 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
СТРУКТУРА ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ СПЕЦІАЛІСТА (МАГІСТРА)
ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ (Додаток А)
ЗАВДАННЯ НА ДИПЛОМНУ РОБОТУ (Додаток Б)
РЕФЕРАТ
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Огляд монографічної та періодичної літератури.
1.2. Аналіз відомих теоретичних та практичних рішень з питань, що лежать в основі завдань.
1.3. Обґрунтування актуальності, новизни тематики, відповідність сучасному стану і перспективам розвитку науки, відповідної галузі або виробництва, практичним завданням і загальним цілям дипломної роботи.
1.4. Визначення робочого поняття дослідження.
1.5. Вивчення складових проблеми дослідження.
Висновок до розділу І.
РОЗДІЛ ІІ. ПСИХОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА
2.1. Методологічні та теоретичні підходи до емпіричного вивчення проблеми.
2.2. Обґрунтування вибору напряму досліджень та методів вирішення задач відповідно до парадигми наукових досліджень:
– загальна методика проведення досліджень;
– конструювання репрезентативної вибірки дослідження (рандомізація);
– аналіз конструктивних, психометричних особливостей досліджень (визначення валідності, надійності, стандартизації);
– методи обробки результатів дослідження.
2.3. Викладення результатів констатувального експерименту:
– визначення кількісних та якісних результатів емпіричного вивчення;
– структурування та конструктивне оформлення результатів дослідження;
– застосування інтерпретаційних методів психодіагностичного дослідження;
– обґрунтування достовірності отриманих результатів.
2.4. Висвітлення нового, що вноситься у розроблення проблеми.
2.5. Обґрунтування оцінки повноти вирішення поставлених завдань, оцінка достовірності одержаних результатів (характеристик і параметрів).
2.6. Порівняння результатів вітчизняних та зарубіжних досліджень:
– обґрунтування потреби досліджень у зв’язку з етнонаціональними відмінностями менталітету;
– відбір адаптованих зарубіжних психодіагностичних методик;
– крос-культурні дослідження;
– позитивні та негативні результати, які можуть обумовлювати необхідність припинення досліджень;
– аналіз результатів.
Висновок до розділу ІІ.
РОЗДІЛ ІІІ. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ
3.1. Обґрунтувати концептуальні засади змісту та основних напрямків розробки психологічних програм.
3.2. Розробка психологічних програм, тренінгів, розвивальних методів, психокорекційна, психотерапевтична, реабілітаційна, профілактична види робіт:
– структура програмного забезпечення;
– психологічні засоби та інструментарій дослідження;
– рекомендації щодо використання результатів дослідження;
– складання плану експериментального дослідження;
– комплектування контрольної та експериментальної групи дослідження;
– контроль впливу побічних змінних на результати експерименту (елімінація, стандартизація умов, балансування);
– повторна діагностика (посттест) після формувального експерименту;
– визначення кореляційних зв’язків між результатами дослідження;
– аналіз отриманих даних.
3.3. Оцінка ефективності прикладних розробок:
– верифікація або фальсифікація наукової гіпотези;
– визначення індексу статистичної значущості, доведення статистичної гіпотези (про відмінність або відсутність коваріації між змінними; подібність даних контрольної та експериментальної груп дослідження);
– з’ясування перспектив подальших наукових досліджень.
Висновок до розділу ІІІ.
РОЗДІЛ IV. СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА (психометричні основи досліджень, психометричні властивості, методика проведення психологічної діагностики та психологічного експерименту)
РОЗДІЛ V. ПСИХОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
РОЗДІЛ VI. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
РОЗДІЛ VII. ЕКОЛОГІЯ
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ:
– документи: офіційні (закони, накази), неофіційні (листи, щоденники), особові (автобіографії, характеристики, анкети), безособові (звіти, архіви, вправи), первинні (стенограми, протоколи), вторинні (довідки, узагальнення, відгуки);
– опис алгоритму дослідження;
– методика дослідження та інструкції проведення;
– апробовані тестові завдання подані мовою оригіналу;
– протоколи та бланки досліджень;
– результати застосування графічних методів дослідження (таблиці, графіки, рисунки, схеми тощо);
– стимульний матеріал;
– матеріали тренінгів, розвивальних, психокорекційних засобів;
– акти впровадження результатів досліджень;
– допоміжні ілюстрації;
– фотографії психологічної взаємодії учасників дослідження.
Загальні вимоги до оформлення дипломної (магістерської) роботи
Оформлення роботи проводиться в друкованому (комп’ютерний текст) вигляді. Текст роботи повинен бути вичитаний як студентом, так і науковим керівником. Не вичитаний текст з лексичними та орфографічними помилками є явищем неприпустимим.
Робота оформлюється з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм).
Приклад загального оформлення параметрів сторінки дослідницької роботи:
Вимоги до комп’ютерного набору дипломної (магістерської) роботи:
- текстовий редактор – WORD;
- гарнітура шрифту – Times New Roman;
- кегль шрифту (розмір) – 14;
- накреслення – звичайний;
- міжрядковий інтервал – полуторний (1,5);
- абзац – 1,25 см;
- розташування тексту роботи – вирівнювання по ширині;
- кількість символів у рядку – не менше 60;
- кількість рядків на сторінці – до 30;
- міжрядковий інтервал між назвою розділу і підрозділу повинен дорівнювати 2 інтервалам;
- міжрядковий інтервал між заголовком (назвою розділу чи підрозділу) і текстом повинна дорівнювати 1 інтервалу.
Форма титульного аркуша має єдиний загальновузівський стандарт і виконується згідно зі зразками титульного аркуша (Додаток А). Титульний аркуш дипломної (магістерської) роботи заповнюється від руки.
Всі заголовки у ЗМІСТІ починаються з великої літери без крапки в кінці. Останнє слово кожного заголовка з’єднують крапками з відповідним номером сторінки у правому стовпчику змісту. Назви структурних частин в змісті виконуються шрифтом – 14 звичайний. Приклад оформлення змісту наведено у Додатку В.
В тексті дослідницької роботи заголовки структурних частин ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ друкують великими літерами симетрично до тексту (шрифт – 14 напівжирний), заголовок центрується, без відступу на абзац. Кожну структурну частину починають з нової сторінки. Назву розділу розташовують в тому ж рядку після слова РОЗДІЛ. Приклад оформлення розділів та підрозділів наведено у Додатку Е.
Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами, крім першої – великої, з абзацного відступу, шрифт 14 – напівжирний. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Перенос слів у заголовках, як і підкреслення заголовків не допускається.
Не допускається розташування назви підрозділу внизу сторінки, якщо після неї не вміщується мінімум два рядки. В такому випадку назву підрозділу разом з текстом краще розташовувати на новій сторінці, навіть якщо на попередній залишилось вільне місце.
В тексті дослідницької роботи дозволяється виділяти важливий текст накресленням – жирний, курсив, або напівжирний курсив, але в жодному разі – по-іншому з використанням інших шрифтів. Однаковий текст за напрямком виділяють однаково, наприклад – розкриття категоріального апарату тощо (Додаток Д).
Якщо в роботі використовують список або будь-який перелік даних, то його необхідно виконувати відповідно до стандартних зразків, що містяться на панелі інструментів – формат – список – вибір варіанта списку. Якщо робота потребує зазначення декілька списків, то вони виконуються однаково. Тільки в тому випадку, коли один пункт списку підрозділяється на інші, допустимо використовувати інше маркування. В такому випадку бажано використовувати спочатку нумерацію, а потім маркування (Додаток Ж).
Перед початком списку слід зазначати, що саме буде в ньому викладено. У разі використання нумерованого списку з крапкою, кожний пункт списку починається з великої літери. Якщо пункт оформлюється як речення, то наприкінці його ставиться крапка. У разі маркованого списку – перше слово пункту пишеться з малої літери, а наприкінці ставиться знак «;».
Маркування або номер пункту списку повинен розташовуватись як абзац (1,25 см). Розташування наступного рядка – згідно з вимогами до тексту (Додаток Ж).
Не допускається використання арабської нумерації з дужкою: наприклад, «1), 2).».
В дипломній (магістерській) роботі використання ініціалів дослідників прийнято за європейською системою – ім’я та прізвище (І. Міль, О. Царенко). Обов’язково потрібно стежити за тим, щоб при використанні прізвищ та імен російських вчених або їх ініціалів, був зроблений переклад згідно з українським правописом. Наприклад, російською – “Жданов Николай”, або “Жданов Н.”, українською – “Жданов Микола”, або “Жданов М.” Якщо у літературі, з якої був використаний матеріал, зазначені лише ініціали, потрібно перевірити їх повністю за словником, наприклад за “СЭС”, “БСЭ” або за іншими словниками того напрямку, в якому виконується робота (наприклад, філософським, соціологічним, політологічним, психологічним тощо).
В роботі часто зазначаються прізвище та ім’я авторів концепцій, дослідників. Їх можливо зазначати кількома варіантами (але потрібно обрати один варіант і дотримуватись його протягом всієї роботи), а саме:
- Ч. Кулі, І. Міль, Р. Парк, Дж. Мід (з пробілом між ім’ям та прізвищем у згадуванні іноземних дослідників);
- або Кулі Ч., Міль І., Парк Р., Мід Дж. (з пробілом між прізвищем та ім’ям іноземних дослідників);
- або М. Іорданський, Г. Нестеренко, О. Царенко (вітчизняні дослідники з пробілом між прізвищем та ім’ям);
- або Іорданський М., Нестеренко Г., Царенко О. (вітчизняні дослідники з пробілом між прізвищем та ім’ям).
Нумерація
Нумерацію сторінок розділів, підрозділів, додатків (рисунки, таблиці тощо) подають арабськими цифрами без знака № у правому верхньому (нижньому) куті:
2,3,4,5,6,7.. Крапка після номера сторінки не ставиться. Першою сторінкою дослідницької роботи є титульний аркуш (пояснювальна записка), другою – завдання на дипломний проект (роботу), які включають до загальної нумерації сторінок, не проставляючи їхнього номера. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому (нижньому) куті сторінки без крапки в кінці. Нумерація аркушів починається з цифри «3». У нумерацію входять всі аркуші, не враховуючи ДОДАТКИ.
Такі структурні частини дослідницької роботи як ЗМІСТ, ВСТУП, Висновок до розділу …, ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ не мають порядкових номерів. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: I. ВСТУП або VI. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера ставлять крапку, потім в тому ж рядку друкують заголовок розділу. Розділи повинні мати наскрізну нумерацію у межах всієї роботи і нумеруватись римськими цифрами з крапкою в кінці.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу арабськими цифрами. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку друкують заголовок підрозділу. Приклад оформлення нумерації розділів та підрозділів наведено у Додатку Е.
Ілюстрації
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри яких більші формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у ДОДАТКАХ.
Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у ДОДАТКАХ.
Номер ілюстрації має складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими та наприкінці ставиться крапка. Наприклад:
“Рис. 1.2.” (другий рисунок першого розділу).
Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації, в кінці назви ілюстрації крапку не ставлять. Назву друкують маленькими літерами, крім першої – великої, шрифт 14 звичайний, курсив, відцентровано. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст), які розміщують послідовно під ілюстрацією.
Ілюстрацію розміщують після першого згадування про неї в тексті. В тексті повинна бути вказівка на ілюстрацію. Наприклад, «статистичні дані наведені на рисунку 3.2.» або (див. рис. 3.2.).
Обов’язково після розміщення ілюстрації має бути словесний опис даних відображених в ілюстрації.
Між текстом – ілюстрацією – підписом ілюстрації – текстом повинно бути по 1 інтервалу (Додаток З).
Однотипні ілюстрації у роботі мають бути виконані в єдиному стилі.
Ілюстрації у вигляді схем не повинні повторювати матеріалу основного тексту або містити зайву інформацію.
Таблиці
Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у ДОДАТКАХ) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2.» (друга таблиця першого розділу). Якщо у роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують під словом «Таблиця» над самою таблицею і друкують починаючи з великої літери (центровано, шрифт – 14 напівжирний). Назву не підкреслюють, в кінці назви крапка не ставиться. Приклад побудови таблиці – Додаток К.
Заголовки колонок повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними.
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті. В тексті повинна бути вказівка на таблицю. Наприклад, «статистичні дані наведені в таблиці 4.2.» або (див. табл. 4.2.). Таблицю розміщують таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.
Не дозволяється розміщення вказівки «Таблиця 3.2.» та її назви на одній сторінці, а саму таблицю на іншій. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці на наступну (і подальші) сторінки назву вміщують тільки над її частиною на першій сторінці. Якщо рядки або колонки таблиці виходять за формат сторінки, то на другій сторінці вказують нумерацію колонок даної таблиці. Слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2.».
Дозволяється назви колонки таблиці виділяти жирним шрифтом. Текст в рядках розміщується по ширині, або по середині з малої літери. Шрифт у графах – 14 звичайний, міжрядковий інтервал – одинарний, якщо ж текст задовгий, дозволяється використовувати шрифт меншого розміру, але не менше ніж 11.
Примітки до тексту таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
1....
2....
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.
Обов’язково після розміщення таблиці має бути словесний опис даних відображених в таблиці.
Посилання
При написанні роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати досліджень, дані з яких наводяться в роботі. А також на наукові дослідження, на матеріалах яких розроблюються проблеми, що вивчаються у роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.
Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.
В дипломній (магістерській) роботі необхідно використовувати кінцеві посилання на літературу, які можна здійснювати через зазначення в квадратних дужках їх номера у списку використаних джерел та вказувати сторінки, на які йде посилання.
Приклад:
- Цитата в тексті: «...щорічно в Україні виїжджають близько 5 тис. осіб за кордон у пошуках кращої долі...» [17, с. 20-21]. 17 – номер у списку використаних джерел, 20-21 – сторінки.
Відповідне подання у списку використаних джерел:
17. Рубінштейн С.Л. Про розробку концепції психічного розвитку / С.Л. Рубінштейн // Психологія та педагогіка. – 1995. – № 2. – С. 12-35.
- Якщо необхідно посилання на декілька публікацій, то їх необхідно оформляти в посиланні, використовуючи знак «;». Наприклад: цитата в тексті «...проблема лідерства аналізується в працях К. Левіна, В. Петровського, Б. Паригіна» [12; 14; 25].
- Посилання на ілюстрації дипломної (магістерської) роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: див. рис. 1.2.
- На всі таблиці дипломної (магістерської) роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено – наприклад: в табл. 1.2.
- У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: див. табл. 1.3.
Оформлення списку використаних джерел
Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Приклади оформлення списку використаних джерел подано у Додатку М. Складання списку повинно йти в алфавітному порядку. У випадку, коли в роботі використовується кілька праць одного автора, враховується принцип хронології, тобто за роком видавання. Література у списку зазначається мовою оригіналу, тобто тією мовою якою вона написана (українською, російською, англійською тощо).
Кожне джерело містить: прізвище й ініціали автора, назву, місто, назву видавництва, рік, кількість сторінок.
Місце видань, за винятком наступних столиць держав, пишуться повністю: Запоріжжя, Донецьк, Львів, Відень тощо. Винятки: К. (Київ), М. (Москва), Л. або СПб. (Ленінград, або Санкт-Петербург), NY. (Нью-Йорк), L. (Лондон), Р. (Париж). Для книги вказується загальна кількість сторінок. Для частини книги чи статті – вказується номери сторінки на яких починається і закінчується стаття.
Назва СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ розташовується посередині без двокрапок – симетрично тексту (Додаток М).
Зразок оформлення бібліографічних даних у списку використаних джерел та оформлення бібліографічних посилань на електронні версії публікацій та електронні видання з інтернету подано у Додатку Л.
Додатки
Додатки оформляють як продовження роботи на наступних її сторінках і розміщують їх у порядку появи посилань у тексті роботи.
Кожний такий Додаток починають з нової сторінки. Їм дають заголовки, надруковані вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки (шрифт – 14 звичайний). З правої сторони рядка над заголовком малими літерами з першої великої літери друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає Додаток без крапки в кінці.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї,И, Й, О, Ч, Ь, наприклад, «Додаток А», «Додаток Б» і т. д.
Обов’язки наукового керівника
При виконанні кваліфікаційних робіт обов’язки наукового керівника полягають насамперед у визначенні актуальної наукової теми дослідження, наданні порад щодо реалізації наукової концепції, допомога у складанні змісту та розробці плану виконання дипломної (магістерської) роботи, рекомендації з питань добору літератури, проведення емпіричного дослідження та поетапного написання дипломної (магістерської) роботи від чернетки до чистового варіанту.
Порядок захисту робіт
Основні документи, що представляються на захист
Повністю підготовлена до захисту дослідницька робота подається науковому керівникові, який ще раз проглядає таку роботу в цілому.
На захист дипломної (магістерської) роботи студент повинен мати готову й перевірену науковим керівником роботу у друкованому вигляді (зшиту твердою палітуркою) та в електронному вигляді (диск CD-R або CD-RW файла Word, структура якого повністю відповідає друкованому варіанту).
На передній сторінці палітурки з внутрішнього боку має бути вклеєна кишенька формату А5 (в нижній частині сторінки) куди вкладається відгук наукового керівника на дипломну (магістерську) роботу та рецензія на дипломну (магістерську) роботу рецензента.
Дипломна (магістерська) робота допускається до захисту за рішенням наукового керівника, завідувача випускаючої кафедри та комісії викладачів на попередньому захисті дипломної (магістерської) роботи.
Основним документом, який готується до захисту студентом, що зачитується або переказується на засіданні, є конспект доповіді.
Підготовка до виступу на захисті
Перше і найголовніше, з чого починається підготовка до захисту дипломної (магістерської) роботи, – це розробка виступу за результатами дослідження у формі усної доповіді, яка покликана розкрити сутність, теоретичне й практичне значення результатів проведеної роботи.
У структурному відношенні доповідь можна поділити на чотири частини, які складаються із рубрик, кожна з яких являє собою самостійний смисловий блок, хоча в цілому вони логічно взаємопов’язані і представляють єдність, яка сукупно характеризує зміст проведеного дослідження.
Перша частина доповіді віддзеркалює ВСТУП роботи: ті смислові аспекти, відповідно до яких дається опис наукової проблеми, а також формулювання мети роботи й робочу гіпотезу, яку перевіряв дослідник. Тут же необхідно вказати методи, назвати методологію за допомогою яких одержано фактичний матеріал робіт, а також охарактеризувати її склад і загальну структуру.
Далі, в другій (найбільшій за обсягом) частині розкривається у послідовності, встановленій логікою проведеного дослідження, кожен розділ роботи. При цьому особливу увагу слід звернути на експериментальне дослідження та підсумкові результати. Відзначаються також критичні зіставлення та оцінки.
Потім представляються загальні висновки (які отримані в результаті роботи), не повторюючи більш часткові узагальнення, зроблені при характеристиці розділів основної частини, і зібрати воєдино основні рекомендації.
До тексту доповіді можуть бути додані додаткові матеріали (схеми, таблиці, графіки, діаграми і т.д.), які необхідні для доказів висунутих положень, зроблених висновків і запропонованих рекомендацій.
Відповіді мають бути короткими, чіткими й добре аргументованими. Якщо можливі посилання на тексти робіт, то їх слід робити. Це надає відповідям найбільшої переконливості, аргументованості й водночас дає змогу підкреслити достовірність наведеного дослідження.
При підготовці до захисту бажано ще раз уважно перегорнути весь текст роботи, зробити помітки на сторінках, вкласти у потрібні місця закладки. Особливу увагу слід звернути на аналітичні таблиці, графіки та схеми, що містять у собі в наочній і концентрованій формі найбільш значущі результати роботи. Частину таких матеріалів бажано підготувати для ілюстрації у аудиторії проведення захисту. Вони оформлюються таким чином, щоб студент міг демонструвати їх без особливих ускладнень і вони були доступні всім присутнім у залі.
Тривалість доповіді – 5-7 хвилин.
Поиск по сайту: