СИСТЕМА МОВНИХ ЗАСОБІВ У НАУКОВОМУ ТВОРІ. ВИДИ НАУКОВОГО ТЕКСТУ

Використовується – наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта. Основне призна ч ення – повідомлення про результати дослідження, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, роз’яснення явищ, систематизація знань. Основні ознаки – поняття і предметність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення причинно-наслідкових відношень, висновки.

Основні мовні засоби: велика кількість загальнонаукових та спеціальних термінів, схем, таблиць, графіків, абстрактних (часто іншомовних) слів, наукова фразеологія (стійкі термінологічні словосполучення), цитати, посилання; відсутність всього того, що вказувало б на особу автора, його уподобання: емоційних синонімів, суфіксів, багатозначних слів, вживання слів й усталених словосполучень, що допомагають послідовно, логічно пов’язати між собою окремі частини наукового тексту: таким чином, однак, крім цього, з іншого боку, в свою чергу. Особливо необхідно виділити слова, які свідчать про ступінь достовірності (дійсно, зрозуміло, вірогідно), об’єктивність наведеної інформації (стверджують, вважають, думають, здається, можливо).

Текст членується послідовно на розділи, параграфи, пункти, підпункти. Переважають речення складної, але правильної будови, часто ускладнені зворотами. В реченнях багато іменників і відносних прикметників, мало дієслів, зокрема особових форм.

Реферат – це текст, написаний на основі першоджерела з метою викладу його змісту. Монографічний реферат готують за одним джерелом, оглядовий – за декількома книгами, главами або статтями. Обсяг 10-12 друкованих сторінок. Найчастіше його пишуть своїми словами. Цитати вводять у текст лише тоді, коли вони необхідні для повнішого розкриття теми або якщо вони викликають у референта заперечення. На титульній сторінці необхідно вказати назву установи, де він виконаний; його тему; прізвище, ім’я, по батькові автора і керівника роботи. Список використаної літератури подають наприкінці тексту. Схема реферату:

Опис: Стисло викладаються відомості про основні теми першоджерела, зроблено докладний аналіз кількох найважливіших із них; висвітлено позицію автора і думки референта щодо неї.

Заключна частина реферату складається з висновків, узагальнень автора, зауважень референта стосовно значення статті чи книги, оцінки повноти та своєчасності аналізу зазначених проблем.

Здебільшого реферати складаються в науковому стилі, рідше – науковому з елементами публіцистичного.

Рецензія – відгук, критичний аналіз та оцінка художнього або наукового твору.

Схема рецензії:

1. предмет аналізу. Автор, назва книги, статті, видання.

2. вступ. Аргументоване пояснення рецензента, чому саме до цього видання він звертається, яка проблема в ньому розглядається і наскільки вона актуальна.

3. основна частина. Виклад змісту (основних положень) рецензованого твору, позиції автора, розгорнута аргументація оцінок.

4. заключна частина. Висновки рецензента.

Анотація – гранично стисла характеристика друкованих видань щодо їх змісту, форми, призначення.

Схема анотації:

1. прізвище, ім’я, по батькові автора.

2. назва твору.

3. місце видання, видавництво, рік видання.

4. обсяг (кількість сторінок, малюнків, таблиць).

5. висновки

6. використана у творі література.

7. читацька адреса.

21.

Термінологічні словники, що вийшли друком остан­нім часом:

1. Російсько-український словник наукової терміно­логії: Біологія. Хімія. Медицина. Київ, 1996.

2. Етимологія назв лікарських засобів. 1. Розчини /Довідковий посібник з етимології назв лікарських засобів, історії і відкриття та застосування у фармації, - Київ, 1991.

3. Російсько-українське-латинський словник гігіє­нічних термінів /за ред. акад Є.Г. Гончарука. - Київ, 1991.

4. Серії: Російсько-українсько-латинський словник медичних термінів / за ред. В.Г. Коляденка, Ю.В. Шаніна. -Київ, 1993.

5. Орфографічний словник українських медичних термінів /Уклад. Петрух Л.І., Томашевська О. Я. - Львів, 1993.

6. Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник. - Львів, 1995.

7. Присяжнюк М.С. Російсько-український медичний словник професійної мови фахівців з внутрішніх хвороб (із тлумаченням термінів). - Київ, 1995.

8. Усатенко О.К. Російсько-український словник медичної термінології, - Київ, 1996 та ін.

Поиск по сайту: