Основні органи організації

Постійні органи Андської спільноти націй офіційно розпочали якісно нову діяльність у 1996 році після кількох етапів еволюції її інституційної системи та перетворення у стабільну систему окремих органів з визначеними завданнями і повноваженнями. Андська система інтеграції включає:

· Політичний сектор у складі Ради президентів, Ради міністрів закордонних справ і координаційних механізмів; створені за Картахенською угодою Комісію, Хунту, Раду, Парламент та допоміжні органи.

· Фінансовий сектор у складі Андської корпорації розвитку та Андського резервного фонду, Угоди із соціальної сфери, підприємницькі об'єднання і спільні компанії.

Так, щорічні зустрічі на вищому рівні (що відбувались з 1990 року) перетворені додатковим Протоколом у Трухільо в 1996 році у Раду президентів, що представляє політичне керівництво спільноти. Рада президентів є вищим органом АСН, який визначає політичні пріоритети регіону, керує процесами інтеграції та узгодження сфери спільних інтересів, проводить оцінку економічного розвитку країн-членів, визначає спільну зовнішню політику, а також представляє АСН в інших міжнародних організаціях. Засідання веде щорічно кожна з країн-членів за ротацією, однак якщо виникнуть проблеми, які потребуватимуть негайного вирішення, допускається скликання позачергової сесії Ради. Найчастіше політичне представництво Андської спільноти націй у міжнародних відносинах здійснює голова Ради, пост котрого почергово займають всі президенти країн-членів АСН. Черга визначається за алфавітним порядком назв країн. Термін повноважень голови Ради становить 1 рік.

Рада міністрів закордонних справ узгоджує зовнішньоекономічні акції інститутів Андської групи, сприяє поглибленню інтеграції і виробленню спільної зовнішньої політики. Вона складається з міністрів закордонних справ та їх заступників. Засідає щорічно, можливе проведення засідань позачергово. Раду очолює президент, яким стає міністр закордонних справ країни, що головує у Раді президентів АСН. Як і в Раді президентів, рішення приймаються консенсусом. На одному з засідань Ради 26 червня 1997 року у Кіто (Quito), Еквадор, було вирішено надати Перу особливий статус (після того, як Перу 10 квітня заявила про свій вихід зі Спільноти), що уможливлював би подальше прийняття Перу до АСН. Рада міністрів закордонних справ країн-членів АСН уповноважена вести переговори та підписувати угоди щодо питань зовнішньої політики з третіми країнами, групою країн чи міжнародними організаціями. Рада визначає також у межах своєї компетенції спільну позицію держав-членів АСН на міжнародних форумах, конференціях та в інших міжнародних переговорних процесах з політичних питань та приймає рішення і декларації. Декларації мають необов'язковий характер, тоді як рішення є юридичною нормою.

Одним із важливих завдань Ради міністрів закордонних справ є підготовка засідань Ради президентів. Призначення та звільнення з посади Генерального секретаря входять також до повноважень Ради.

Комісія є вищим виконавчим органом, який виробляє спільну політичну лінію, координує спільні проекти, узгоджує економічну політику і наглядає за дотриманням угоди. Складається із п'ятьох повноважних представників держав-членів. Рішення приймається більшістю в 2/3 голосів (з важливих питань — одноголосно). На вимогу однієї з країн-членів або Генерального секретаря президент Комісії може скликати розширене засідання Комісії.

Хунта — "технічний орган", що складався з трьох членів, які призначалися Комісією на 3-річ пий термін для виконання її рішень і доручень. Члени Хунти мали однакові повноваження і кожен з них протягом року виконував обов'язки координатора, який був офіційним представником Хунти. Протоколом 1996 року Хунта була реорганізована у Генеральний секретаріат з тими ж завданнями, повноваження якого розпочались 1 серпня 1997 року. Доповненням до повноважень Хунти для Генерального секретаріату стали хіба що управління інтеграційним процесом, контроль за виконанням міжнародних зобов'язань АСН, підтримання постійного діалогу між країнами-членами угруповання, а також робота з виконавчими органами інших регіональних міжнародних організацій. Його очолює обраний Радою міністрів закордонних справ Генеральний секретар з посиленою виконавчою владою. Генеральний секретаріат має в розпорядженні 10 відділів і володіє законодавчою ініціативою. Пропозиції та проекти рішень скеровують або в Раду міністрів, або в Комісію АСН. Генеральний секретаріат формує порядок денний засідань Ради міністрів закордонних справ. Штаб-квартира Генерального секретаріату знаходиться у Лімі (Перу).

Андський парламент був заснований ще у 1979 році. Перше засідання проведене у 1980 році Складається із 25 депутатів (від кожної країни — 5 народних обранців) і засідає почергово у кожній столиці держав-членів. Андському парламенту відведена дорадча функція, хоча підкреслюється його важлива роль у законодавчому процесі, в якому він розробляє законопроекти. Парламент покликаний приводити у відповідність та усувати протиріччя у законодавствах країн-членів, а також співпрацювати з парламентами країн-учасниць Договору Картахени і третіх країн. Згідно з додатковим Протоколом до Картахенської угоди, члени парламенту обираються за процедурою прямого голосування, забезпечуючи таким чином безпосереднє волевиявлення населення країн-членів та їх народне представництво. Таку форму обрання депутатів схвалили всі країни АСН, за винятком Венесуели, де зберігається стара система формування парламенту. Секретаріат парламенту АСН знаходиться у Боготі (Колумбія).

Андський суд (заснований у 1979 році у Кіто, Еквадор) розпочав роботу у 1984 році. Складається з 5 суддів з бездоганною моральною репутацією, що є висококваліфікованими юристами й обираються державами-членами терміном на 6 років. Судді повинні бути повністю незалежними у виконанні своїх обов'язків. Вони не можуть займати інших посад (оплачуваних чи неоплачуваних, окрім викладацької) та повинні утримуватись від будь-яких дій, що суперечили б їх статусу. Судді, секретар суду та посадові особи, призначені останнім на посаду міжнародних службовців, повинні володіти привілеями та імунітетами відповідно до їх статусу на території країни перебування. Так, судді повинні мати ті ж привілеї та імунітети, що й глави дипломатичних місій, у той час як привілеї інших категорій посадових осіб мають встановлюватись за взаємною домовленістю між судом та урядом країни перебування.

Суд повинен слугувати для розгляду суперечок та тлумачення законодавства. Основний арбітражний орган Андської спільноти націй зобов'язаний також представляти річні звіти Раді президентів, Раді міністрів закордонних справ та Комісії. В компетенції суду є вирішення таких суперечок, що виникають у процесі застосування чи інтерпретації договорів, укладених між органами та інституціями Андської системи інтеграції чи між останньою та третіми особами за згодою сторін. Фізичні та юридичні особи можуть погодитись представити на арбітраж суду будь-які суперечки, що можуть виникнути в результаті застосування чи інтерпретації аспектів приватних договорів, які підпорядковані єдиній юридичній системі Андської спільноти.

Рішення, котрі приймає суд, є обов'язковими до виконання та відразу ж включаються до законної системи угруповання. Ідея "судової наднаціональності", відображена в установчих актах деяких регіональних економічних співтовариств, властива насамперед Європейському Союзу (де вона була вперше впроваджена) та меншою мірою суду Картахенської угоди [4; 18], що має вже помітний досвід у вирішенні суперечок. Заслуга суду Картахенської угоди в тому, що він є реальним інструментом врегулювання суперечностей, у той час як решта арбітражних органів інтеграційних угруповань залишаються лише потенційними.

Поиск по сайту: