Умови реалізації стратегії на п-ві. Орг структура управління

Після розгляду можливих альтернатив розвитку керівництво підприємства звертається до розгляду стратегій. Стратегічний вибір повинен бути конкретним і однозначним.

Для вибору стратегії доволі часто застосовують метод Сааті, у відповідності з яким розподілення альтернативних стратегій за пріорітеттами здійснюється за 2 критеріми: ступеня реалізовуваності ступеня ефективності. На підгрунті отриманих результатів будуються матриці «ефективність – реалізовуваність». Місцезнаходження альтернативи у відповідному сегменті матриці визначає рівень її приорітету при виборі оптимальної стратегії.

Стратегічний рівень повинен бути чітким і однозначним, тобто керівництво повинно розуміти, що зробивши вибір, воно повинно послідовно досягати стратегічного орієнтиру та вимагати відповідних дій від виконавців.

Для вибору стратегії,як правило, використовують такі критерії: ризик, час,новаторство, конфлікт, витратність.

Одним з інструментів вибору оптимальної стратегії є рейтинг стратегій (надання рейтингових оцінок по кожному з вище зазначених критеріїв, визначення їхнього сумарного значення та місця у списку варіантів стратегії), враховуючи який здійснюється вибір стратегії з найкращим показником. Організаційна структура представляє собою конструкцію підприємства з формальним чи неформальним вираженням, на основі якої здійснюється управління ним. Вона охоплює канали влади і комунікації між різними адміністративними службами та працівниками, а також потік інформації, яка передається цими каналами. Організаційна структура управління відображає організаційний бік відносин управління і забезпечує єдність рівнів і ланок управління у їх взаємозв'язку. Ланка управління - відокремлений орган (працівник), наділений управлінськими функціями, правами їх реалізації, визначеною відповідальністю за виконання функцій та використання прав. Рівень управління — сукупність панок управління на певному щаблі ієрархії. Рівні управління, поєднуючи різні ланки, характеризують рівень концентрації процесу управління і послідовність підпорядкування одних ланок іншим. Основними елементами організаційної структури управління є: - склад та структура функцій управління;- кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;- професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління;- склад самостійних структурних підрозділів;- кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;- порядок інформаційних зв'язків. організаційна структура повинна відповідати певним вимогам, тобто бути: 1) адаптивною (здатною пристосуватися до змін зовнішнього середовища);'2) гнучкою, динамічною (здатною миттєво реагувати на зміну попиту, вдосконалення технології виробництва, появу інновацій);3) адекватною (відповідною параметрам керованої системи);4) спеціалізованою (функціонально замкненою у структурних підрозділах з обмеженням та конкретизацією сфери діяльності кожної керівної ланки);5) оптимальною (з дотриманням раціональних зв'язків між рівнями та ланками управління);6) оперативною (здатною запобігти невідворотним змінам керованої системи за час прийняття рішення);7) надійною (здатною гарантувати достовірність передачі інформації);8) економічною (з відповідністю адміністративних витрат вимогам підприємства);9) простою (легкою для розуміння персоналу та пристосування до обраної форми управління й участі у досягненні мети організації). На побудову організаційних структур управління впливає система факторів, яка стосується і об'єкта, і суб'єкта управління. Серед факторів є регульовані і нерегульовані, а також такі, що справляють безпосередній чи опосередкований вплив. До найбільш вагомих факторів належать:- розміри підприємства (середнє, мале, крупне);- виробничий профіль (спеціалізація на виробництві одного виду продукції або широкої номенклатури виробів різних галузей);- характер продукції, що виробляється, та технологія її виробництва (продукція видобувних чи обробних галузей, масове чи серійне виробництво);- кваліфікація працівників та ефективність їх праці;

Поиск по сайту: