Інструменти ринку капіталів

Інструментами ринку капіталів слугують цінні папери зі стро­ками погашення більше одного року або ті, що взагалі не підля­гають погашенню емітентом (акції).

Найширшого застосування на ринку капіталу в розвинутих країнах набули такі інструменти: акції, заставні під житло, цінні папери урядів, їх установ та органів місцевого самоврядування, зобов'язання за позичками банків, облігації корпорацій, комер­ційні та фермерські заставні.

Акція — цінний папір без визначеного строку обігу, що свід­чить про внесок власника в статутний фонд акціонерного това­риства і надає йому право на участь в управлінні товариством та одержання частки його прибутків (дивідендів).

Головні особ­ливості цього інструменту полягають у такому:

—емітент залучає кошти від розміщення акцій на постійній основі і не повинен їх повертати в заздалегідь визначений строк;

—акція не має заздалегідь визначеного рівня дохідності. Він визначається щороку за підсумками роботи за звітний період у вигляді дивідендів. Тому акції здебільшого не приносять гаран­тованого доходу;

—власник акції має право продати її на вторинному ринку за ринковою ціною;

—при ліквідації товариства вимоги власників акцій задоволь­няються після задоволення вимог за борговими зобов'язаннями (облігаціями, векселями та ін.).

Розглянуті особливості роблять цей інструмент ринку капіта­лу високоризиковим, із сумнівною дохідністю, а тому й не досить ліквідним. Тому нові випуски акцій навіть у розвинутих країнах незначні, відіграють другорядну роль у залученні фінансових ре­сурсів. Але, оскільки вони не мають строку вилучення з обігу, в багатьох країнах їх накопичилася величезна маса.

Довгострокові цінні папери урядів, їх установ та органів мі­сцевого самоврядування — це середньо- та довгострокові боргові зобов'язання (облігації), за допомогою яких мобілізуються кошти для фінансування тривалого бюджетного дефіциту, чи для попов­нення ресурсів певних державних фондів (установ) цільового при­значення, чи фінансування певних проектів суспільного призна­чення, зокрема тих, якими опікуються органи місцевої влади (будівництво шкіл, доріг, закладів культури тощо). Ці інструменти є надійними, високоліквідними з гарантованою дохідністю, особ­ливо зобов'язання центрального уряду. Менш надійними є зобов'язання ор­ганів місцевого самоврядування.

Заставні під житло, землю та іншу нерухомість — це бор­гові зобов'язання за довгостроковими позичками, виданими під заставу відповідного виду нерухомості (житла, земельних діля­нок, виробничих будівель тощо). Ними оформляються іпотечні відносини.

Заставні вільно обертаються на вторинному ринку, що дає змогу кредиторам відновлювати свої кредитні кошти і надавати нові пози­чки по заставних. Уряди деяких країн створюють свої структури, які скуповують окремі види заставних на ринку за раху­нок коштів, виручених від продажу власних боргових зобов'язань на ринку облігацій.

Облігації корпорацій — довгострокові боргові зобов'язання се­редніх та великих корпорацій з високим кредитним рейтингом. Емі­туються, як правило, з метою залучення на ринку капіталів грошо­вих коштів для фінансування значних інвестиційних проектів.

У країнах з високорозвинутим ринком капіталів корпоративні облігації є більш дієвим і поширеним інструментом залучення коштів, ніж акції. Ціни облігацій піддаються меншим коливанням, ніж ціни акцій, дохідність їх теж більш стабільна. Разом з тим надійність та ліквідність корпоративних облігацій нижчі, ніж державних об­лігацій.

Зобов'язання за позичками банків — це довгострокові бор­гові зобов'язання фірм та домогосподарств за позичками, одер­жаними у фінансових структурах на комерційні чи споживчі по­треби. Такі зобов'язання визначають суму боргу, його термін, процентну ставку, порядок повернення боргу та сплати процен­тів.

Зобов'язання за позичками банків майже не мають виходу на вторинний ринок, не торгуються там, а тому мають дуже низьку ліквідність, що послаблює їх позиції на ринку капіталів порівня­но з іншими інструментами.

Поиск по сайту: