Одномірне кодування довжин серій

Ефективною альтернативою кодуванню областей сталості, є уявлення кожного рядка зображення або бітової площини послідовністі довжин, яка описує протяг сусідніх чорних або білих пікселів. Цей метод, що відноситься до кодування довжин серій (КДС), був розроблений в 1950-х роках і разом зі своїм двовимірних розширенням став стандартним методом стиснення у факсимільному (ФАКС) кодуванні. Основна ідея полягає в тому, що при скануванні рядки зліва направо виявляються неперервні серії з нулів або одиниць, які потім кодуються кодом їх довжини; крім того, встановлюються домовленість про визначення значення кожної серії. Найбільш частими методами завдання значення серії є наступні: (1) задавати значення першої серії кожного рядка, або (2) постановити, що кожен рядок починається з білої серії, однак допустити, що її довжина може бути нульовою.

Хоча кодування довжин серій саме по собі є досить ефективним методом стиснення зображень (див. приклад у Розділі 1.1.2), зазвичай можна додатково підвищити ступінь стиснення шляхом нерівномірного кодування самих значень довжин серій. До того ж, довжини чорних і білих серій можуть кодуватися окремо, використовуючи різні нерівномірні коди, кожен їх яких оптимізований по своїй статистиці. Наприклад, допускаючи, що символ представляе чорну серію довжини , можна оцінити ймовірність того, що символ може бути породжений гіпотетичним джерелом довжин чорних серій, шляхом ділення числа чорних серій дліни зображення на загальне число чорних серій. Оцінка ентропії цього джерела довжин чорних серій, що позначається , виходить підстановкою цих ймовірностей в (1.3-3). Аналогічним чином можна підрахувати ентропію джерела довжин білих серій, що позначається . Наближене значення загальної ентропії зображення, кодованого довжинами серій, складе

де означають середні значення довжин чорних і білих серій. Формула (1.4-4) дає оцінку середнього числа бітів на піксель, що потрібні для стиснення двійкового зображення кодом довжин серій.

Поиск по сайту: