Особливості природи, населення і господарства Океанії

Океанії відбувалося в умовах тривалої ізоляції від материкової суші, що визначає глибоке своєрідність її ландшафтів. Воно проявляється як у геологічну будову і рельєф, так і у високому ендемізм і бідності видового складу флори, фауни, особливо на найбільш віддалених східних островах. Зазначені причини дають підставу для виділення в Океанії особливу частину світу з пануванням океанічних ландшафтів, що не має аналогів на материках. Геологічна будова островів Океанії знаходиться в прямому зв'язку з будовою дна Тихого океану. Майже всі острови коралового або вулканічного походження. У центральній частині Океанії (в Полінезії і східній Мікронезії) вони являють собою вершини підводних вулканів, вінчають підводні хребти, споруджені потужними виливами базальтових лав в Наприкінці неогену і в четвертинному періоді по лініях розломів стародавньої океанічної платформи дна Тихого океану. Видовий склад рослинності й тваринного світу бідний і своєрідний у зв’язку з віддаленістю островів Океанії від решти суходолу. Великі острови Океанії вкриті переважно вічнозеленими вологими лісами або саванами. Тут серед дерев переважають фікуси й бамбуки. Багато цінних порід дерев і корисних для людини рослин: кокосова пальма, хлібне дерево, банани, манго та інші. В складі лісів Нової Зеландії багато ендемічних видів: особливі види деревоподібних папоротей, сосен та інших. Тваринний світ своєрідний. Він багатший і різноманітніший на островах, що розташовані ближче до Австралії. Так, на Новій Гвінеї поширені єхидна й кенгуру, в ріках водяться крокодили. На Новій Зеландії живуть ківі – птахи, які не літають, а бігають. Серед сухопутних тварин Океанії майже немає ссавців. Населення Океанії складає близько 10 млн. осіб, в які входять корінні жителі, переселенці й мішане населення. На Новій Гвінеї й прилеглих островах живуть папуаси, які відносяться до екваторіальної раси. Корінне населення Нової Зеландії (маорі) й інших островів Океанії відносяться до особливої полінезійської групи народів, яка займає проміжне положення між трьома основними расами людства. В цих народів світліша, ніж у папуасів, шкіра й хвилясте волосся. Прийшле населення Океанії – це переселенці з Європи, Азії й Америки. Так, англо-новозеландці складають ¾ населення Нової Зеландії, а корінне населення – маорі – тільки 9%. Але на інших островах корінне населення складає більшість населення. Жителі Океанії традиційно займаються землеробством і рибальством. В Новій Зеландії переселенці з Європи розводять овець і велику рогату худобу; м’ясо, шерсть й вершкове масло – головні статті експорту країни. Політична карта Океанії склалась в результаті захоплення островів європейськими та американськими колонізаторами в ХІХ-ХХ століттях.

. 51.53 Розміщення населення на території та розподіл його за різними типами поселень називають розселенням. Середня густота населення у світі становить 48 чол./км2, в Україні — 76 чол./км2. Але населення розміщене вкрай нерівномірно. Це зумовлене природними, історичними, демографічними та економічними причинами. У світі є три ареали найбільшої густоти населення: Південна і Східна Азія, Західна й Центральна Європа, схід Північної Америки. Найбільшими країнами за кількістю жителів є Китай (1,33 млрд чол.), Індія (1,2 млрд чол.) та США (307,9 млн чол.) • Розрізняють два типи поселень: міські та сільські. Вони відрізняються характером зайнятості та кількістю населення. У містах сьогодні проживає 51 % населення світу. Головними видами діяльності людей у містах є промисловість та сфера послуг. За функціями міста бувають багатофункціональними і вузькоспеціалізованими. За людністю виділяють міста: малі, середні, великі, дуже великі, міста-мільйонники та мультимільйонники. Найбільшим містом світу є столиця Мексики — Мехіко (19,7 млн чол.). • Всесвітнім явищем став процес урбанізації. Характерними його рисами є зростання частки міського населення, прискорений розвиток великих міст, перехід до міських агломерацій. Найбільшою за кількістю населення є Токійсько-Йокогамська агломерація (35,7 млн чол.). Міські агломерації, зростаючись між собою, утворюють мегаполіси. Такі мегаполіси сформувалися в США, Японії, Західній Європі. Урбанізація має певні відмінності в країнах різних типів. Для розвинених країн характерні високи рівень та низькі темпи урбанізації, субурбанізація — відплив міського населення у передмістя. В країнах, що розвиваються, рівень урбанізації середній або низький, а темпи урбанізації дуже високі. Це призводить до хибної урбанізації. • У селах проживає 49 % населення. Там люди здебільшого працюють у сільському господарстві. Основні форми сільського розселення — групова, розсіяна (фермерська), кочова. В наш час у розвинених країнах поширюються нехарактерні види діяльності сільського населення — сфера послуг та промисловість. Це явище має назву «рурбанізація».__

57 Механічний рух (міграції) населення — переміщення людей по території.

Розрізняють внутрішні та зовнішні міграції. Еміграція — це виїзд з країни на

постійне місце проживання до іншої держави, імміграція — в’їзд до країни.

Різниця числа емігрантів та іммігрантів становить сальдо міграцій. Додатне сальдо

міграцій характерне для більшості високорозвинених країн, від’ємне — для країн,

що розвиваються.

• Міграції

зумовлені різними причинами: економічними, політичними, релігійними,

національними, екологічними.

Поиск по сайту: