МИСТЕЦТВО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Важливе місце при вивченні цього етапу посідає проблема взаємодії двох форм суспільної свідомості: релігії та мистецтва. В цей історичний період особливого статусу набула інституція церкви, що фактично виконувала функцію соціального замовника і безпосередньо вплинула на розвиток основних видів мистецтва Середньовіччя: архітектури, живопису, вітражного живопису, органної музики тощо.

Моральним та естетичним ідеалами стали аскетизм і етичне самовдоско­налення людини, перенос життєвих цінностей із світу реальності в життя релігійного почуття, духа.

Романський стиль (IX — XII ст.)—архітектурний стиль, що сформувався в період інтенсивного будівництва за часів правління Карла Великого. Основні форми його — храм, монастир, князівський замок. У Романському стилі чітко простежуються запозичення конструктивних елементів з римської архітектури, пристосованих до нових умов і потреб.

Для замків і захисних споруд характерними були товсті стіни з зубцями і круговими сходами наверху, що нерідко були продовженням природної скелі, яку вони охоплювали подвійним або потрійним колом. Скеля, у свою чергу, обводилася глибоким ровом. Внутрішні по­мешкання замку (такі ж товсті стіни, вузькі вікна, арочне оформлення дверей і вікон, гравірування на камені) були близькими до вбрання церкви. Поєднання масивності і внутрішнього декоративного оздоблення особливо ха­рактерне для французької романської архітектури.

Готичний стиль зародився у Франції в середині XII ст. і став провідним у міському будівництві, особливо ж церков і громадських будов, аж до XVI ст. Характерними конструктивними елементами готичної архітектури є арка і склепіння. Масивність стін зменшу­ється, бо арки спираються на контрфорси. Значні ділянки стіни замінюються вікнами, заскленими кольоровими віт­ражами. Зовнішні стіни та інтер'єр храму декоративно насичені як архітектурними елементами, так і скульпту­рою. Сюжетами для рельєфних зображень, вітражів най­частіше стають звичайні жанрові сценки, а також персо­нажі народних казок.

Готичний стиль поширився на живопис, книжкову мініатюру, скульптуру і навіть на зовнішній вигляд люди­ни: одяг, прикраси, зачіски. Саме в готичну епоху значною мірою активізується розвиток середньовічної літера­тури. Це передусім рицарський епос — «Пісня про Роланда», «Пісня про Нібелунгів». В їхній основі — поетична обробка історичних легенд, які прославляють воєнні под­виги феодалів-лицарів.

У XII — XIII ст. помітного розквіту досягла лірична поезія лицарства, яка знайшла відображення у творах трубадурів на півдні і труверів — на півночі Франції, а також поезія мінезінгерів у Німеччині. Провідною темою поезії трубадурів була любов до Дами у специфічній лицарській (куртуазній) формі. За своєю природою куртуазна любов байдужа до резуль­татів. Вона орієнтована не на досягнення мети, а на переживання. Воно і тільки воно здатне принести радість закоханому. Ця радість приходить після довгих страж­дань, які прийняті добровільно.

Візантійський стиль має ту особливість, що у Візантії антична традиція ніколи не переривалась, як це відбулося на Заході. Тут мистецтво значною мірою виконувало функцію ретрансляції і дидактики, проте всебічно вико­ристати ту культурну спадщину, яку зберегла антична традиція, Візантія не змогла.

Найбільшу пов'язаність з традиціями античності мала столиця Візантії Константинополь. Саме тут у 532— 537 рр. збудували храм Св. Софії — найвизначніший пам'ятник візантійської архітектури.

На цей період припадає й активізація контактів з Візантією Київської Русі. Прийнявши християнство, Русь відкрила двері візантійським зодчим, майстрам, художни­кам. Пам'ятки Київської Русі яскраво свідчать про знач­ний вплив візантійської художньої школи на давньорусь­ку. Сила візантійської культури помітно позначилася на розвиткові Західної Європи взагалі, особливо під час Хрестових походів у XIII ст. Візантія створила і свою сильну самобутню літературу, передусім християнську, куди входять гімни (Роман Сладкоспівець, Сергій, патріарх Константинопольський агіографічні твори, хроні­ки, патерики (оповідання про аскетів-пустельників) тощо.

Значним досягненням візантійського мистецтва була музика, переважно церковна. Щоправда, інструменти в ній не використовувались, бо це було переважно виконан­ня псалмів і гімнів, аллілуйні співи.

На відміну від Західної Європи Візантія в період Середньовіччя зберегла державність і централізоване уп­равління. Домінуючу роль у ній відігравали міські центри, які були осередками ремесел, мистецтва, освіти і торгівлі. Візантія об'єднувала досягнення як західної, так і східної культур. Усе це забезпечило їй домінуюче духовно-куль­турне становище майже на весь період середньовіччя.

Поиск по сайту: