Побудова організаційної структури готелю. Система менеджменту готелю. Сучасні тенденції розвитку індустрії гостинності. Структура готельної індустрії

Незважаючи на те, що всі керівники готелю виконують управлінські функції, не можна сказати, що вони займаються однаковим видом діяльності. Вищий рівень управління готельним підприємством представлений власником готелю і генеральним директором, що приймають загальні рішення стратегічного характеру.

Оперативне управління готелем здійснюється управляючим (директором), який може бути як з числа власників, так і найманим співробітником. Управляючому або директору підпорядковуються всі служби готелю, він направляє, контролює і координує їхню діяльність з метою одержання максимально можливого ефекту на кожній ділянці. Контроль за роботою персоналу всіх рівнів є однією з головних функцій керівника готелю.

Управлінська структура великих готелів може включати посади 5-6 директорів відділів, що підпорядковуються генеральному директору. Серед них: директор з розміщення, фінансовий, технічний, комерційний директори. Вони представляють середній рівень управління і забезпечують реалізацію політики готелю, що розроблена вищим керівництвом, відповідають за доведення більш детальних завдань до підрозділів і відділів, а також за їхнє виконання. Директори відділів, як правило, мають широке коло обов'язків і мають велику свободу щодо прийняття рішень. Крім виконання функцій втілення загальних постановочних завдань у конкретні управлінські рішення, вони також вирішують ряд завдань, спрямованих на задоволення потреб гостей.

До тенденцій розвитку підприємств готельної індустрії, що отримали розвиток в останні десятиліття, відносять:

1) поглиблення спеціалізації готельних і ресторанних закладів;

2) утворення міжнародних готельних і ресторанних ланцюгів;

3) розвиток мережі малих підприємств;

4) впровадження в індустрію гостинності комп'ютерних технологій.

Останнім часом поряд із традиційними повносервісними готелями й ресторанами все більше стали з'являтися спеціалізовані підприємства зі скороченим набором пропонованих послуг. Спеціалізація підприємств буває найрізноманітнішою. Готелі можуть орієнтуватися на обслуговування представників певного сегмента туристичного ринку: наприклад, на клієнтів, що присвячують свою відпустку грі в гольф, катанню на лижах, кінним турам, на туристів, що виїжджають на конгреси, виставки, ярмарки і т. п. [14; 112].

Організаційна структура готельно–ресторанного комплексу «Легенда» належить до лінійно–функціонального типу і характеризується концентрацією всього комплексу функцій управління та вироблення управлінських дій в одній ланці управління. Структура готельно–ресторанного комплексу «Легенда» обумовлює рівні відповідальності, ступінь делегування повноважень, права і обов'язки (Додаток Л).

При побудові структури системи управління необхідно дотримуватися певних принципів, бо структура є основою системи управління. Вона встановлює ті певні зв'язки між підрозділами, без яких не може функціонувати управління. Один з принципів побудови структури – це визначення ліній влади.

Концепція влади стверджує, що можна вимагати виконання чого–небудь від іншої людини. Розглянемо це на прикладі комплексу «Легенда». Директор є початком лінії влади в діях організації. В свою чергу він має право:

- організовувати роботу готельно–ресторанного комплексу на основі колегіальності та єдиноначала в обговоренні і розв'язанні всіх питань по керівництву зі встановленням конкретної відповідальності посадових осіб за стан справ на дорученій ділянці роботи;

- надавати пропозиції щодо структури готельно–ресторанного комплексу, добору, розміщенню керівників структурних підрозділів та спеціалістів;

- здійснювати добір і розміщення робітників в готельно–ресторанному комплексі;

- заохочувати працівників готельно–ресторанного комплексу та накладати на них стягнення, у відповідності з діючим законодавством;

- укладати договори з постачальниками та клієнтами і вести з ними розрахунки;

- затверджувати посадові інструкції і положення про структурні підрозділи готельно–ресторанного комплексу;

- проводити збори трудового колективу по питанням що стосуються діяльності готельно–ресторанного комплексу;

- планувати діяльність та визначати стратегію і основні напрямки розвитку готельно–ресторанного комплексу відповідно кон’юнктури ринку, економічної ситуації.

Отже, ми бачимо, що директор може наймати працівників і за власним рішенням також наділяти їх владою. Але це влада іншого рівня. Вони підпорядковуються йому і реалізують свої повноваження, які не виходять за межі його повноважень.

В готельно–ресторанному комплексі «Легенда» спостерігаємо три чіткі рівні відповідальності: директор відповідальний за діяльність усього готельно–ресторанного комплексу, перед директором відповідальні начальники структурних підрозділів, а перед начальниками структурних підрозділів несуть відповідальність їх.

Так директор несе персональну відповідальність за: виконання покладених на готельно–ресторанного комплекс завдань і здійснення функцій, стан та діяльність готельно–ресторанного комплексу, формування та виконання фінансових планів, раціональне розміщення кадрів, зберігання, облік та раціональне використання товарно–матеріальних цінностей, за додержання порядку ведення і достовірності бухобліку та статистичної звітності, за правилами застосування чинного законодавства в господарській діяльності, дотримання трудової, виконавчої дисципліни,

забезпечення безпечних умов праці, дотримання Закону України «Про охорону праці», вимог правил протипожежної безпеки та нормативних актів по виробничій санітарії, ступінь відповідальності інших працівників встановленим посадовим інструкціям.

Отже, як показує аналіз, відповідальність і обов'язки в практиці управління даної організації співпадають, а права співпадають з функціями і обов'язками. Засобом за допомогою якого керівництво встановлює відношення між рівнями повноважень, є делегування. Неможливо зрозуміти організаційний процес без попереднього розуміння делегування і пов'язаних з ним повноважень і відповідності.

Отже, делегування лінійних повноважень створює ієрархію рівнів управління готельно-ресторанного комплексу. Незважаючи на ряд переваг, очевидно, що дана структура не відповідає вимогам сучасного ринкового середовища.

Керівники окремих підрозділів готельно–ресторанного комплексу усвідомлюють себе представниками окремої ланки, а не частиною цілого підприємства. Через це в їх роботі часто відображаються вузькі інтереси лише свого підрозділу, а не мети готельно–ресторанного комплексу в цілому. Внаслідок такого становища керівникам доводиться всю роботу брати на себе, концентруватися на організації, координації і контролю замість того, щоб більше надавати уваги аналізу, прогнозуванню діяльності та стимулюванню праці.

Поиск по сайту: