ЗАКОН ГРОШОВОГО ОБІГУ

ДЛЯ НОРМАЛЬНОГО ФУНКЦІОНУВЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ НЕОБХІДНА КІЛЬКІСТЬ ГРОШЕЙ, ЯКА ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЗАКОНОМ ГРОШОВОГО ОБІГУ. СУТНІСТЬ ЙОГО ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО ПРОТЯГОМ ДАНОГО ПЕРІОДУ ДЛЯ ОБІГУ НЕОБХІДНА ЛИШЕ ПЕВНА, ОБ'ЄКТИВНО ОБУМОВЛЕНА МАСА КУ­ПІВЕЛЬНИХ І ПЛАТІЖНИХ ЗАСОБІВ.

КІЛЬКІСТЬ ГРОШЕЙ, У СЕРЕДНЬОМУ НЕОБХІДНИХ ДЛЯ ОБІГУ ПРОТЯ­ГОМ ПЕВНОГО ЧАСУ (М) В ЇХ ТРАНСАКЦІНОМУ ПРИЗНАЧЕННІ, ПРЯМО ПРОПОРЦІЙНА МАСІ ТОВАРІВ І РІВНЮ ЇХ ЦІН ТА ОБЕРНЕНО ПРОПОРЦІЙНА СЕРЕДНІЙ ШВИДКОСТІ ОБІГУ ГРОШОВОЇ ОДИНИЦІ. Цю залежність можна виразити формулою:

де Р • Q — сума цін товарів, що реалізуються за певний період, або номінальний ВНП;

V — середня кількість оборотів грошової одиниці за цей же період.

ЯКЩО ВРАХУВАТИ ВСІ ДОДАТКОВІ ФАКТОРИ, ЩО ДІЮТЬ НА ГРОШО­ВУ МАСУ, ТО КІЛЬКІСТЬ ГРОШЕЙ МОЖНА ВИРАЗИТИ ТАК:

де К — сума продажів товарів і послуг у кредит;

П — загальна сума платежів, строк оплати яких настав;

ВП — сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів.

У теорії грошей чи не найактуальнішим було і залишається питання, чому економі­чні суб'єкти накопичують гроші? У цьому питанні слід розрізняти два аспекти:

—задля яких цілей економічні суб'єкти накопичують гроші;

—які мотиви спонукають їх до цього.

Щодо цілей накопичення грошей, то вони випливають із са­мих функцій грошей як купівельного і платіжного засобу та як засобу нагромадження вартості (багатства).

ВІДПОВІДНО ДО ВКАЗАНИХ ЦІЛЕЙ ВИДІЛЯЮТЬСЯ ТРИ ГРУПИ МОТИ­ВІВ ПОПИТУ НА ГРОШІ З БОКУ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ'ЄКТІВ: ТРАНСАКЦІЙНИЙ (ОПЕРАЦІЙНИЙ) МОТИВ; МОТИВ ЗАВБАЧЛИВОСТІ; СПЕКУЛЯТИВНИЙ МОТИВ.

ТРАНСАКЦІЙНИЙ МОТИВ ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО ЕКОНОМІЧНІ СУБ'ЄКТИ ПОСТІЙНО ВІДЧУВАЮТЬ ПОТРЕБУ В ПЕВНОМУ ЗАПАСІ ГРОШЕЙ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ ПОТОЧНИХ ПЛАТЕЖІВ, ЩОБ ПІДТРИМАТИ НА НАЛЕЖНО­МУ РІВНІ СВОЄ ОСОБИСТЕ ТА ВИРОБНИЧЕ СПОЖИВАННЯ. Ці гроші повинні бути у формі, придатній для їх негайного використання в плате­жі, тобто бути наявними (готівка чи вклади до запитання). Запас таких грошей можна назвати поточною чи операційною касою.

МОТИВ ЗАВБАЧЛИВОСТІ ЗВОДИТЬСЯ ДО ТОГО, ЩО ЮРИДИЧНІ І ФІЗИ­ЧНІ ОСОБИ БАЖАЮТЬ МАТИ ЗАПАС ГРОШЕЙ ЯК РЕСУРС КУПІВЕЛЬНОЇ СПРОМОЖНОСТІ, З ТИМ ЩОБ У БУДЬ-ЯКИЙ ЧАС МАТИ МОЖЛИВІСТЬ ЗАДОВОЛЬНИТИ СВОЇ НЕПЕРЕДБАЧУВАНІ ПОТРЕБИ ЧИ СКОРИСТАТИСЯ ПЕРЕВА­ГАМИ НЕСПОДІВАНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ.

Непередбачувані потреби в грошових витратах зумовлюються переважно надзвичайними подіями — хвороба членів сім'ї, по­ломка автомобіля чи інших дорогих предметів вжитку (холоди­льники, комп'ютери тощо), аварії на виробництві, необхідність запровадження новітніх вузлів чи деталей замість застарілих то­що.

У діяльності економічних суб'єктів трапляються також неспо­дівані події, які не викликають непередбачуваних витрат, а на­впаки, відкривають можливість їх скоротити й одержати непередбачуваний дохід. Для цього теж потрібно мати певний запас грошей, наприклад, щоб негайно купити потрібний товар у разі раптового зниження цін, чи за низьких ринкових цін придба­ти цінні папери з наміром продати їх, коли вони подорожчають, чи здійснити взагалі вигідну купівлю про запас за сприятливої кон'юнктури тощо. В усіх подібних випадках рушійною силою НАКОПИЧЕННЯ ГРОШЕЙ ТЕЖ Є МОТИВ ЗАВБАЧЛИВОСТІ.

СПЕКУЛЯТИВНИЙ МОТИВ ПОПИТУ НА ГРОШІ ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО ЕКОНОМІЧНІ СУБ'ЄКТИ БАЖАЮТЬ МАТИ У СВОЄМУ РОЗПОРЯДЖЕННІ ПЕВ­НИЙ ЗАПАС ГРОШЕЙ, З ТИМ ЩОБ ЗА СПРИЯТЛИВИХ УМОВ ПЕРЕТВОРИТИ ЇХ У ВИСОКОДОХІДНІ ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ, А ПРИ ПОГІРШЕННІ ЦИХ УМОВ І ПОЯВІ ЗАГРОЗИ ЗНИЖЕННЯ ДОХІДНОСТІ ТА РИЗИКУ ЗБИТКОВОСТІ НАЯВНИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ПЕРЕТВОРИТИ ЇХ У ГРОШОВУ ФОР­МУ, ЯКА ХОЧ І МАЛОДОХІДНА, АЛЕ БЕЗРИЗИКОВА.

Ідея спекулятивного мотиву попиту на гроші привнесена в економічну теорію Дж. М. Кейнсом.

Механізм спекулятивного мотиву базується на тому, що запа­си грошей і запаси фінансових інструментів розглядаються як альтернативні види активів (багатства), які дають не однаковий дохід і містять у собі не однакові ризики. Зберігаючи гроші, індивіди втрачають до­ходи, які називаються альтернативною вартістю зберігання грошей. Активи у формі запасів фінансових інструментів можуть при­носити значний дохід, проте одержання його пов'язане з істот­ними ризиками.

Необхідним є також визнання фінансового ризику як мотиваційного чинника впливу на попит на гроші. Він помітно послаблює роль процента, оскільки зростання процентного доходу супроводжується зростанням ризику його одержання.

Очікуваний дохід за фінансовими активами забезпечується процентами та дивідендами, а очікуваний дохід за товарними активами — рівнем інфляції. Якщо очікувана зміна їх співвід­ношення буде на користь грошей, то попит на гроші зростатиме, а якщо на користь негрошових активів — то скорочуватиметься.

Пред­ставники всіх сучасних теорій грошей визнають альтернативну вартість зберігання грошей (у готівці та на поточних рахунках), її вплив на бажання мати такий запас грошей і на попит на гроші в цілому. У цьому мотиві істотно послаблений спекулятивний ас­пект і посилений аспект дохідності активів взагалі. Тому цей мо­тив краще назвати мотивом капіталізації.