АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ

Читайте также:
  1. АРХІТЕКТУРА І МИСТЕЦТВО
  2. Архітектура і образотворче мистецтво Русі.
  3. Архітектура й образотворче мистецтво
  4. АРХІТЕКТУРА Й ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII ст.
  5. АРХІТЕКТУРА, ОБРАЗОТВОРЧЕ, ДЕКОРАТИВНЕ ТА УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО
  6. Б. Одиниці (елементи) сучасної політичної карти світу на суходолі
  7. Валютні ринки сучасного світу
  8. Видатні економ-географи світу та сучасні концепції розвитку економічної географії
  9. Види документів, що свідчать про педагогічну освіту в Японії
  10. Вища освіта в розвинених країнах світу
  11. Г) що складає першооснову світу, його сутність
  12. Давнього світу та їх функції

Розвиток культури Стародавнього світу безпосередньо пов'язаний з проце­сами зростання продуктивного виробництва, матеріальним і духовним розшаруванням суспільства, освоєнням нових культурних надбань. Цей етап характеризуються зрослим масштабом і обсягом художнього виробництва, тенденцією до виділен­ня мистецтва у самостійну форму діяльності.

Специфічною особливістю мистецтва стародавнього світу є його міфологічне підґрунтя, антропоморфізм давньогрецької та давньоримської міфології (олюднення сил природи та міфічних істот). Їхня орієнтація на гармонію людини і світу визначили напрями художніх пошуків тогочасних митців.

Відмінність давньосхідних суспільств від античних значною мірою полягає в тому, що вони були більш застиглими, консервативними у своєму розвиткові, довше і ретельніше зберігали пережитки первіснообщинного ла­ду та відповідну йому ідеологію, яка проявлялася перед­усім у релігії. Вся культура давньосхідних суспільств тісно пов'язувалась з релігією, і мистецтво обслуговувало саме її потреби. Архітектура, скульптура і живопис підпо­рядковувались освяченим нею канонам. Та оскільки релі­гія за своєю суттю консервативна, то мистецтво багатьох країн протягом довгих століть лишалося майже незмі­нним.

Найдавніші цивілізації Месопотамії Аккад і Шумер лишили людству значні пам'ятки архітектури — храми. Будувалися вони з сирцевої цегли на пагорбах, що обері­гало їх від руйнівних повеней.

З середини III тисячоліття до н. є. правителі Ме­сопотамії почали будувати собі палаци з багатьма внутрі­шніми дворами та окремою зовнішньою кріпосною стіною, яка мала захищати палац не тільки від ворогів, а й від жителів міста.

Початок І тисячоліття до н. є. ознаменувався створен­ням на Близькому Сході великих імперій: Ассирії, Хеттської держави, Урарту, Нового Вавилона, Ірану (Персії). Саме відтоді для близькосхідного мистецтва і почалася епоха жорсткого канону. Не релігійного, однак і не антропоморфного. Був він скоріше ідеалістично-ідео­логічним, бо працював на вимоги імперій уславляти царя, «владику всіх країн», військову могутність імперії. Проте навіть за умов суворої ідеологічної тенденційності при­дворного мистецтва справжні митці продовжували експериментувати, користуючись певним звільненням мистецт­ва від зв'язку з утилітарною функцією. Отже, оскільки придворне і канонічне мистецтво створювалося професійними художниками, воно і відзначалося порівняно висо­ким професійним рівнем.

На відміну від цивілізацій передньоазіатського регіону давньоєгипетська цивілізація була етнічно одноріднішою і протягом свого існування не зазнавала якогось помітно­го культурного впливу з боку сусідів. Навпаки, вона сама досить активно впливала на народи, які вступали з нею в контакт. Давньоєгипетська історія, а отже, і мистецтво Стародавнього Єгипту діляться на три великих епохи: Раннього, Середнього і Нового царства.

Високого розвитку і технічної довершеності сягнула в Єгипті архітектура, численні зразки якої добре зберег­лися донині. Що ж до зв'язку мистецтва з релігією, то це найбільше помітно в архітектурі Раннього царства, пред­ставленій гробницями і храмами. Ідея божественного по­ходження фараона і безсмертя його душі втілилась у величезних усипальницях-пірамідах, первісною формою яких була гробниця (мастаба), що нагадувала шумерсь­кий зіккурат. Найдревніша форма піраміди — східчаста піраміда Джосера. Подальший розвиток цієї форми за рахунок заповнення пустот між уступами привів до ство­рення класичної піраміди, яка найчіткіше представлена у комплексі пірамід фараонів IV династії Хуфу (Хеопса), Хафра (Хефрена) та Менкаура (Мікеріна). Поряд з пірамідами будувалися заупокійні храми царів. Саме вони вплинули з часом на значне зменшення в обсязі пірамід фараонів і посилення уваги до розбудови храмів, які вперше почала прикрашати колона, що формою нагадува­ла пучок тростини або пальму.

Гідне місце у давньоєгипетській культурі зайняла літе­ратура. Художня обробка міфології в «Текстах пірамід», «Спорі Гора з Сетом», релігійні гімни богам і обожненим царям, релігійно-магічні тексти, пов'язані з заупокійним ритуалом, доповнюються дидактичною (повчальною) лі­тературою.

Довершене давньоєгипетське мистецтво значно впли­нуло на розвиток фінікійського, крітського, а пізніше і греко-римського мистецтва. Життєдайна сила його від­чувалася і в мистецтві єгиптян перших віків християнства.

Значним досягненням грецького мистецтва було місто­будування, особливо акрополів. Знамениті комплекси, до яких входили храм, театр, скульптура бога-покровителя міста, уособлювали суспільну форму життя полісу. Заува­жимо при цьому, що архітектура завжди розглядалася греками у співвідносності з людиною.

Щодо давньоримського мистецтва, то воно розвивало­ся передусім під впливом грецького, а потім східного мистецтва. На той час, коли у римському суспільстві виникли інтерес, а отже, й потреба у власному мистецтві, тут уже добре знали про досягнення давньогрецького та східного мистецтва. Разом з пам'ятниками мистецтва, що їх римляни привозили з далеких походів, до Риму потрап­ляли майстри, художники, поети, які починали творити на римському ґрунті.

Римська література починалася з анналів, життєписів видатних громадян Риму, а згодом, під впливом греків, з'явилися і свій героїчний епос («Енеїда» Вергілія, наприклад), і римська драма «тогата», яку започаткували Енній, Пакувій і Акцій. Окремо в римській літературі того часу стоїть велика поема Тіта Лукреція Кара «Про приро­ду речей» — художньо довершений філософський твір, якому немає аналога навіть у грецькій літературі.

Водночас із запозиченням досвіду грецької архітекту­ри римляни створили самобутні архітектурні типи — такі, зокрема, як тріумфальна арка, двоповерхова колонада, яка вперше знайшла своє втілення у будівлі театру Марцелла.

Римляни запозичили у греків традицію зображень богів у вигляді прекрасних жінок і чоловіків. Більше того, вони пішли у цій справі далі — створили скульптурний портрет.

Серед багатьох мистецтв Древнього Риму особливе місце займало ораторське мистецтво, яке культивувалося тут завдяки активному громадському життю. Філософія, логіка, поетика, історія були важливими складовими ора­торського мистецтва і розвивалися разом з ним. Видатні громадські діячі, особливо республіканського періоду, ста­вали і талановитими риторами. Імена Марка Туллія Ціцерона, Марка Порція Катона, братів Гракхів пов'язані з найважливішими подіями давньоримської історії.

Мистецтво Стародавнього світу сягнуло високого рів­ня. Багато витворів архітектури й понині вважаються неперевершеними зразками. Твори великих зодчих та скульпторів високо цінували і їхні сучасники. Ще в III т.. до н. є. в античних авторів знаходимо згадки про «сім див світу». До «семи див» стародавні автори відносять 1) єгипетські піраміди, 2) висячі сади у Вавилоні (Сади Семіраміди), 3) храм Артеміди в Ефесі, 4) статую Зевса в Олімпії, 5) мавзолей в Галікарнасі, 6) Колос на о. Родос, 7) маяк в Александрії. До наших часів збереглися лише піраміди. Всі інші споруди були зруйновані.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)