 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Послідовність розв'язування задачі «Оптимізація виробничої програми карамельного цеху»
Однією з основних задач планування виробництва є розрахунок оптимального плану випуску продукції з урахуванням основних факторів, які впливають на його обсяг.
Вирішення оптимізаційної задачі розподіляється на три етапи: побудування економіко-математичної моделі; находження оптимального рішення задачі; аналіз результатів рішення.
Асортиментні задачі на кондитерських фабриках являють собою групу задач, в яких визначають виробничу програму фабрики з урахуванням впливу на підприємства внутрішніх факторів (можливостей обладнання, лімітів сировини, трудових чинників) та деяких зовнішніх вимог (по товарній продукції в цілому чи окремих її асортиментних груп та видів, середньої ціни асортименту, який випускається).
В задачі оптимізуємо виробничу програму підприємства по критерію максимального прибутку від реалізації продукції; відповідно мова піде про підвищення рентабельності виробництва та зниження собівартості.
Для побудування абстрактної економіко-математичної моделі асортиментної задачі введемо слідуючи умовні позначення:
j – індекс виду випускаємої продукції;
j = 1, 2,..., n – кількість видів випускаємої продукії;
xj – шукаємий випуск продукції j-того виду;
і – індекс виду ведучого обладнання;
і = 1, 2,..., m – кількість одиниць ведучого обладнання;
аij – зв’язуючий коефіцієнт обмеження по обладнанню, визначаючий норму витрат часу роботи обладнання і -го виду на випуск одиниці продукції
j-го виду;
Аі – потужність обладнання і -го виду за плановий період (рік);
b – собівартість продукції звітного чи планового року;
Bj – питома собівартість j-го виду продукції;
Dj¢, Dj – границя попиту на продукцію j-го виду, відповідно верхній і нижній;
pj – питомий прибуток від реалізації одиниці продукції j-го виду;
Sj – оптово-відпускна ціна одиниці продукції j-го виду (діюча);
S – вартість порівняльної товарної продукції звітного чи планового року.
Цільова функція має наступний вигляд:
При обмеженнях:
1. По ведучому обладнанню:
2. По випуску товарної продукції:
3. По попиту на окремі види продукції:
4. По собівартості продукції:
5. Умова невід’ємності змінних:
xj ³ 0, j = 1, 2,..., n.
Поиск по сайту: