Означення та функції операційної системи

Операційна система (ОС) — це комплекс програмних засобів, що забезпечує зручний інтерфейс користувачів з ресурсами комп’ютера та раціональне і ефективне використання останніх. Під ресурсом розумітимемо як апаратні (процесор, внутрішня та зовнішня пам’ять, зовнішні пристрої тощо), так і програмні складові комп’ютерів, а інтерфейсом — сукупність засобів, що забезпечують взаємодію між певними об’єктами програмно-апаратного комплексу.

Критерієм ефективності використання ресурсу може бути, наприклад, пропускна спроможність або реактивність системи. Управління ресурсами включає рішення двох загальних, не залежних від типу ресурсу задач:

· планування ресурсу — тобто визначення, кому, коли, а для подільних ресурсів і в якій кількості, необхідно виділити даний ресурс;

· відстежування стану ресурсу — тобто підтримка оперативної інформації про те, зайнятий або не зайнятий ресурс, а для подільних ресурсів — яка кількість ресурсу вже розподілена, а яка вільна.

Для вирішення цих загальних задач управління ресурсами різні ОС використовують різні алгоритми, що врешті решт і визначає їх вигляд в цілому, включаючи характеристики продуктивності, галузь вжитку і навіть призначений для користувача інтерфейс.

З одного боку, робота ОС базована на програмах, що входять в склад апаратної частини комп’ютерів (для персональних комп’ютерів це, наприклад, BIOS — Basic Input-Output System — базова система вводу-виводу), з іншого боку, вона сама є підґрунтям для програмного забезпечення вищих рівнів — службових та прикладних застосувань, що робить останні мобільними, відносно незалежними від змін в апаратурі комп’ютера. Застосування — це сукупність програм та службових даних, яка призначена для виконання комп’ютером конкретної роботи з певної галузі діяльності людини і яка працює під керуванням даної ОС.

На сьогоднішній день кожен комп’ютер обов’язково комплектують операційною системою, для якої існує свій набір застосувань. Зазначимо, що будь-яке застосування може працювати лише в середовищі тієї ОС, для якої воно було створене. Сьогодні навіть для однієї апаратної платформи, наприклад IBM PC, існує декілька операційних систем. Відмінності між ними розглядають у двох категоріях: внутрішні і зовнішні. Внутрішні характеризують методи реалізації основних функцій ОС, а зовнішні визначаються наявністю і доступністю застосувань, що необхідні для задоволення виробничих потреб конкретного робочого місця, яке обладнане комп’ютером

Таким чином, операційна система — це посередник, що виконує наступні функції:

· надає такі інтерфейси:

· інтерфейс користувача — засоби користувача для управління роботою як апаратних так і програмних складових комп’ютера;

· апаратно-програмний інтерфейс — засоби взаємодії програмної та апаратної складової комп’ютера;

· програмний інтерфейс — обмін інформацією між застосуваннями різного призначення, запуск одних застосувань з середовища інших, доступ до бібліотек раніше створених програм тощо;

· забезпечення автозапуску та постійного перебування у оперативній пам’яті;

· управління розміщенням, нищенням та доступом до інформації на зовнішній пам’яті;

· управління встановленням, виконанням та видаленням застосувань;

· інші додаткові функції, такі як обслуговування комп’ютера, управління зв’язком між комп’ютерами для мережних ОС, інформаційна безпека тощо.

Як всяке програмне забезпечення розробники операційних систем постійно їх удосконалюють та модифікують, виправляючи помилки та включаючи до них нові можливості. З метою збереження наступності операційні системи не перейменовують, а присвоюють їм номер наступної версії, який позначають дробовим числом, наприклад 6.00, 2.1, 3.5. При цьому збільшення цифри до крапки відображає істотні зміни, внесені в операційну систему, а цифр, що стоять після крапки — незначні (наприклад, виправлення помилок).

Поиск по сайту: