Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту 2 страница

Отже, оспорюваний кредитний договір відповідно до ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов’язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов’язання.

За таких обставин, приймаючи до уваги доведеність вимог позивача щодо недійсності кредитного договору № 0307/0908/98-218 від 03.09.2008, в забезпечення виконання ОСОБА_3 обов’язків за яким було укладено договір іпотеки № 0307/0908/98-218-Z-1 та договір поруки № 0307/0908/98-218-Р-1 укладений між ОСОБА_4 та ВАТ «Сведбанк», останні підлягають визнанню судом недійсними на підставі ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України.

Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав».

Отже суд вважає за необхідне застосувати двосторонню реституцію з 10.06.2009 року правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» по всіх правах та зобов'язаннях є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк».

На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по оплаті державного мита в сумі 51 грн. 00 коп. та 120 грн. 00 коп. по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 192, 203, 215, 216, 227, 533, 548 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» від імені якого діє Відділення ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» про визнання кредитного договору № 0307/0908/98-218 укладеного 03.09.2008 року недійсним задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № 0307/0908/98-218, укладений 03 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» від імені якого діє Відділення ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_2 з моменту його вчинення.

Визнати недійсним договір іпотеки № 0307/0908/98-218-Z-1, укладений 03 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» від імені якого діє Відділення ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір поруки № 0307/0908/98-218-Р-1, укладений 03 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» від імені якого діє Відділення ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» від імені якого діє Відділення ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті державного мита в сумі 51 грн. 00 коп. та 120 грн. 00 коп. по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Справа № 0910/1915/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2014 м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Турянського І.Є., з секретарем Лазорик Л.В., з участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсною з моменту укладення Додаткової угоди від 06.05.2011 року до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнання недійсним Додатку №1 до Додаткової угоди від 06.05.2011 року до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнання недійсними з моменту укладення наступних пунктів та розділів Кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, а саме п. 2.2.3, п. 2.2.4, п. 3.3 в частині визначення "360 днів у році", п. 3.6, розділу 4 "Резервування ресурсів" (п. 4.1- 4.6), п. 8.1 в частині визначення суми кредитних коштів у розмірі 129460,00 грн. та в частині "сплати винагороди за резервування ресурсів у розмірі 5,04% річних від суми зарезервованих ресурсів", визнання недійсним з моменту укладення Додатку № 2 - "Графік погашення кредиту" до Кредитного договору № №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" зайво отриманих сум відсотків та винагороди у загальному розмірі 34169,45 грн., стягнення судових витрат, а також за зустрічним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на будинок в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року в розмірі 161393,00 грн., виселення відповідачки та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, стягнення судових витрат,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася в суд з даним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», а ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд із даним зустрічним позовом до ОСОБА_2

Із змісту позовних вимог ОСОБА_2 вбачається, що підставою для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів ОСОБА_2 послугувало наступне: 03 липня 2008 р. між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір №IFWWGA0000004210 за умовами якого Банк (п. 1.1) зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу або перерахування на рахунок. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, щомісячний платіж, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 8 договору. Відповідно до п. 8.1 банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти на строк з 03.07.2008 р. - 03.07.2028 р. у розмірі 129460,00 грн. на наступні цілі: у розмірі 104260,00 грн. на ремонт житла, з них 100 000,00 грн. на ремонт житла шляхом: видачі готівки через касу, а також у розмірі 3000,00 грн. на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 760,00 грн для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 500,00 грн. - для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 25200,00 грн. на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,67% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розміні 5,04% річних від суми зарезервованих ресурсів. 06 травня 2011 року через тривалий тиск зі сторони працівників банку та через постійні погрози з їхньої сторони про те що ОСОБА_2 змусять достроково повернути усю суму позики, ОСОБА_2 була змушена підписати ініційовану банком

додаткову угоду до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року. Беручи до уваги те, що додаткова угода від 06.05.2011 р. не була належним чином підписана посадовою особою банку, якій згідно посадових обов'язків надано право на підписання такого роду договорів, а також не була підписана керівником банку який згідно статуту зобов'язаний вчиняти правочини від імені юридичної особи вважає, що банк як юридична особа не набув цивільних прав та обов'язків. Більше того, додаток №1 до додаткової угоди №1 аналогічно з самою додатковою угодою підписаний уповноваженою особою банку не був, тобто при вчинені правочину посадова особа, яка діяла від імені банку не мала необхідних цивільних прав на вчинення такого правочину. Просить визнати недійсною з моменту укладення Додаткову угоду від 06.05.2011 року до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнати недійсним Додаток №1 до Додаткової угоди від 06.05.2011 року до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнати недійсними з моменту укладення наступних пунктів та розділів Кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, а саме п. 2.2.3, п. 2.2.4, п. 3.3 в частині визначення "360 днів у році", п. 3.6, розділу 4 "Резервування ресурсів" (п. 4.1- 4.6), п. 8.1 в частині визначення суми кредитних коштів у розмірі 129460,00 грн. та в частині "сплати винагороди за резервування ресурсів у розмірі 5,04% річних від суми зарезервованих ресурсів", визнання недійсним з моменту укладення Додатку № 2 - "Графік погашення кредиту" до Кредитного договору № №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" зайво отриманих сум відсотків та винагороди у загальному розмірі 34169,45 грн., стягнути судові витрати.

08.04.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про зміну підстав та предмету позову, в якій зазначила, що при укладенні вищевказаного кредитного договору банк ввів позичальника - споживача кредитних послуг в оману щодо загальної вартості кредиту, щодо суми позики та відсоткової ставки, які нібито були погодженні сторонами, щодо кількості днів у році, по яких нараховувались відсотки, а також встановив незаконні платежі (резервування ресурсів), беручи до уваги положення чинного законодавства України, ОСОБА_2 змінює одну з вимог позову та замість визнання недійсними пунктів та розділів кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, просить суд визнати недійсним з моменту укладення весь кредитний договір №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року. Також новими позовними вимогами ОСОБА_2 є визнання недійсним іпотечного договору від 03.07.2008 року та повернення правовстановлювальних документів. Обгрунтування таких позовних вимог полягає у тому, що відповідно до іпотечного договору від 03.07.2008 року ОСОБА_2 на забезпечення виконання кредитного договору передала ЗАТ КБ "ПриватБанк" в іпотеку житловий дерев'яно-цегляний будинок, загальною площею 96,8 кв.м., житлова площа 61,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Враховуючи те, що є усі правові підстави для визнання недійсним кредитного договору, із врахуванням положення ст. 548 ЦК України, недійсним може бути визнано і вищевказаний іпотечний договір. Відповідно до акту прийому передачі від 03.07.2008 року ОСОБА_2 передала представнику банку оригінали правовстановлюваних документів, а саме: оригінал договору дарування, технічний паспорт, витяг із реєстру права власності на нерухоме майно. Враховуючи те, що після визнання іпотечного договору недійсним банк не буде мати правових підстав для утримування вищевказаних документів, то просить зобов'язати повернути оригінали правовстановлювальних документів. За таких обставин просила суд визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 06.05.2011 року до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнати недійсним додаток №1 до додаткової угоди від 06.05.2011 року до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнати недійсним з моменту укладення додаток № 2 - "графік погашення кредиту" до кредитного договору, визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір №2113 від 03.07.2008 року укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, зобов'язати ПАТ КБ "ПриватБанк" повернути ОСОБА_2 документи, які були отримані у неї по акту прийому передачі оригіналів правовстановлювальних документів на нерухомість від 03.07.2008 року, а саме: оригінал договору дарування, оригінал технічного паспорту, оригінал витягу із реєстру прав власності на нерухоме

майно, стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" зайво отримані суму відсотків та винагороди у загальному розмірі 34169,45 грн., стягнути понесені судові витрати.

14.05.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про заміну підстав позову, в якій вказала, що використовуючи своє право, крім позовних вимог викладених у заяві ОСОБА_2 про зміну підстав та предмету позову від 08.04.2013 року змінює одну із підстав позову виходячи із наступного. Відповідно до п. 30 іпотечного договору від 03.07.2008 року термін дії договору - до повного виконання іпотекодавцем зобов'язання за кредитним договором та всіма додатками до нього. Враховуючи те, що в іпотечному договорі від 03.07.2008 року відсутня така обов'язкова та необхідна умова, як строк дії іпотечного договору, у зв'язку з чим не можливо визначити строк, коли припиняється забезпечення, то просять визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір №2113 від 03.07.2008 року, укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 та стягнути зайво сплачені кошти у сумі 39527,11 грн.

11.02.2014 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 надійшла заява про зменшення позовних вимог, просить припинити розгляд позивних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 16.05.2011 року, визнання недійсним додатку №1 до додаткової угоди від 16.05.2011 року, стягнення з банку зайво сплачених коштів у сумі 34169,45 грн.

В судове засідання ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 не з'явилися, подали заяви про підтримання позовних вимог, просять позов у зміненому та уточненому вигляді задоволити, у задоволенні зустрічного позову відмовити, а розгляд справи проводити без їхньої участі.

Із змісту зустрічного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що відповідно до укладеного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 129460,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.07.2028 року. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, що призвело до збитків, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 15.02.2013 року має заборгованість - 161393,00 грн., яка складається з наступного: 122155,30 грн. - заборгованість за кредитом; 24135,36 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3068,88 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 4109,98 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 7673,48 грн. - штраф (процентна складова). Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна, (виключна підсудність). В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 03.07.2008 року уклали договір іпотеки №IFWWGA0000004210. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 96.80м.кв., житловою площею 61.20 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору дарування. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 152000 грн. 00 коп.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Безбородько І.Д. в судове засідання не з'явився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав заяву, в якій просить зустрічний позов задоволити, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, а розгляд справи проводити без його участі.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити із наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи в ході перебування справи під час розгляду справи у суді позовні вимоги ОСОБА_2, в силу об'єктивних обставин справи, неодноразово збільшувались та уточнювались, а тому на момент розгляду справи позовні вимоги ОСОБА_2 наступні: визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнання недійсним з моменту укладення додатку № 2 - "графік погашення кредиту" до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору №2113 від 03.07.2008 року укладеного між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_2 документи, які були отримані у неї по акту прийому передачі оригіналів правовстановлюючих документів на нерухомість від 03.07.2008 року, а саме: оригінал договору дарування, оригінал технічного паспорту, оригінал витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно, а також стягнення судових витрат за проведення експертизи у загальному розмірі 3672 грн.

На підставі ухвали Косівського районного суду Івано-Франківської області №0910/1915/2012 від 13.06.2013 року Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено судово-економічну експертизу (а.с. 101). За результатом проведеної експертизи судовим експертом Андрощуком О.П. складено висновок №8081 від 11.11.2013 року, в якому зазначено, що реальна відсоткова ставка становить 31,75%, сума відсотків по договору має становити 321110,70 грн., винагорода за резервування 105531,49 грн. Натомість у кредитному договорі та додатках до нього вказано неправдиву інформацію, а саме те, що реальна відсоткова ставка становить 25,23%, а сума відсотків та винагород (разом) становить 429452,00 грн. Різниця між даними вказаними банком та фактичними (реальними) даними визначеними експертом становить: для реальної відсоткової ставки на 6,52% річних менше (приховано) (31,75-25,23), для відсотків та винагород 429452,00 - (321110,70 + 105 531,49) = 2809,81 грн., для щомісячного платежу 10,87 = 2223,80 - 2212,93 завищено.

Таким чином дані вказані у додатках до кредитного договору та базові умови кредитування на які погоджувалась позичальниця містять значні розбіжності на користь банку, а тому є всі підстави вважати, що банк, який єдиний готував кредитний договір та додатки до нього, свідомо вводив позичальницю в оману з метою неправомірно отримати завищені суми по позиці.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до висновку експерта обрахована та вказана банком у додатку №1 до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року (загальна вартість кредиту) та у додатку №2 (графік погашення кредиту) сума відсотків та винагород не відповідає базовим умовам кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року.

Такі висновки експерта свідчать про те, що вже на момент укладення спірного кредитного договору ПАТ КБ "ПриватБанк" вводив споживача кредитних послуг, тобто ОСОБА_2, в оману з метою отримання завищеної, несправедливої, безпідставної винагороди.

Крім цього, ПАТ КБ "ПриватБанк" у момент укладення спірного договору не було дотримано обов'язкових вимог, передбачених Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України №168 від 10.05.2007 року, а сааме: банком у кредитному договорі та додатках до нього взагалі не було визначено абсолютного значення здорожчання кредиту, що свідчить про умисел банку на приховування реальних даних про вартість кредиту вцілому.

Також ПАТ КБ "ПриватБанк" при укладенні договору та додатків до нього намагався неправомірно отримати завищені відсотки, а саме: як було визначено у висновку експерта сума відсотків повинна становити 321110,70 грн., а як випливає із графіку погашення кредиту (додаток №2 кредитного договору) позичальниця - ОСОБА_2 по закінченню сплати повинна виплатити банку лише відсотків у розмірі 440285,03 грн.

Таким чином, з наведених обставин випливає, що ПАТ КБ "ПриватБанк" намагався на підставі додатку №2 до оспорюваного договору отримати від ОСОБА_2 на 119174,33 грн. більше ніж мав на це правові підстави згідно договору.

Крім цього, про неправомірні дії ПАТ КБ "ПриватБанк" свідчать документи, які ним безпосередньо готувались, а саме: відповідно до додатку №1 кредитного договору «загальна вартість кредиту" випливає, що позичальник за весь час користування кредитом повинен виплатити банку суму відсотків та винагород у загальному розмірі 429452,00 грн.; відповідно до додатку №2 "графік погашення кредиту" за весь час користування кредитом позичальник повинен сплатити відсотків у розмірі 440285,03 грн. (підсумовано по графіку) та винагороди за резервування ресурсів у розмірі 81688,96 грн. (підсумовано по графіку).

Загалом ОСОБА_2 на підставі графіку погашення кредиту повинна сплатити, крім позики, 521973,99 грн., що є на 115967,82 грн. більше ніж фактично було вказано самим банком у графіку (додаток № 1) та на 95331,80 грн. більше ніж мала б сплатити ОСОБА_2 відповідно до висновку експертизи.

Відповідно до ст. 230 ЦК України «Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману», якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до п. 20 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

При цьому суд звертає увагу на той факт, що додатки до договору, як і самий кредитний договір, готувалися банком та надавалися на підпис ОСОБА_2 в приміщені банківської установи. Жодної можливості вплинути на порядок та спосіб готування графіку погашення кредиту у ОСОБА_2 не було, а тому дії банку щодо завідомо неправдивого внесення відомостей у графік погашення кредиту є доведеними та додаткового доказування не потребують.

Більше того, суд звертає увагу на те, що розцінювати графік погашення кредиту як такий, що підготовлений виключно під впливом помилки, тобто помилково, не можна, оскільки як викладалось у позовній заяві, в графіку допущено непоодинокий факт порушення прав позичальниці, що спостерігається як на початку графіку погашення кредиту (період з 15.08.2008 року по 15.09.2011 року) так і в його кінці (період з 15.10.2027 року по 03.07.2028 року.) Тобто йде мова про включення у графік погашення кредиту сум з від'ємним значенням, що по своїй природі неможливо, адже графік повинен передбачати зменшення кредиту, а не його накопичення.

Такі невідповідності графіку з умовами кредитного договору, що вже підтвердженні висновком судового експерта, свідчать виключно про умисел банку отримати більше коштів ніж передбачено базовими умовами договору, адже банк приймав від ОСОБА_2 кошти виключно по графіку і жодних перерахунків не здійснював.

Суми погашення в додатку №2 до кредитного договору вказані з від'ємним значенням, тобто сплативши усю суму позики банк і надалі намагається отримати від позичальниці відсотки за користування кредитом, при цьому уже будучи винним самій же позичальниці.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України "Правові наслідки недійсності правочину" недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 відповідно до даних положень має обов'язок повернути отримані від банку кошти у сумі 104260,00 грн., однак на виконання умов договору проводила щомісячні виплати, з'ясуванню підлягає сума коштів, яка має бути повернута сторонами.

Для встановлення такої суми судом беруться до уваги дані, викладені у виписці по рахунку №29093058905504 відкритому на ім'я ОСОБА_2 для обліку усіх отриманих сум.

За даними вказаної виписки випливає, що на рахунок банку (по кредиту рахунку) загалом надійшло 143787,11 грн.

Враховуючи наведені обставин, на підставі вище вказаних вимог законодавства та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 задоволити.

Визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2.

Визнати недійсним з моменту укладення додаток № 2 - "графік погашення кредиту" до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, укладеного між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2.

Визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір №2113 від 03.07.2008 року, укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2.

Зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_2 документи, які були отримані у неї по акту прийому передачі оригіналів правовстановлюючих документів на нерухомість від 03.07.2008 року, а саме: оригінал договору дарування, оригінал технічного паспорту, оригінал витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги №50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_3 виданий 06.03.1998 року Косівським РВ УМВС України в Івано-Франківській області, ІН НОМЕР_2 понесені судові витрати за проведення експертизи в сумі 3672 (три тисячі шістсот сімдесят дві) грн.

У задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Турянський І.Є.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2009 р. Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

Головуючого судді Смолки І.О.,

При секретарі Боєвій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа: Національний банк України, про визнання кредитного договору удаваним правочином,

Встановив:

В серпні 2009р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до Закритого акціонерного товариства „ОТП Банк” (зараз – Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк”) з позовом про визнання кредитного договору недійсним.

В своєму позові ОСОБА_1 вказала, що 27 лютого 2008 року між нею та ЗАТ „ОТП Банк” в особі Запорізького відділення „Соборне” був укладений кредитний договір № ML-204/059/2008 від 27 лютого 2008 року, за яким банк надав їй 57 000,00 (п’ятдесят сім тисяч доларів США) для придбання нерухомого майна. Згаданий вище кредитний договір передбачає, що кредит видається позивачці в іноземній валюті – доларах США, та розрахунки між нею та відповідачем – банком - мають здійснюватися в тій самій валюті.

В своєму позові ОСОБА_1 зазначила, що цей кредит носив цільовий характер та іноземна валюта була видана їй саме для придбання за цю валюту нерухомого майна, тобто для здійснення правочину з резидентом України. Але вона вважає, що банк не мав права надавати їй, резиденту України, кредит в іноземній валюті для розрахунків цією валютою з іншим резидентом України, бо, згідно ст.3 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” № 15-93 від 1993р., національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, а відповідно до п. 2 ст. 13 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” № 15-93 від 1993р., уповноважені банки, які отримали від Національного Банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, одним з яких є відповідач, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи.

Поиск по сайту: