Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту 10 страница

Третя особа у судове засідання не з'явилася, про день, час і місце слухання справи сповіщалася належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 02 червня 2009 року судом прийнято зустрічний позов від представника Відповідача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 428/F від 09 квітня 2008 року.

Представник Позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні, з підстав зазначених у позові, проти зустрічного позову заперечував, пояснив, що задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, а саме визнання недійсним кредитного договору, який суперечить діючому законодавству, оскільки вважає, що зустрічний позов є безпідставним та необґрунтованим посилаючись на те, що 09 квітня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено кредитний договір, текст якого складений Відповідачем містить положення, які значно погіршили положення Відповідача, як споживача за споживчим кредитом по відношенню до умов, встановлених діючим законодавством України, а саме Відповідач, надавши кредит у доларах США порушив норми статті 99 Конституції України, статті 524 Цивільного кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, статті 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, ст. ст. 6, 7 Постанови Національного банку України № 200 від 30.05.2007р. „Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, тому вважає, що використання Відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір умови яка є дискримінаційною (такою, що в супереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних пав та обов'язків на шкоду Позичальника), що значно погіршує становище Позивача, як споживача порівняно з Відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для Позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів”, вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним.

Представник Відповідача у судовому засіданні позов не визнав, поданий Відповідачем зустрічний позов підтримав, пояснив, що Позивач ухиляється від виконання своїх зобов’язань за кредитним договором, згідно якого Позивач отримав споживчий кредит у розмірі 1900000,00 (один мільйон дев’ятсот тисяч) доларів США зі сплатою 12,2% річних терміном погашення по 08 квітня 2009 року, а саме в частині погашення кредиту та сплати відсотків за його користування.

Заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Судом встановлено, що 09 квітня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено кредитний договір № 428/F (далі по тексту кредитний договір).

Відповідно до пп. 1.1. п.1 кредитного договору Банк зобов'язується надати "Позичальникові" кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний/картковий рахунок Позичальника № 262001128933840/261190US у Банку з „09” квітня 2008 року і терміном погашення по „08” квітня 2009 року включно у вигляді не поновлюваної лінії у сумі 2 141 600 доларів США (два мільйона сто сорок одна тисяча шістсот доларів США 00 центів), на наступні цілі: на споживчі потреби 1 900 000 доларів США (один мільйон дев’ятсот тисяч доларів США, 00 центів), а також 241 600 доларів США (двісті сорок одна тисяча шістсот доларів США, 00 центів) на сплату страхових платежів у випадках та в порядку передбачених п.п. 2.1.3., 2.2.7. кредитного договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12% (дванадцять цілих дві десяті відсотка) річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та зі сплатою: комісії за обслуговування кредиту 0,00 доларів США, що сплачується щомісяця в період сплати у гривні за курсом НБУ на дату нарахування, незалежно від валюти кредиту; комісії за надання кредиту 1 900,00 доларів США (одна тисяча дев’ятсот доларів США, 00 центів), що сплачуються у момент надання кредиту у гривні за курсом НБУ на дату нарахування, незалежно від валюти кредиту.

На підставі п.п. 1.1. п.1. кредитного договору Позивачем отримані кошти в розмірі 1 535 000,00 доларів США (один мільйон п’ятсот тридцять п’ять тисяч доларів США, 00 центів) 11 квітня 2008 року; 120 000,00 доларів США (сто двадцять тисяч доларів США, 00 центів) 18 квітня 2008 року; 50 000, 00 доларів США (п’ятдесят тисяч доларів США, 00 центів) 21 квітня 2008 року; 195 000, 00 доларів США (сто дев’яносто п’ять тисяч доларів США, 00 центів) 22 квітня 2008 року, що в загалі складає 1 900 000 доларів США (один мільйон дев’ятсот тисяч доларів США, 00 центів), що в еквіваленті на момент надання коштів за офіційним курсом НБУ складає 9 595 000 гривень (один мільйон п’ятсот дев’яносто п’ять гривень, 00 копійок) про що не заперечується представником Позивача та представником Відповідача в судовому засіданні.

Відповідно інформації по кредиту, наданої у судове засідання представником Відповідача, Позивачем було сплачено по погашенню кредиту суму у розмірі 41 229, 24 доларів США (сорок одна тисяча двісті двадцять дев’ять доларів США, 24 центів), по сплаті процентів за користування кредитом суму у розмірі 154 119, 58 доларів США (сто п’ятдесят чотири тисячі сто дев’ятнадцять доларів США, 58 центів), що разом складає 195 348,82 доларів США (сто дев’яносто п’ять тисяч триста сорок вісім доларів США, 82 центів), що в еквіваленті згідно наданої Відповідачем інформації по кредиту складає 1 046 504 гривень (один мільйон сорок шість тисяч гривень, 00 копійок).

Згідно наданої Відповідачем інформації по кредиту за надання кредиту Позивачем було сплачено суму у розмірі 9 595 гривень (дев’ять тисяч п’ятсот дев’яносто п’ять гривень, 00 копійок).

Таким чином загальна сума, яка була сплачена Позивачем за кредитним договором № 428/F від 09 квітня 2008 року складає 1 056 099 (один мільйон п’ятсот шістдесят тисяч дев’яносто дев’ять гривень).

У відповідності зі ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня, у зв’язку з чим грошове зобов’язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України. Дане положення в цілому кореспондується з ч. 1 ст. 192 ЦК України відповідно якої законним платіжним засобом на території України, є грошова одиниця України.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК України, зобов’язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта, як засіб платежу, зокрема за зобов’язаннями, відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України може використовуватися Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України, виконання грошових зобов'язань грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Згідно цієї ж статті грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України.

Згідно Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, який установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, а саме п. 1 ст. 3, валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

У відповідності з підпунктами "а", "в" та "е" підпункту 6.1. та підпунктів 6.2, Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України від 30 травня 2007 р. № 200, фізичні особи – резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках:

- сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України;

- сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;

- оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Згідно підпункту 6.3. пункту 6 зазначених Правил ф ізичні особи, а також юридичні особи – резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (вивіз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.

Відповідно до підпункту 7.1. пункту 7 означених Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України, резиденти - суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України, а саме на транспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень, та на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном, у разі реалізації товарів.

Таким чином використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Згідно п. 2 та 3 ст. 5 зазначеного Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а саме на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, з правом відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами.

Підпунктами (В), (Г) пункту 4 ст. 5 Декрету встановлено, що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання індивідуальні ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно п.5 ст. 5 Декрету НБУ одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

При розгляді судової справи Відповідачем не було надано доказів, щоб підтверджували отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензій для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Таким чином, Суд приходить до висновку, що при наданні Відповідачем та отриманні Позивачем кредиту у доларах США, а також здійснення Позивачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США були порушені наступні норми закону: статтю 99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня; статтю 524 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобов’язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України – гривні; статтю 3 Закону України № 2346-III „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ”, яка визначає, що гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України; статті 6,7 Постанови Національного банку України № 200 від 30.05.2007р. „Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, які чітко встановлюють випадки використання фізичним та юридичним особами (резидентами України) іноземної валюти, як засобу платежу, у розрахунках на території України та статтю 3 Декрету Кабінету міністрів України від 19.02.1993р. „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, яка встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність – це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Отже подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України – принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду Позивача, споживача кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, Відповідач перекладає, як суб’єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на Відповідача – позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання Відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище Позивача, як споживача порівняно з Відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для Позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів”, за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним.

Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК”, Третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним кредитного договору № 428/F від 09 квітня 2008 року та укладених 10 квітня 2008 р., між Позивачем та Відповідачем договорів іпотеки, в якості забезпечення виконання зобов’язання за зазначеним кредитним договором підлягає задоволенню в повному обсязі, у зв’язку з чим у відповідності із ст. 216 ЦК України, кожна із сторін за кредитним договором зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 99 Конституції України, ст. 5, п. 5 ст.18 Закону України „Про захист прав споживачів”, ст. 3 Декрету Кабінету міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст. 3 Закону України № 2346-III „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ”, ст. ст. 6, 7 Постанови Національного банку України № 200 від 30.05.2007р. „Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, ст. ст. 13, 16, 203, 215, 216, ч. 2 ст. 192, ч. 1 ст. 524, ч. 3 ст. 533 ЦК України, абз. 2 та 4 ст. 17 Закону України „Про іпотеку”, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 88, 209, 212-215, 217, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК”, Третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним кредитного договору № 428/F від 09 квітня 2008 року та укладених 10 квітня 2008 р., між Позивачем та Відповідачем договорів іпотеки, в якості забезпечення виконання зобов’язання за зазначеним кредитним договором, задовольнити.

В задоволенні вимог у зустрічному позові Відкритого акціонерного товариства „МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 428/F від 09 квітня 2008 року відмовити.

Визнати недійсним кредитний договір № 428/F укладений 09 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством „МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК” та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір іпотеки укладений 10 квітня 2008 р., між Відкритим акціонерним товариством „МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК” та ОСОБА_1 і посвідченим нотаріально приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 1672.

Визнати недійсним договір іпотеки укладений 10 квітня 2008 р., між Відкритим акціонерним товариством „МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК” та ОСОБА_1 і посвідченим нотаріально приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 1670.

Визнати недійсним договір іпотеки укладений 10 квітня 2008 р., між Відкритим акціонерним товариством „МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК” та ОСОБА_1 і посвідченим нотаріально приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 1674.

Визнати недійсним договір іпотеки укладений 10 квітня 2008 р., між Відкритим акціонерним товариством „МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК” та ОСОБА_1 і посвідченим нотаріально приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 1676.

Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство „МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК” прийняти від ОСОБА_1 суму у розмірі 8 538 901 (вісім мільйонів п’ятсот тридцять вісім тисяч дев’ятсот одна) гривня з розстрочкою платежів на 60 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складатиме 142 985 (сто сорок дві тисячі дев’ятсот вісімдесят п’ять) гривень.

Зобов’язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за договором іпотеки укладеними між Позивачем та Відповідачем 10 квітня 2008 р., а саме земельної ділянці, загальною площею 0,65 га, яка розташована за адресою Одеська область, АДРЕСА_1, ст. Люстдорфської дороги ж/м „Чорноморка”, с. Мізікевича (кадастровий номер НОМЕР_1), яка належить ОСОБА_1.

Зобов’язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за договором іпотеки укладеними між Позивачем та Відповідачем 10 квітня 2008 р., а саме нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1.

Зобов’язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за договором іпотеки укладеними між Позивачем та Відповідачем 10 квітня 2008 р., а саме нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_1.

Зобов’язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за договором іпотеки укладеними між Позивачем та Відповідачем 10 квітня 2008 р., а саме нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. АДРЕСА_4, яка належить ОСОБА_1.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів із дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції.

Суддя: А.В. Дерус

Провадження №2/522/6358/13

Справа №522/1937/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30 травня 2013 року, Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Турецького О.С.,

при секретарі Гасуляк С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду міста Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», за участю третьої особи: ОСОБА_2, про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитного та іпотечних договорів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, уточненим 30.05.2013 року, до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», за участю третьої особи: ОСОБА_2, про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитного та іпотечних договорів, вказуючи на те, що 02.11.2006 року між ним та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» було укладено Кредитний договір № 925-7 ДОУ 1 Н (10611942000) (далі Кредитний договір).

Відповідно до Кредитного договору, Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 148 000,00 доларів США, під 10,30% річних.

23.10.2007 року ОСОБА_1 та Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» уклали договір про надання споживчого кредиту № 11239441000 (далі Договір про надання споживчого кредиту), відповідно до якого, Банк зобовязався надати позивачу грошові кошти у сумі 148 000,00 доларів США під 13,40% річних.

Вказані вище Договори були забезпечені Договором поруки з ОСОБА_3 (далі Поручитель).

Відповідно Договору поруки, Поручитель поручається перед Банком за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з Кредитних договорів.

Також в забезпечення виконання зобовязань, ОСОБА_1 передав, а Банк прийняв в іпотеку земельну ділянку, загальною площею 0,1439 га, розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Парусна, 26.

Кредитні договори передбачають, що кредит видається в іноземній валюті доларах США та розрахунки між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 мають здійснюватися в тій самій валюті, доларах США.

Тобто, вказані вище кредити носили споживчий характер та іноземна валюта була видана ОСОБА_1 для споживчих цілей.

Посилаючись на те, що порядок погашення кредиту не відповідає вимогам Генеральної ліцензії банку на право здійснення валютних операцій та вимогам Інструкції про касові операції в банках України, позивач просив суд визнати Кредитний договір №925-7 ДОУ 1 Н від 02.11.2006 року та Договір про надання споживчого кредиту №1123944100 від 23.10.2007 року недійсними та виключити запис з реєстру іпотек та заборон відчуження предмету іпотеки.

До судового засідання сторони не зявилися, від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява, про розгляд справи в його відсутність, уточнені позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представники відповідачів та третя особа до судового засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, клопотань, доказів чи заперечень на позов до суду не надавали, про причини неявки в судове засідання суд не повідомляли.

ОСОБА_5 ч. 2 ст. 158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Частиною 2 ст. 197 ЦПК України закріплено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу звукозаписувальним засобом не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів щодо взаємовідносин сторін, а також маючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд вважає можливим заочно розглядати справу у відсутності відповідачів.

Суд, дослідивши матеріали справи, наявні у справі докази, дійшов висновку про можливість задоволення позову, виходячи із нижче викладених підстав.

Як випливає з матеріалів справи, 02.11.2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» було укладено кредитний договір № 925-7 ДОУ 1 Н (10611942000).

Відповідно до Кредитного договору, Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 148 000,00 доларів США, під 10,30% річних.

23.10.2007 року ОСОБА_1 та Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» уклали договір про надання споживчого кредиту №11239441000, відповідно до якого банк зобовязався надати позивачу грошові кошти у сумі 148 000,00 доларів США під 13,40% річних.

Вказані вище Договори були забезпечені Договором поруки з ОСОБА_3 (далі Поручитель).

Відповідно Договору поруки, Поручитель поручається перед Банком за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з Кредитних договорів.

Також в забезпечення виконання зобовязань, ОСОБА_1 передав, а Банк прийняв в іпотеку земельну ділянку, загальною площею 0,1439 га, розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Парусна, 26.

Істотна умова договору (порядок погашення кредиту) - не відповідає вимогам Генеральної ліцензії банку на право здійснення валютних операцій та вимогам Інструкції про касові операції в банках України.

ОСОБА_5 з положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківська діяльність в Україні проводиться банками на підставі отриманих у Національного банку України банківських ліцензій та у відповідності до отриманих письмових дозволів НБУ з додатками, котрі містять перелік дозволених операцій.

ОСОБА_5 п. 8.12 «Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», затверджених Постановою Правління НБУ №200 від 30.05.2007р. і зареєстрованих Міністерством юстиції України 18 червня 2007 р. за № 656/13923: фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

Поиск по сайту: