ІЗ ЛИСТІВКИ УПА “ЗА ЩО БОРЕТЬСЯ УКРАЇНСЬКА

ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ (УПА)?”

Серпень 1943р

Українська Повстанська Армія бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній, самостійній державі.

УПА бореться проти імперіалістів і імперії, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політичне та визискує економічно інші народи Тому УПА бореться проти СРСР і проти німецької “нової Європи”.

За знищення більшовицької експлуататорсько-кріпацької системи в організації сільського господарства.

3а те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна — кооперативно-громадською.

За загальний 8-годинний робочий день.

За вільну працю, вільний вибір професій...

3а повну рівність жінки з чоловіком у всіх громадських правах і

обов'язках...

За обов'язкове середнє навчання...

3а всебічний гармонійний розвиток молодого покоління: моральний, розумовий та фізичний.

За вільний доступ до всіх наукових і культурних надбань людства.

За пошану до праці інтелігенції.

3а повне забезпечення всіх працюючих на старість та на випадок

хвороби чи каліцтва.

За свободу друку слова, думки, переконань, віри і світогляду. Проти офіційного насаджування суспільності світоглядних доктрин і догм.

За повне право національних меншостей плекати свою власну по формі і змісту національну культуру.

Українська Повстанська Армія

Мірчук П. Українська Повстанська

Армія 1942—1952. —Л., 1991. — С. 269—271.

89. ПОВІДОМЛЕННЯ Л.БЕРІЇ Й.СТАЛІНУ 15 июня 1944 г. ГОСУДАРСТВЕННЫЙ КОМИТЕТ ОБОРОНЫ товарищу И. В. Сталину

В Крыму выявлено до 310 семей местных жителей турецкого, греческого и иранского подданства, имеющих на руках просроченные национальные турецкие, греческие и иранские паспорта.

НКВД СССР считает нежелательным их оставление в Крыму и просит разрешить выселить их и направить для проживания во время войны в один из районов Узбекской ССР. Прошу Ваших указаний.

Л. Берия
ГОСУДАРСТВЕННЫЙ КОМИТЕТ ОБОРОНЫ
товарищу Сталину И. В.

4 июля 1944 года НКВД СССР докладывал, что выселение из Крыма спецпереселенцев — татар, болгар, греков, армян — закончено. Всего было выселено 225 009 человек, в том числе татар — 183 155 человек, болгар — 12422, греков — 15 040, армян — 9621, немцев — 1119, а также иноподданных — 3652.

Все татары к местам расселения прибыли и расселены в областях Узбекской ССР — 151 604 человека. В областях РСФСР согласно постановлению ГКО от 21 мая 1944 года—31 551 человек.

Болгары, греки, армяне и немцы в количестве 38 802 человек находятся в пути в Башкирскую АССР, Марийскую АССР, Кемеровскую, Молотовскую, Свердловскую, Кировскую области и Гурьевскую область Казахской ССР.

3652 человека иноподданных для расселения направляются в Ферганскую область Узбекской ССР. Все прибывшие спецпоселенцы размещены в удовлетворительных жилищных условиях. Значительная часть расселенных спецпереселенцев татар включились в работу по сельскому хозяйству — в колхозах и совхозах, на лесоразработках, на предприятиях и строительстве. При проведений операции по выселению на местах и в пути происшествий не было.

Л.Берия

Коммунист, — 1991. —№ 3.—

С. 109.

УРИВОК З УГОДИ МІЖ УРЯДОМ УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ І ПОЛЬСЬКИМ КОМІТЕТОМ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗВОЛЕННЯ ПРО ЕВАКУАЦІЮ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ 3 ТЕРИТОРІЇ ПОЛЬЩІІ ПОЛЬСЬКИХ ГРОМАДЯН 3 ТЕРИТОРІЇ УРСР

9 вересня 1944 р. Відділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття І

Обидві Договірні Сторони зобов'язуються по підписанні цієї Угоди приступити до евакуації всіх громадян української, білоруської, російської і русинської національностей, що проживають в Хмельницькому, Грубешувському, Томашувському, Любачувському, Ярославському, Перемишльському, Ліськовському, Замостінському, Красноставському, Білгорайському, Влодавському повітах і в інших районах Польщі, де можуть виявитися громадяни української, білоруської, російської національності, які побажають переселитися з території Польщі на Україну, та приступити до евакуації всіх поляків і євреїв, що перебували в польському громадянстві до 17 вересня 1939 року, які проживають в західних областях УРСР і бажають переселитися на територію Польщі.

Евакуації підлягають лише ті з перелічених в абзаці осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення.

Евакуація є добровільною, і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.

Українська РСР у міжнародних відносинах:

Міжнародні договори, конвенції, угоди та інші документи, які складені за участю Української РСР
або до яких вона приєдналася
(1945— 1957). —К., 1959. — С. 193.

ПРОБІЖНЯНСЬКОГО РАЙОНУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ 25 листопада 1944 р.

ДОПОВІДЬ ВІЙСЬКОВОГО ПРОКУРОРА тов. БАРТКОВА

До обкому КП(б)У надійшла доповідна записка секретаря Пробіжнянського РК КП(б)У Шинкаренка про факти грубого порушення революційної законності групою працівників НКВС і начальником штабу 174 ОСБ майором Полянським у с. Кривеньке Пробіжнянського району.

Завдяки здійсненій перевірці шляхом виїзду на місце і матеріалам слідства, проведеного військовим прокурором військ НКВС, установлено:

21.10.44 р. до с. Кривеньке прибула група у складі 15 чол. для виселення сімей активних членів ОУН і УПА. У селі група була обстріляна бандою, що знаходилась там. Втративши 3-х чол. убитими, група повернулась до райцентру.

Вранці 22 жовтня для ліквідації банди у с. Кривеньке з м. Чорткова прибули бійці військ НКВС близько 60 чол., на чолі з майором Полянським і представником УНКВС мол. лейтенантом Молдовановим, але бандитів у селі не виявили.

Перебуваючи у нетверезому стані, майор Полянський, мол. лейтенант Молдованов розстріляли ні в чому не винних громадян віком від 60 до 80 років у кількості 10 чол. і спалили 45 будинків з надвірними будовами, хатнім майном і великою кількістю намолоченого хліба. Серед убитих 5 сімей е червоноармійськими (Капустяник В., Поломар М., Остапчук І., Савуряк А., Київський П.). З числа 45 спалених будинків близько 20 є червоноармійськими.

Присутні при підпалюванні дворів і розстрілах громадян начальник райвідділу НКДБ Бєляєв, начальник райвідділу НКВС Костін, райвоєнком Кондрашкін не вжили рішучих заходів для припинення провокаційних дій з боку майора Полянського і молодшого лейтенанта Молдованова, а навпаки, були безучасними свідками, коли їх підлеглі брали активну участь у розстрілах громадян і підпалюванні дворів.

Помічник оперативного уповноваженого райвідділу НКВС Литвак п'яним особисто розстріляв двох старих людей і дав наказ спалити два будинки. Помічник оперативного уповноваженого райвідділу НКДБ Полянський спалив п'ять будинків.

Оперативний уповноважений райвідділу НКВС Смирнов застрелив за наказом Молдованова старого. Начальник паспортного столу райвідділу НКВС Фірсов забирав горілку в будинках громадян села, напився мертвецьки

п’яним загубив головний убір і п'яним же був доставлений у райцентр. Працівник районного військового комісаріату капітан Починець особисто підпалив будинок, брав участь у пиятиці. Бійці вказаної групи за наказом майора Полянського і молодшого лейтенанта Молдованова стріляли гусей, займались мародерством, користуючись панікою серед населення, що була викликана пожежами й розстрілами.

Бюро обкому КП(б)У вважає подібні дії майора Полянського і молодшого лейтенанта Молдованова провокаційними, спрямованими на те, щоб викликати невдоволення з боку населення

Бюро обкому КП(б)У постановляє:

1. Доручити військовому прокурору військ НКВС тов. Барткову упродовж 10 днів закінчити слідство і передати матеріали військовому трибуналу на майора Полянського і молодшого лейтенанта Молдованова, і помічника оперуповноваженого Пробіжнянського РВ НКВС Литвяка, як на організатора підпалення будинків і розстрілу ними ні в чому не винних громадян с. Кривеньке.

2. За невжиття заходів з метою припинення провокаційних дій у с. Кривеньке зняти з роботи заступника РВ НКВС Пробіжнянського району тов. Костіна і начальника РК НКДБ тов. Бєляєва.

Питання про партійність тт. Бєляєва і Костіна розглянути після закінчення слідства.

3. Доручити начальнику облуправління НКВС тов. Малініну притягти до відповідальності учасників підпалювань дворів і розстрілу у с. Кривеньке оперуповноваженого РВ НКВС Смирнова, начальника паспортного відділу РВ НКВС Фірсова, оперативного РВ НКДБ Полянського.

4. Зобов'язати секретарів партійних організацій УНКВС і УНКДБ обговорити дане рішення на закритих партійних зборах первинних партійних організацій УНКВС і УНКДБ.

5. Зобов'язати секретаря Пробіжнянського РК КП(б)У тов. Шинкаренка подати допомогу у придбанні лісу для будівництва помешкань для сімей червоноармійців, що були спалені.

Секретар Тернопільського обкому КП(б)У В. Дружинін

Віче. — 1993. —№ 6. — С. 119—120.

92.УРИВОК І3 ЗБІРНИКА ДОКУМЕНТІВ “СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО! ТОЛЬКО ДЛЯ КОМАНДОВАНИЯ!” СТРАТЕГИЯ ФАШИСТСКОЙ ГЕРМАНИИ В ВОЙНЕ ПРОТИВ СССР” ПРО ПЛАНИ НІМЕЧЧИНИ ЩОДО ВИНИЩЕННЯ НАРОДІВ СРСР

1941—1942рр.

Германские империалисты руководствовались в своей оккупационной политике на Востоке принципом: “Чем больше погибнет людей, тем легче будет проводить колонизацию”...

Эта политика приносила дьявольские плоды: к началу 1942 г. из 3,9 млн. советских пленных в живых осталось, по данным чиновника Министерства труда фашистской Германии Э.Мансфельда, 1,1 млн. Из 5,75 млн. советских военнопленных к 1 мая 1944 г. в лагерях умерло 1,981 млн. человек, 1,030 млн. было “убито при попытке к бегству” или передано гестапо для “ликвидации”, 280 тыс. погибло в пересыльных пунктах и лагерях. Таким образом, по весьма неполным данным, около 3,3 млн. советских военнопленных к середине 1944 г. были зверски замучены и убить) в фашистском лагерном аду. Точных же данных о том, сколько советского гражданского населения погибло в период фашистской оккупации, нет. Но надо полагать, что эти жертвы исчисляются не одним миллионом человек. Если до войны на оккупированной врагом советской территории проживало 88 млн. человек, то после войны это население сократилось до 55 млн. человек, т. е. на 33 млн., в том числе городское с 25 до 10 млн., сельское с 63 до 45 млн. человек. Таков был “Генеральный план “Ост” в действии.

“Совершенно секретно! Только для командования!
Стратегия фашистской Германии в войне против СССР:
Документы и материалы. — М., 1967,— С. 102—103.

Поиск по сайту: