампули прямої кишки та тонус сфінктера.

Обов’язковим є проведення загально-клінічного обстеження та УЗД для діагностики супутньої патології.

Визначна роль відводиться променевим методам діагностики, які є обов’язковими. При гострій формі ХГу періоді новонародженості виконується оглядова рентгенографія органів

черевної порожнини (ОЧП)та іригографія, що дозволяє диференціювати ХГ від інших видів низької кишкової непрохідності (оцінюють стан кишкових петель, наявність мікроколону та інших видимих змін).

Провідною маніпуляцією у діагностиці ХГ єрентгеноконтрастне дослідження кишковика – іригографія. Маніпуляція вимагає наявності 3 лікарів-спеціалістів: хірурга, рентгенолога, анестезюлога-реаніматолога. Виконується з використанням барієвої суміші, що готується на фізіологічному розчині з розрахунку 1 частина барію: 4 частини розчину. Знімки виконуються в 2 проекціях – прямій та боковій – на початку заповнення, при заповненому контрастом кишковику та після його випорожнення. Положення хворого під час дослідження – на лівому боці з приведеними до живота ногами. Кількість контрастної рідини, яка вводиться хворій дитині, приведена в табл. 1.

Таблиця 1

Поиск по сайту: