Попит на гроші як капітал

У позиціях класиків та неокейнсіанців щодо чинників та ме­ханізму формування попиту на позичковий капітал не було таких істотних відмінностей та суперечностей, як у позиціях щодо його пропозиції.

Класики визнавали, що ключовим чинником формування попи­ту на позичковий капітал є зміни інвестиційних потреб фірм, які, у свою чергу, спричинюються змінами реальної процентної ставки. Тобто класики вважають процентну ставку ключовим чинником зміни не тільки заощаджень, а й інвестицій. Тільки зв'язок між цими явищами вони трактували протилежно: якщо на боці пропо­зиції зростання реальної ставки процента збільшує заощадження, а отже, і пропозицію капіталу, то на боці попиту зростання реальної процентної ставки зменшує витрати на інвестиції, а значить і по­пит на позичковий капітал. І навпаки, якщо реальна процентна ставка знижується, то бажання витрачати кошти на інвестиції по­силюватиметься, тобто попит на позичковий капітал зростатиме.

Обернена залежність між реальною процентною ставкою та ін­вестиціями спричинена альтернативністю вибору заощадником способу дохідного використання своїх заощаджень.

Обернений зв'язок між рівнем процентної ставки і обсягом ін­вестицій визначає низхідний напрямок кривої попиту на інвести­ції (рис. 11).

Реальна ставка, %

75,0 100,0 200,0 Обсяг інвестицій (І)

Рис. 4.11. Графік інвестицій, аналог кривої попиту на ринку капіталу

Наведений графік свідчить про те, що зміна реальної процент­ної ставки «примушує» обсяг інвестицій рухатися по кривій II: при зниженні ставки з 7 до 4 % вони збільшуються з 75,0 до 200,0 одиниць, а при зростанні ставки з 4 до 7 % — зменшуються з 200,0 до 75,0 одиниць. Відповідно буде змінюватися і обсяг інвестиційного попиту фірм на ринку капіталу.

Кейнсіанці в цілому погодилися з розробленим класиками ме­ханізмом впливу реальної процентної ставки на обсяг інвестицій і разом з тим значно поглибили його, визнавши істотний вплив на обсяг інвестицій фірм також очікуваної майбутньої прибутковос­ті інвестиційного капіталу. І це справді так. У реальній дійсності змінюється не тільки процентна ставка, а й прибутковість інвес­тиційних проектів. Причому вплив цих чинників на інвестиції має обернений напрямок: зростання процентної ставки зменшує інвестиції, а зростання майбутньої прибутковості — збільшує. Отже, другий чинник може не просто нейтралізувати дію першо­го, а й спричинити зростання інвестицій при зростанні процент­ної ставки, що суперечить теорії класиків. Проте такі ситуації бу­вають дуже рідко (при запровадженні у практику надзвичайно ефективних науково-технічних відкриттів), оскільки зростання реальних процентних ставок здорожчує вартість інвестиційного капіталу і, як правило, робить неможливим випереджаюче зрос­тання майбутньої прибутковості інвестиційних проектів. Тому в процесі кейнсіансько-неокласичного синтезу запропонована кри­ва інвестиційного попиту не піддавалася коригуванню на вплив чинника майбутньої прибутковості і широко використовується в аналізі ринку капіталу та в побудові економічних моделей.

Окрім інвестиційного попиту фірм, на ринку капіталу активно пред'являє попит на позичковий капітал ще й держава для фінан­сування бюджетного дефіциту, що виявляється у перевищенні запланованих державних витрат над сумою податкових надхо­джень за певний період (рік). Бюджетний дефіцит, як правило, затверджується парламентами незалежно від стану економіки, точніше у разі певної її розбалансованості, і тому він не реагує на рівень реальної ставки процента, а в повному обсязі включається в попит на ринку капіталу, зміщуючи криву II вправо і вверх. Та­ке зміщення кривої загального попиту неминуче порушує рівно­вагу на ринку капіталу і впливає на рівень процентної ставки, про що детальніше йтиметься в підрозділі 3.5.3.

Поиск по сайту: