Критерії ефективності та очікувані результати лікування

1. Відсутність або зворотній розвиток клінічних ознак загострення.

2. Нормалізація або зниження показників запалення і нормалізація імунного статусу.

3. Нормальна або незначно знижена функція нирок.

4. Поліпшення і стабілізація гематологічних порушень.

Список препаратів:

1. Преднізолон (prednisoloni) – tab. 0,005g, sol. 3% - 1 ml;
2. Метилпреднізолон (methylprednisolonum) tab. 0,004g, fl. 0,250g;
3. Азатіоприн (імуран, azathioprinum) tab. 0,05g;
4. Циклофосфамід (Cyclophosphamidum) dragee 0,05; pulv.1,0g in amp, 0,2g;
5. Гідроксихлорохін (плаквеніл - hydroxychloroquinum) – tab. 0,2g;
6. Діпірідамол (курантіл, Dipiridamoli) tab. 0,025 g; 0,075 g; sol. 0,5%-2ml;
7. Пентоксіфіллін (трентал, pentoxifyllinum) – tab. 0,1 g;
8. Гепарин (Heparini natricum) 500 ME – 1ml;
9. Діклофенак (Diclofenacum) – tab. 0,025g; 0,05g; 0,075g; sol. 2,5%-3ml;
10. Німесулід (Nimesulidum) - tab. 0,1g;
11. Алпростаділ (вазапростан, alprostadilum) pulv. 20 mkg in amp №10;

6. План і організаційна структура навчального заняття по терапії на тему "СЧВ"

7. Методика організації навчального процесу на практичному занятті:

Підготовчий етап.

Розкрити значення теми заняття для подальшого вивчення дисципліни і професійної діяльності лікаря з метою формування мотивації для цілеспрямованої навчальної діяльності. Ознайомити студентів з конкретними цілями та планом заняття.

Системний червоний вовчак – системне захворювання сполучної тканини, що розвивається на тлі генетично обумовленого дефекту імунорегуляторних процесів і характеризується утворенням антитіл до власних клітин, їх компонентвів та циркулючих імунних комплексів з формуванням інунокомпексного запалення в багатьох органах і системах.

Поширеність СЧВ різна в різних регіонах світу і залежить від віку, статі, раси. Зокрема, в США нараховується близько 2 млн хворих на СЧВ. Частіше хворіють жінки репродуктивного віку. Однак захворювання зустрічається як у новонароджених так і у людей похилого віку. В три рази частіше на вовчак хворіють представники чорної раси, китайці та пуерторіканці. У них СЧВ зустрічається навіть частіше ніж ревматоїдний артрит. Співвідношення між жінками та чоловіками становить 9:1. Захворюваність в різних регіонах світу коливається від 6 до 35 нових випадків на 100000 населення на рік. Сімейна поширеність СЧВ у багато разів перевищує популяційну, а конкордантність монозиготних близнюків сягає 50%, що вказує на значну роль спадковості в виникненні даного захворювання.

На занятті студенти вирішують конкретну проблему: базуючись на уяві про клітинну будову та міжклітинну структуру сполучної тканин (хрящової, кісткової, власне сполучної тканин), її функціонування за нормальних та патологічних умов, ґрунтуючись на знані механізмів вродженого та адаптивного імунітету опанувати основні етіологічні чинники та вузлові ланки патогенезу розвитку СЧВ, його основних клінічних проявів та сучасних методів діагностики студенти формують професійні навички та вміння.

Основний етап.

На цьому етапі студент продовжує формувати професійні навички та вміння Зокрема, біля ліжка хворого студент демонструє вміння збирати скарги, анамнез захворювання та життя, проводити об’єктивне обстеження хворого по різних системах та органах і на підставі отриманих даних провести диференційний діагноз і встановити попередній діагноз. Для підтвердження своєї думки студент складає план додаткового обстеження хворого. Синтезуючи всі отримані дані під час обстеження хворого студент формулює заключний клінічний діагноз згідно сучасної класифікації та діагностичних критеріїв. Аналіз отриманих результатів дозволяє студенту призначити відповідне лікування даного хворого в залеж­ності від клінічного варіанту та ступеня активності, ускладнень, супутніх захворювань і дати рекомендації щодо подальшої терапії та способу життя.

Професійний алгоритм виконання курації хворого (орієнтовна карта) для формування практичних навичок та вмінь

Заключний етап.

Оцінка поточної діяльності кожного студента упродовж заняття та стандартизованого кінцевого контролю. Проводиться аналіз успішності студентів, оголошується оцінка діяльності кожного студента і виставляється у журнал обліку відвідувань і успішності студентів. Староста групи одночасно заносить оцінки у відомість обліку успішності і відвідування занять студентами, викладач завіряє їх своїм підписом.

Коротка інформація студентів про тему наступного заняття і методичні прийоми щодо підготовки до нього.

Додатки.

Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття (тести II рівня (a = II).

Тест №1. До етіологічних чинників СЧВ не належить:

1. РНК-вмісні віруси;
2. Повільні ретровіруси;
3. Хламідійна інфекція;
4. генетичні чинники: HLA A₁, B₈, DR₂, DR₃;

Тест №2. До провокуючих факторів СЧВ не належить:

1. Гіперурикемія;
2. Вакцинація;
3. Фотосенсебілізація, ультразвукове опромінення;
4. Вагітність, пологи, аборти

Тест №3. В основі патогенезу СЧВ лежить:

1. поява аутоантитіл спрямованих проти цитоплазматичних білків та рибонуклеїнових кислот, що входять до складу м'язової тканини;
2. неконтрольована продукція аутоантитіл (антинуклеарних, до ДНК, мікросом, лізосом, мітохондрій, формених елементів крові);
3. порушення метаболізму хряща;
4. порушення метаболізму сечової кислоти.

Тест №4. До проявів СЧВ з боку шкіри не відноситься:

1. еритематозні плями з локалізацією переважно на обличчі ("метелик");
2. капілярити;
3. бульозні, вузловаті, уртикарні, геморагічні висипи;
4. гіперпігментація та депігментація шкіри обличчя та грудної клітини;

Тест №5. При СЧВ не будуть виявлятись зміни з боку слизових оболонок у вигляді:

1. енантеми слизової оболонки ротової порожнини;
2. ерозивних змін слизової оболонки ротової порожнини та носу;
3. білих бляшок на слизовій оболонці ротової порожнини та носу;
4. атрофія слизової;

Тест №6. Для артриту при СЧВ не характерно:

1. симетричний поліартрит з ураженням дистальних міжфалангових суглобів;
2. симетричний поліартрит з ураженням проксимальних міжфалангових суглобів, п’ястково-фалангових суглобів, зап’ястно-п’ястних суглобів;
3. мігруючий характер ураження суглобів;
4. ранкова скутість;

Тест №7. Для вторинного антифосфоліпідного синдрому не характерно:

1. рецидивуючі артеріальні та венозні тромбози;
2. підвищення рівня холестерину, фосфоліпідів, холестерину ЛПНЩ;
3. сітчасте ліведо;
4. артеріальна гіпертензія;

Тест №8. До діагностичнихкритеріїв СЧВ не відноситься:

1. "метелик" на обличчі;

2. фотосенсибілізація;

3. люпус-нефрит;

4. синдром Рейно;

Тест №9. До діагностичнихкритеріїв СЧВ не відноситься:

1. виразки порожнини рота;

2. склеродактілія;

3. плеврит або перикардит;

4. судоми або психоз;

Тест №10. До діагностичнихкритеріїв СЧВ не відноситься:

1. гемолітична анемія;

2. персистуюча протеїнурія та циліндрурія;

3. лейкопенія менше 4000/мм³;

4. В12 та фолієводефіцитна анемія;

Тест №11. Які рентгенологічні зміни не характерні для хворих на СЧВ:

1. епіфізарний остеопороз;
2. остеосклероз;
3. мілкі узури в незначній кількості з підвивихом;
4. відсутність ерозій суглобових поверхонь.

Тест №12. Які антитіла не виявляються при СЧВ:

1. До FC – ферменту імуноглобуліну G;
2. До нативної ДНК;
3. До Sm ядерного антигену;
4. Антикардіоліпінові антитіла;

Тест №13. Які зміни кістково-суглобової системи зустрічаються рідко при СЧВ?

1. Кальциноз та остеоліз;
2. Асептичні некрози голівки бедреної кістки;
3. Згинальні контрактури;
4. Ранкова скутість.

Тест №14. Який діагностичний критерій СЧВ з нижче перерахованих не входить до рекомендованих АРА (1997):

1. Еритема-"метелик";

2. Дискоїдний вовчак;

3. Ерозивний гастродуоденіт;

4. Артрит;

Тест №15. LЕ-клітини це:

1. антитіла до Fc-фрагменту імуноглобуліну G;
2. нейтрофіли з фагоцитованими імунними комплексами;
3. нейтрофіли з фагоцитованим ядром лейкоцита, який загинув
4. Антитіла до Sm ядерного антигену.

Тест №16. У хворої К., 36 років після клініко-лабораторного обстеження виявлено наступні зміни: t⁰С тіла нормальна, дискоїдні вогнища на шиї та обличчі, арталгії, недостатність МК, хронічний гломерулонефрит, Hb 130 г/л, ШОЕ 18 мм/год, альбумін 55%, α₂-глобулін 10%, γ-глобулін 21%, LЕ-клітини 0-1:1000 лейкоцитів, АНФ 1:32, низький титр антитіл до нативної ДНК. Вкажіть ступінь активності СЧВ у даної хворої:

1. Відсутня (0);
2. Мінімальна (I);
3. Помірна (II);
4. Висока (III).

Тест №17. У хворої Р., 28 років після клініко-лабораторного обстеження виявлено наступні зміни: t⁰С тіла 37,50С, ексудативна еритема, підгострий поліартрит, сухий перикардит, хронічний гломерулонефрит з сечовим синдромом, Hb 100 г/л, ШОЕ 35 мм/год, альбумін 42%, α₂-глобулін 11%, γ-глобулін 25%, LЕ-клітини 1-2:1000 лейкоцитів, АНФ 1:64, середній титр антитіл до нативної ДНК. Вкажіть ступінь активності СЧВ у даної хворої.

1. Відсутня (0);

2. Мінімальна (I);

3. Помірна (II);

4. Висока (III).

Тест №18. У хворого С., 39 років після клініко-лабораторного обстеження виявлено наступні зміни: t⁰С тіла 39,50С, значне схуднення, висип по типу "метелика", гострий поліартрит, ексудативний перикардит, дифузний міокардит, хронічний гломерулонефрит з нефротичним синдромом, Hb 88 г/л, ШОЕ 55 мм/год, альбумін 30%, α₂-глобулін 17%, γ-глобулін 35%, LЕ-клітини 15:1000 лейкоцитів, АНФ 1:256, високий титр антитіл до нативної ДНК. Вкажіть ступінь активності СЧВ у даного хворого.

1. Відсутня (0);

2. Мінімальна (I);

3. Помірна (II);

4. Висока (III)

Тест №19. Показами до застосування ГКС у хворих на СЧВ є:

1. Психоз;
2. люпус-нефрит;
3. висока активність процесу;
4. Всі вище перераховані.

Тест №20. Діагноз СЧВ можна поставити за наявності:

1. 1 з 10 діагностичних критеріїв ACR, 1997;
2. 3 з 7 діагностичних критеріїв ACR, 1997;
3. 4 і більше з 11 діагностичних критеріїв ACR, 1997;
4. 1 з 11 діагностичних критеріїв ACR, 1997;

Тест №21. Показами до призначення цитостатиків при СЧВ не є:

1. Висока активність СЧВ;
2. Прогресуюче ураження нирок;
3. Недостатня ефективність ГКС;
4. Дискоїдний вовчак;

Тест №22. При низькій активності процесу для лікування хворих на СЧВ преднізолон призначають в дозі:

1. 40 мг;
2. 80 мг;
3. 10 мг;
4. 1000 мг;

Тест №23. Циклофосфамід є препаратом вибору у хворих на СЧВ при розвитку:

1. Люпус-нефриту;
2. Дискоїдного вовчака;
3. Ураженні слизових оболонок;
4. Не призначається хворим для лікування СЧВ;

Тест №24. При низькій активності процесу із помірним ураженням шкіри препаратом вибору для лікування хворих на СЧВ є:

1. Метотрексат;
2. Сульфосалазин;
3. Гідроксіхлорохін;
4. Циклофосфамід;

Тест №25. Виберіть препарат для лікування люпус-нефриту ІІІ - IV морфологічного класу:

1. Метотрексат;
2. Сульфосалазин;
3. Мікофенолат мофетил;
4. Преднізолон;

Тест №26. Одним із шкірних діагностичних критеріїв СЧВ є:

1. Дискоїдний вовчак;
2. Склеродактилія;
3. Кільцеподібна еритема;
4. Ревматоїдні вузлики;

Тест №27. До діагностичних критеріїв СЧВ належить:

1. Серозити;
2. Інфаркт міокарда;
3. двобічний базальний пневмофіброз;
4. езофагіт;

Тест №28. У хворої 30 років, після аборту зросла температура тіла до 38,5С, з’явився біль в мілких суглобах кистей, набряки нижніх кінцівок та обличчя. Відмічає появу висипу на обличчі під перебування на сонці, поодинокі виразки на слизовій порожнини рота. ЗАК: ер – 2,6*10¹²/л, Нb – 98 г/л, л. – 2*10⁹/л, ШОЕ – 58 мм/год. ЗАС: білок – 3,1 г/л, ер. – 10-15 в п/з. Про яке захворювання можна думати в даному випадку?

1. Вузликовий периартеріїт;
2. СЧВ;
3. Гострий гломерулонефрит;
4. Системну склеродермію.

Тест №29. У жінки 23 років, яка хворіє синдромом Рейно протягом 5 років, місяць тому відмітила підвищення температури тіла, біль в суглобах, гіперемія обличчя, схуднення, слабкість. ЗАК: л. – 3,2*10⁹/л, ШОЕ – 38 мм/год. Дослідження яких імунологічних показників буде мати найбільшу діагностичну цінність?

1. Кількість Т-супресорів
2. Антитіла до dsДНК
3. Антитіла до фосфоліпідів
4. Кількість Т-лімфоцитів

Тест №30. 1. Хвора 18 років, звернулась в лікарню зі скаргами інтенсивний біль в суглобах кистей, променево-зап’ястних, ліктьових, колінних. Стан погіршився після перенесеної ГРВІ. Температура тіла – 37,5-38,2°С. На фоні прийому антибіотиків виникла гіперемія шкіри обличчя. Об’єктивно: гіперемія та лущення шкіри спинки носу та щік. Шум тертя плеври зправа. Пульс – 96 за хв. Систолічний шум на верхівці. Суглоби кистей набряклі. В ЗАК: лейкопенія, ШОЕ – 54 мм/год. В ЗАС: білок 0,3 г/л. Який найбільш вірогідний попередній діагноз?

1. Ревматична хвороба: поліартрит, кардит;
2. Ревматоїдний артрит;
3. Реактивний артрит;
4. Системний червоний вовчак.

Задача №1. (a = II)

Хвора М., 21 року, захворіла після переохолодження. Захворювання розпочалось з підвищення температури тіла до 39⁰С, болю та припухлості колінних, гомілковоступневих, ліктьових суглобів. На щоках яскравий рум’янець.

При огляді: стан важкий, шкірні покриви бліді. Припухлість колінних, гомілковоступневих, ліктьових суглобів, на дотик гарячі, обмеження в них пасивних та активних рухів. На животі, в ділянці плечових суглобів невелика кількість петехій. АТ 90/40 мм рт. ст., пульс – 118 за хв., ритмічний. Права межа серця зміщена на 1 см вправо від правого краю грудини, верхня – сягає III ребра, ліва – на 1,5 см зміщена вліво від середньоключичної лінії. Тони серця ослаблені. В нижніх відділах легень - жорстке дихання. Печінка на 2 см виступає з під реберної дуги, м’яка, чутлива.

ЗАК: ер – 2,8 *10¹²/л, Hb 120 г/л, лейк. – 3,2*10⁹/л, тромбоцити 90*10⁹/л, ШОЕ 56 мм/год, γ-глобулін 28,5%, фібриноген 5,5 г/л. ЗАС: білок 5 г/л, лейк. – 6-8 в п/з, ер. – 20-25 в п/з, гіалінові циліндри – 3-5 в п/з.

1. Ваш попередній діагноз?
2. Які необхідні додаткові методи обстеження?

Поиск по сайту: