Розвиток ідей створення ФТАА/ПЗВТу контексті латиноамериканської інтеграції

Разом з інтеграцією країн Андського пакту прискорився і процес панамериканської економічної інтеграції. Цей процес відбувається на двох рівнях — внутрішньоорганізаційному (кожне з регіональних угруповань обох Америк розглядає свої можливості та вклад, який би воно внесло у створення Панамериканської зони вільної торгівлі (ПЗВТ) та загальноамериканському (субрегіональні та регіональні економічні об'єднання проводять інтенсивну політику переговорів та укладення рамкових угод для зближення та гармонізації стосунків). Одним з яскравих прикладів внутрішньорегіональної економічної стратегії є Одинадцята зустріч лідерів країн Андської спільноти 25—27 травня 1999 року в колумбійському місті Картахена, приурочена до 30-ї річниці підписання Договору Картахени. У результаті дискусій керівники п'ятьох країн прийняли рішення про ведення спільної внутрішньої політики та створення не пізніше 2005 року спільного ринку на зразок європейського, домовившись гармонізувати з тією ж метою макроекономічну політику різних країн та зменшити інфляцію. До 2005 року передбачається створити умови для вільного переміщення громадян, капіталів, послуг. Основним імпульсом для створення спільного ринку стане спільна зовнішня політика держав Андської спільноти, метою якої є захист субрегіональної (андської) цілісності, сучасних цінностей, прав та інтересів. Вона спрямована також на зміцнення миру та регіональної безпеки, посилення переговорних можливостей регіону щодо сприяння та активної діяльності у створенні Зони вільної торгівлі для Північної та Південної Америк — ФТАА (Free Trade Area of Americas). Тут лідери андських країн підтвердили зобов'язання спільноти зміцнювати відносини з іншими торгово-економічними блоками, перш за все з МЕРКОСУР, розширення зв'язків з яким вважається першим етапом до створення Зони вільної торгівлі Америк від Аляски до Вогненної Землі.

У процесі становлення ФТАА/ПЗВТ можна виділити два найважливіші періоди:

1. Підготовча фаза (1995—1998 роки). Після кількарічної паузи у жорстких дебатах у США щодо Північноамериканської зони вільної торгівлі колишній президент Сполучених Штатів Америки Б. Клінтон знову відновив ідею створення Панамериканської зони вільної торгівлі та запропонував "побудувати" весь американський континент на зразок НАФТА. Конкретним політичним підґрунтям для процесу створення ФТАА стали конференції міністрів торгівлі залучених країн, що відбуваються кожні 12 місяців. Перша така зустріч відбулась у червні 1996 року у Денвері, США. Тоді було створено робочі групи з таких проблем: полегшення доступу до ринку; митна справа та походження товарів; прямі інвестиції; норми та технічні торговельні бар'єри; субсидії; антидемпінгове мито та ін.

Одночасно з зустріччю у Денвері відбувся Перший панамериканський економічний форум за участю представників приватного сектора континенту, щоб надати останнім можливості розбудовувати свої мережі та аналізувати й дискутувати стосовно процесу створення ПЗВТ.

На другій зустрічі міністрів у березні 1996 року у Картахені, Колумбія, було підписано зобов'язання країн створити до 2005 року зону вільної торгівлі та вжити до 2000 року конкретних заходів. Було також утворено 4 нові робочі групи з таких предметів переговорів: залучення громадськості, права інтелектуальної власності, послуги та політика конкуренції. Наголошено також на зобов'язанні підтримати малі та бідні країни у процесі розвитку.

У березні 1997 року відбулась третя зустріч міністрів торгівлі у Вело Горізонте, Бразилія, на якій підготовчому комітету у складі 34 заступників міністрів торгівлі було доручено підготувати до наступної зустрічі міністрів перетворення робочих груп у групи переговорів та знайти відповіді на дискусійні питання. Окрім того, було створено 12-ту групу — Групу з примирення та арбітражу.

Ареною четвертої зустрічі міністрів торгівлі стосовно процесу ФТАА стала коста-риканська столиця Сан-Хосе (19 березня 1998 року). Остання у підготовчому періоді зустріч увінчалась створенням Комітету переговорів (Trade Negotiations Соmіtee, TNC), що складався з 34 заступників міністрів торгівлі залучених країн та отримав завдання досягнути до 2000 року конкретних успіхів та узгодити специфічні засоби полегшення торгівлі. Робочі групи було переформовано у 9 груп переговорів:

— питання доступу до ринку;

— прямі інвестиції;

— послуги;

— залучення громадськості;

— врегулювання суперечок;

— сільське господарство;

— права інтелектуальної власності;

— субсидії, антидемпінг та вирівнювальне мито;

— політика конкуренції.

2. Фаза переговорів (1998—2005роки). Згідно з рекомендацією міністрів, переговори про Панамериканську зону вільної торгівлі розпочались на Другому саміті Америк у Сантьяго, Чилі, у квітні 1998 року, де президенти країн домовились про завершення етапу переговорів у 2005 році та про те, що переговори відбуватимуться кожні 18 місяців у країнах-членах потенційної ПЗВТ за процедурою ротації.

П'ята зустріч міністрів торгівлі відбулась лише у листопаді 1999 року в Торонто, Канада. Все, що вдалось здійснити на цій зустрічі — це заслухати доповіді груп переговорів та уповноважити їх подати на наступну зустріч проект ФТАА.

7 квітня 2001 року нарешті пройшла 6-та зустріч міністрів торгівлі у Буенос-Айресі, Аргентина. Для міністрів уже був підготований проект ФТАА, який після Третього саміту Америк у Квебеці, Канада, винесений на громадське обговорення на веб-сайті [29].

У Заключній заяві поки що останнього саміту в Квебеці у квітні 2001 року президенти країн дійшли згоди у:

— введенні принципу демократичності для участі та діяльності у ФТАА;

— фіксації травня 2002 року як дати початку переговорів, і січня-грудня 2005 року як останнього терміну завершення переговорів та ратифікації угоди національними парламентами;

— інструкції міністрів підготувати "міжамериканську демократичну хартію" в межах ОАД, щоб захистити представницьку демократію;

— підтримці зусиль для посилення та покращення міжамериканської системи захисту прав людини, боротьби з корупцією, гарантування незалежності судової системи та ін.

У жовтні 2002 року відбулась 7-ма зустріч міністрів у Кіто, Еквадор.

Поиск по сайту: