Залежність від азартних ігор та комп'ютера

Як і при алкоголізмі, ігрова залежність перетворює саме життя люди­ни в гру. Сила азарту проявляється у формі відходу від реальних дій в ілюзорне минуле, де існує миттєва насолода, чарівне вирішення проблем і немає обов'язкових законів або правил. Людина зосереджується на ігро­вому просторі: важливо бути там, де грають, до іншого життя виявляєть­ся холодна байдужість. Нерідко залежні гравці перестають стежити за собою, не помічають близьких.

Щоб розпізнати ігрову залежність, в телефонному консультуванні використовується метод активного вислуховування, що передбачає з'ясу­вання таких обставин:

Як часто абонент грає?

Чи заробляє він гроші, щоб сплатити за гру?

Як довго він грає, втрачає він почуття простору, часу, програє більше, ніж запланував?

ПОПЕРЕДЖЕННЯ: не намагайтесь вирішувати з абонентами всі болючі питання одночасно!

ВАЖЛИВО довести абонентам не­обхідність індивідуальної або групової ро­боти і направити його до психолога/ пси­хотерапевта!

Чи не виникає тривожного хвилювання, якщо немає можливості реалізувати азарт?

Наскільки велике бажання відігратися за те, що програв?

Чи виникають думки про гру на роботі, вдома і т.д.?

Чи завдає гра шкоди його заняттям, благополуччю сім'ї?

Чи продовжує абонент грати, незважаючи на те, що є борги?

Під час телефонного консультування слід звертати увагу на таке:

Важливо виявити ступінь суїцидального ризику абонента і обгово­рити його емоційні переживання. Вони характеризуються майже повним неусвідомленням і ніякою мірою не пов'язуються з ігровою залежністю або саморуйнуванням стилю життя.

Слід із усією серйозністю ставитися до проявів ігрової залежності як формам саморуйнування поведінки і спонукати абонента до такого усвідомлення.

Стимулюючи роботу абонента над емоційними переживаннями, важ­ливо виробити в нього навички опису (вербалізації) свого стану під час прояву ігрової залежності.

Треба брати до уваги могутність психологічного захисту (регресія, витискування, заперечення), що, безумовно, матиме місце у бесіді.

Можливі позитивні результати телефонної бесіди є тільки почат­ком на довгому шляху боротьби з ігровою залежністю, вони потребують від абонента подальших зусиль і наполегливості.

Наприкінці бесіди можна порекомендувати абонентові звернутися за консультацією до психотерапевта або психіатра.

Комп'ютерна залежність в телефонному консультуванні виявляється також способом активного вислуховування. Бесіда будується для визна­чення обставин щодо хворобливої пристрасті, а саме:

Наявність потреби чимдалі все більше часу проводити за комп'юте­ром для досягнення задоволення.

Зниження ефективності роботи на комп'ютері за аналогічний пері­од часу.

Наявність ознак (двох чи більше), що виникають при значному зменшенні часу роботи на комп'ютері або коли роботу припинено: суєтність, неспокійність; тривожність; погіршення настрою, почут­тя спустошеності; нав'язливі думки про комп'ютер; активні дії для поновлювання роботи на комп'ютері (серед них - конфлікти в сім'ї і на роботі; часті відвідування знайомих, в яких є комп'ютер, у незручний для них час, не звертаючи уваги на їхню реакцію; крадіжки комп'ю­терів та їх комплектуючих; порушення міжособистих контактів і т.д.).

Зменшення або зник­нення вищеперелічених ознак у разі поновлення роботи на комп'ютері.

Наявність великого бажання і/або невдалі спроби закінчити або контролювати роботу на комп'ютері.

Скорочення, зміна або завершення цікавих і актуальних раніше видів соціальної діяльності.

Продовження роботи на комп'ютері, незважаючи на наявність пси­хологічних проблем (порушення сну, сімейні проблеми, подружні конфлі­кти, запізнення на роботу і т.д.).

4.3.6. Залежність від тоталітарних сект (культів)

Ідеологічна (культова) залежність є активним варіантом залежної поведінки людини. її своєрідність полягає в тому, що втеча від дійсності шляхом усвідомленої (або напівусвідомленої) зміни психічного стану за допомогою включення в ідеологічну активність у кінцевому результаті призводить до формування посттравматичного стресового розладу (ПСР). Ця адикція схожа на залежність від алкоголю, наркотиків чи азартних ігор і жертв, які пережили екстремальні ситуації. За такої залежності після реалізації мотиву досягнення виникають стани, близькі до ейфорії (в деяких культах їх називають "припливами"). Може спричинити фана­тичну поведінку.

Ідеологічну (культову) залежність викликає будь-яка авторитетна організація (політична, релігійна, комерційна чи психотерапевтична), яка, використовуючи вербування шляхом обману, застосовує контроль свідо­мості, щоб тримати послідовників у покірності та залежності від лідера та вчення (доктрини).

Це надає залежності деструктивний характер, наближує її до саморуй­нівних форм поведінки. Ціна, яку платять за залежність від культу, вели­ка - вона полягає в гострих і тривалих проявах посттравматичного стре­сового розладу.

УВАГА! Людині з комп'ютерною за­лежністю більшість фахівців рекоменду­ють очну індивідуальну і/або групову пси­хотерапію.

Типові'проблеми залежних-жертв - порушення ідентичності у формі фанатичного, пасивно-агресивного або численних розладів особистості. Фанатичній поведінці, зумовленій сліпим дотриманням доктрини і нетер­пимістю до інших поглядів, до того ж властива подібна до суїцидальної заразності, яка передається іншим людям чи групам населення і призво­дить до непередбачуваних соціально небезпечних або руйнівних дій.

Серед інших проблем залежності часто зустрічаються напади паніки (страху) і тривоги, депресія з почуттям провини, психосоматичні пору­шення (головні болі, астма тощо), сексуальні дисгармонії і переживання духовного насильства.

Останнім часом пробле­матика цього кола займає до­статньо помітне місце в ро­боті телефонного консультан­та і, як правило, викликає труднощі. Вони пов'язані з тим, що консультант "опиняється" в малознайомому йому світогляді, змістовному і етичному полі. В даному випадку він стикається з супереч­ностями думок, поглядів, вірувань, духовних цінностей. Тому стосовно релігійних питань консультанту в роботі важливо усвідомлювати особисті позиції.

Групами ризику стати залежними від культів (сект) є:

Діти з авторитарних сімей.

Люди з емоційною реакцією на життєві труднощі.

Люди у кризовому стані (різка зміна соціального статусу, втрата близької людини, тяжкі захворювання тощо).

Консультування залежних-жертв є складним завданням через сер­йозність їхнього стану. Воно повинно містити принципи і підходи, які використовуються для залежних від алкоголю та наркотиків, жертв екстре­мальних ситуацій і сексуального насилля.

Особливості поведінки залежних потребують від консультанта наполег­ливості і терпіння. Вивчення їхніх проблем повинно мати конкретний, образ­ний характер, з використанням терапевтичних метафор. Враховуючи труд­нощі в прийнятті рішень, для того, щоб бути впевненим в наявності зворот­ного зв'язку, ключові висловлювання корисно повторювати декілька разів.

Необхідно прийняти модель співрозмовника і працювати в ній, дося­гаючи хоча б незначних змін, пов'язаних з відновленням контролю над емоціями, мисленням, поведінкою та інформацією. Нерідко співрозмовни­ки можуть виявляти маніпулятивність, ухилятися чи використовувати місіо­нерські засоби.

Перед консультантом постають етичні проблеми: по-перше - він має не­від'ємне право на власний світогляд, коли виступає як громадянин; по-друге - коли він виконує свою професійну роботу.

Один із ключових моментів психологічного консультування - звер­тання до емоційного світу клієнту, а не до окремих подій в його житті. Якщо залежний-жертва випробує консультанта: "Якщо я піду, то де знайду кращих людей", варто обговорити його критерії "кращого" і після цього разом працювати над пошуком рішення. Досягти більшого в теле­фонній розмові навряд чи вдасться, тому адекватною буде переадресація до спеціалізованих центрів, які мають відповідний досвід роботи.

Ефективність консультування залежить не від психотехнічних аспектів роботи, а від того, як консультант вирішує етичні проблеми взаємодії з абонентом.

Дзвінки абонентів з проблем культової залежності можна розподіли­ти на декілька груп:

Запитання щодо отримання інформації: може бути пов'язане з конкретними моментами тих чи інших вірувань. Абонент повинен отрима­ти від консультанта чіткі і ясні відповіді на свої запитання. Тому консуль­тант повинен знати багато чого з того, що стосується різних світових і національних релігій, іншу інформацію.

Запитання "Як мені його(її) повернути?": останнім часом дуже часто з ним звертаються родичі, подружжя, друзі. Складнощі цього запи­тання для консультанта визначаються тим, що вони надходять від третьої особи. Тому неможливо задовольнити їх у рамках професійної етики. Тут не настільки важливі релігія, конфесія, духовний рух самі по собі, скільки те, що відчуває абонент у зв'язку з цією подією.

Пошукові запитання: дуже рідко зустрічаються в практиці теле­фонного консультування.

Запитання про вихід: майже не звертаються по допомогу ті, хто бажає позбавитися культової залежності. Абонентами телефонних служб частіше стають люди самотні, у широкому сенсі цього слова. Це може бути фактична або суб'єктивна самотність.

Анонімність абонента і односторонність ініціативи спілкування в парі "абонент-консультант" накладає досить жорстокі обмеження і висуває високі вимоги до консультанта. Він не може і не має права брати на себе відповідальність за життєві вибори та пошук світогляду і духовного шля­ху абонента. Він не проводить психотерапію, але може допомогти абонен­тові усвідомити її доречність і переадресовувати до відповідних служб.

Рекомендації для близьких особи з культовою залежністю

Насамперед, зберігайте спокій.

Будьте готовим до досить тривалих зусиль. Якщо не вдалося до­помогти близькому протягом декількох тижнів після первісного знайом­ства із сектою, для його відродження до життя поза сектою потребуються зусилля всієї родини упродовж мінімум декількох місяців, а то й років.

Не намагайтесь переконувати - це тільки більше зіпсує взаємини між вами. Якщо продовжувати доводити абсурдність і шкоду віровчення секти (культу), поводження вашого близького призведе до скандалів і загострення стосунків. Щоб спровокувати розрив із близькими та рідни­ми, сектантські "вчителі" пояснюють, що домашні занадто прив'язані до "цього злого світу", "одержимі дияволом".

Не показуйте, що ви змінили свою думку і вам сподобалася пере­міна, що сталася з вашими близькими.

Обговоріть такі умови: ви не критикуєте його "організацію" (сло­ва "секта" уникайте, тому що воно дратуватиме), а він(вона), в свою чергу, не займається вдома пропагандою, не втягує інших членів родини.

У м'якій формі звертайте увагу ваших близьких на явні супереч­ності в його поводженні і висловлюваннях, в той же час не змушуючи його ці суперечності пояснити: ваше завдання - відвернути його від секти.

Необхідно зберігати хоча б мінімальний контакт із його пригніче­ною особистістю. Особливість психологічної залежності від групи поля­гає в тому, що власна особистість людини пригнічена і замінена набором сектантських поведінкових, емоційних і розумових штампів.

Необхідно ставитись до такої людини з терпінням і співчуттям, розуміючи, що в неї тимчасовий розлад особистості, але ні в якому разі не давати йому грошей: будь-які гроші будуть негайно передані в секту.

Потрібно налаштувати себе на конструктивне вирішення проблеми, бути спокійним і відкритим до діалогу. Показати своїм поводженням, що ви визнаєте за своїм близьким право на пошук, на свій вибір, навіть помилковий, що він дорогий для вас, незалежно від його переконань.

У бесідах з такою людиною (жертвою маніпуляції) необхідно більше тепла, прихильності, не з огляду на зміст бесід.

У спілкуванні намагайтесь повертати його в ті моменти з життя, коли він був щасливий. Згадуйте радісні моменти й епізоди з вашого життя, коли ви відчували себе єдиною родиною.

Вивчайте словник "секти" та її вчення, щоб добре розуміти, про що говорить ваш близький.

Налагоджуйте контакти з людьми, які опинилися в подібній ситу­ації, встановіть контакти з колишніми членами тоталітарних сект, щоб мати повнішу інформацію.

Дійте інтуїтивно, керуйтесь любов'ю і жалем.

4.3.7. Співзалежність

Більшість фахівців розглядають співзалежність як індивідуальну або сімейну проблему. Феномен співзалежності не можна вважати достатньо відомим та вивченим в Україні. Разом з тим, в більшості сімей, де прожи­ває людина з хімічною або нехімічною залежністю, виникає ситуація, яку за останні 15 років стали визначати як співзалежність (частина "спів" вказує на спільність, спорідненість дій, станів). Безперечно, якщо хтось один в сім'ї залежний від чогось, решта членів сім'ї страждає психо­логічно, так само, як і матеріально, тобто вони є співзалежними.

Співзалежність - набір засвоєних форм поведінки, почуттів і віру­вань, що робить життя важким. Це залежність від людей та явищ зовніш­нього оточення, яка супроводжується такою мірою неуваги до себе, що майже не залишає можливості для самоідентифікації. Співзалежність супроводжується постійною концентрацією думки на комусь або чо­мусь, залежністю (емоційною, соціальною) від людини чи об'єкта. Набір поведінкових моделей, емоційних станів, особистісних рис членів сім'ї часто стає причиною конфліктних ситуацій в родині.

Можна визначити п'ять основних характеристик співзалежних осіб:

вони змінюють свою сутність і свої почуття, щоб задовольнити інших;

відчувають себе відповідальними за задоволення потреб інших - навіть способом незадоволення власних; не вміють ніколи й ні в чому відмовляти;

мають низьку самооцінку, оскільки в них майже повністю відсутнє об'єктивне уявлення про власну особистість; вважають себе винуватцями хвороби своїх близьких; нездатні контролювати хворобу, що посилює почуття провини;

піддаються раптовим, несумісним зі здоровим глуздом впливам; зо­середжені на бажанні утримати свою сім'ю від розпаду, врятувати її від сорому;

мають спотворені уявлення про можливості сили волі так само, як і хворі на алкоголізм.

Окрім того, дружинам (матерям) залежних властиві деякі особливі риси, що поступово проявляються в поведінці та соціальних стосунках з оточуючими. Серед них: острахи, почуття провини, гнів, сором, відчай, заперечення, ригідність, порушення ідентифікації власних потреб, зміщен­ня понять. Люди, об'єднані співзалежним зв'язком, не бажають що- небудь змінювати в своїх стосунках. Вони бояться, що будь-яка зміна призведе до того, що їм самим доведеться піклуватися про себе. Як роз­пізнати співзалежні і здорові посилки?

ВАЖЛИВО! Консультант не має права навчати третю особу психологіч­ним маніпуляціям, навіть тоді, коли це видається ефективним.

4.4. Консультування з приводу сексуальних проблем

Абонентів із сексуальними проблемами можна розділити на три типи:

ті, хто шукає і відчуває брак інформації;

бажаючі отримати консультацію;

мастурбуючі клієнти.

Співза'іежні, які зверта­ються до служб допомоги, прагнуть вилікувати близьку людину і запитують, яким чином це можна зробити. Завдання консультанта - допомогти абонентові усвідомити і зрозуміти його почуття, зменшити рівень стресу. Консультування співзалежних про­водиться у тому ж напрямі, що і консультування осіб з емоційною залеж­ністю. Консультант має право запропонувати людині, що звернулась по допомогу, умовити хворого на залежність самостійно піти лікуватися. ЛІКУВАННЯ ЛЮДИНИ БЕЗ її БАЖАННЯ НЕМОЖЛИВО, кожен сам повинен взяти на себе відповідальність за власне життя.

ВАЖЛИВО! В разі якщо консуль­тант не володіє інформацією, краще зізна­тися в цьому абонентові.

Інформаційні звертан­ня: абоненти можуть цікави­тись інформацією про вене­ричні захворювання, ВІЛ/ СНІД, аборти, застосування засобів контрацепції або особливості сексу­.

Слід надати необхідну інформацію за запитом абонента і переадресувати його до відповідних служб (гінеколога, сексопатолога).

Консультаційні звер­тання з питань сексуальних конфліктів, дисгармонія ста­тевого життя, зниження по­тенції, сексуальні порушення тощо. З цих проблем пере­важно звертаються чоловіки і підлітки.

Працюючи з подібними консультаційними звертаннями, важливо не за­хоплюватись сексуальними цінностями абонентів. При бесіді ефективним є спосіб активного вислуховування. Після виявлення суті звертання слід вико­ристати кваліфіковану переадресацію, але вибір залишається за абонентом.

Мастурбуючий абонент представляє собою особливий різновид ма­ніпулятора. Це визначає принципи телефонної бесіди. Консультант може здогадатися, що його бажають використати, тобто його голос спричиняє сексуальне збудження. У багатьох це відкриття викликає різні почуття: обурення, образу, паніку. До цього слід бути готовим. Ідентифікація мас­турбуючого абонента не приносить емоційного задоволення.

Під час такої бесіди потрібно зберігати контроль та твердість. Якщо підозра, що абонент мастурбує, переходить у впевненість, слід сказати, що його розкрито, і без обговорювання завершити бесіду: "Якщо у Вас є проблеми, я завжди готова/ий вислухати Вас, але якщо ви бажаєте мас­турбувати, то наша служба для таких цілей не призначена".

По закінченні такої бе­сіди консультанту бажано попрацювати з' супервізо­ром, обговорити із ним свої емоційні переживання, які були і залишились після роз­мови з абонентом.

Сексуальні дзвінки можуть бути найскладнішими і найнеприємнішим з усього, з чим стикається телефонний консультант.

4.5. Консультування при суїцидальних настроях

ОБОВ'ЯЗКОВО! Повинна існува­ти домовленість з конкретними гінеколо­гом, сексопатологом про прийом абонентів телефонних служб. Не менш важливою є особистість лікаря.

ЦІКАВО! Допомогти абоненту, якому справді необхідна щира, відкрита розмова про свої статеві взаємостосунки, консультант може лише усвідомлюючи свою сексуальність.

Суїцидальна поведінка представляє собою аутоагресивні дії людини, усвідомлювані і навмисно направлені на позбавлення себе життя в разі зіткнення з нестерпними життєвими обставинами.

Для телефонного консультування важливо знати загальні особливості суїцидального абонента:

Потреба в прихильності. Абонент розірвав більшість зв'язків з життям і значущими людьми, тому самотність завдає йому психічного болю, і він прагне контакту з консультантом.

Регресія. Під час консультування абонент поводиться як дитина, виявляє роздратованість або імпульсивність, вередує. Він відмовляється від дорослої раціональності, говорить з дитячими інтонаціями в голосі, і діє подібним чином - наприклад, водить машину, не дотримуючись правил дорожнього руху.

Залежність. Стикаючись з травмуючими ситуаціями, абонент стає безпорадним, чіпляється за оточуючих, просить підказати, що потрібно робити, і бажає, щоб про нього піклувались.

Чутливість до несприйняття або розлучень. Абонент драматично реагує на будь-яке незначне відторгнення його іншими людьми або на розлучення.

Амбівалентність. Одна частина особистості абонента прагне до життя, інша - смерті. Він може постійно вагатися між цими двома бажан­нями.

Агресія. В абонента часто киплять такі почуття: прихований гнів, незадоволення, роздратованість, ворожість. Енергію цих почуттів слід враховувати під час консультаційної бесіди.

Зниження самооцінки. Абонент вважає, що заподіює оточуючим тільки неприємності і не здатен що-небудь зробити для них.

Відчай. Абонент не може позбавитися думки про безнадійність ситуації і відсутність сенсу життя.

Під час консультування потрібно враховувати такі фактори ризику: попередні спроби абонента; суїцидальні погрози; сімейна історія суїцидів; алкоголізм та наркоманія; емоційні розлади; невиліковна або смертельна хвороба; важкі втрати; сімейні, фінансові проблеми.

Етапи бесіди із суїцидальним абонентом:

Налагодження стосунків. Формування довіри. Це допоможе у дослідженні ситуації. Слід визначити, яким чином суїцидальні наміри пов'я­зані з фактами або почуттями абонента.

Ідентифікація проблеми. Слід обережно підвести абонента до визначення кризової ситуації.

Дослідження проблеми. Починається тоді, коли суїцидальні погро­зи стають предметом відкритого обговорення. Іноді виникають страх і тривога, яких не не треба боятися. Консультанту слід відчувати темп людини, обговорюючи всі значущі почуття і думки.

Оцінка проблеми. Визначення потенційної небезпеки суїцида та імовірність смертельного наслідку. Суїциденти не дзвонять, щоб попро­щатися, вони бажають, щоб їх зупинили. Важливо оцінити потенційну небезпеку суїцидальних дій, які визначаються наявністю:

плану і методу здійснення: доступність, легкість і ступінь летальності;

попередніх спроб самогубства, особливо якщо не минуло ще і трьох місяців з моменту останньої спроби;

"останньої краплі" - ситуації, що спонукала до вибору такої пове­дінки;

підготовки до смерті: заповіт, лист або розпорядження, наведення порядку у справах.

Укласти контракт. Бесіда йде в напрямі розробки альтернативно­го рішення. Воно розробляється спільно і передбачає план дій. План по­винен бути ясним і конкретним: де, як і з ким абонент збирається провес­ти найближчі часи та дні. По можливості, слід допомогти абоненту чітко структурувати майбутнє. Важливо спонукати людину звернутись до фахівців, але не потрібно гарантувати швидкого та обов'язкового успіху.

Міфи і факти про суїцид

Міф: Якщо людина го­ворить про самогубство, вона намагається привернути до себе увагу.

Факт: Ті, хто говорить про самогубство, переживають психічний біль і бажають довести це до значущих їм людей.

Міф: Самогубство робиться без попередження.

Факт: Приблизно 8 з 10 суїцидентів попереджують в якийсь спосіб оточуючих про можливий вчинок.

Міф: Самогубці психічно хворі люди.

Факт: Більшість людей, які здійснюють самогубство, не страждає на психічні захворювання.

Міф: Самогубство успадковується.

СЛІД ПАМ'ЯТАТИ! Люди із суї- цидальними намірами не уникають, а, навпа­ки, прагнуть допомоги і консультування.

Факт: Воно не передається генетично - людина використовує ауто- агресивні моделі поведінки, якщо вони існують в сім'ї або значущому для неї оточенні.

Міф: Самогубці рідко звертаються по допомогу. Факт: За останні півроку життя 50% тих, хто скоїв самогубство, звертались до лікарів.

Принципи консультування суїцидального абонента:

· Не впадати у паніку.

· Ввічливо і відкрито поставитись до абонента як до особистості.

· Стимулювати бесіду, не прогаяти будь-яку значущу інформацію.

· Бути уважним слухачем.

· Не заперечувати: вступаючи до дискусії з такою людиною, ви можете не тільки програти супереч-ку, ай загубити саму людину.

· Встановити турботливі взаємостосунки.

· Тактовно визначити ситуації, в яких абонента люблять або він потрібен.

· Підтримувати бесіду стільки часу, скільки потрібно (в таких випадках вона може тривати і годину, і дві, і більше).

· Відроджувати надію і шукати альтернативи суїциду, можливості виходу.

· Не виявляти негативних емоцій.

· Суїцид потрібно розглядати як потребу і прохання про справжню допомогу.

· Дозволяти абоненту проявляти жалість.

· Блокувати суїцидальні дії, використовуючи інтервенцію.

· Бути впевненим, що вжито всіх необхідних дій.

· Обговорити бесіду і свій стан із супервізором.

4.6. Консультування "зависаючих" абонентів

Однією з найскладніших груп телефонуючих можна з впевненістю назвати "зависаючих" абонентів. Чому вони дзвонять? У першу чергу, щоб просто виговоритись, полегшити біль і образи.

Робота телефонного консультанта, передусім, полягає в мистецтві вислухати абонента, навіть тоді, коли він розповідає свою історію кільканадцять разів.

"Ходіння по колу" - так можна назвати розмову, коли консультант намагається в спілкуванні з абонентом повернути його думки в русло можливих змін в житті і мисленні. В такому разі можна сказати: "Але, ви знаєте, я це вже багато разів чула/чув....", Але, знаю давно, це нічого не змінює....", "Але що я можу зробити...". 

"Зависаючі" абоненти, як правило, не хочуть нічого змінювати в своєму житті, своєму світосприйнятті. Вони не хочуть подивитися на себе і своє життя, не здатні до самоаналізу і критичного мислення. Вони задовольняють свою єдину потребу - бути почутими...

Мистецтвом телефонної допомоги можна вважати вміння завершувати телефонний діалог із "зависаючими" абонентами.

Приклад завершення розмови із "зависаючим абонентом"

"Шановна Олено, ми з вами говоримо вже годину. Наша лінія достатньо відома в місті і багато абонентів зараз намагаються до нас додзвонитись. Сьогодні ми знову повернулися до вашої потреби зробити певні речі. Ви повинні прийняти рішення. Мені б було цікаво про нього дізнатись. Зараз ми припинимо цю розмову, і я прошу вас мені зателефонувати в разі потреби і розповісти, що ви зробили з того плану дій, який ми вже з вами неодноразово обговорювали...".

Є абоненти, які становлять групу пацієнтів психіатричних лікарень. Вони достатньо складні і виснажуючі: можуть нападати на консультанта, звинувачувати його в бездіяльності, навіть "облаювати" брудними словами, погрожувати... Вони найчастіше не хочуть нічого чути про можливість скористатись допомогою конкретних фахівців - лікарів чи психотерапевтів.

Консультант завжди має право сказати абоненту, що припиняє діалог, бо відчуває, що він його не чує і марно в цю хвилину продовжувати розмову.

Отже, професійні навички розпізнавання, вибору стилю розмови з абонентами мають неабияке значення для збереження душевної рівноваги консультанта. Припинення консультативного діалогу - важливе вміння для всіх, хто прагне допомагати людям, які потребують телефонної допомоги, підтримки чи важливої інформації.

ВАЖЛИВО! Коли консультант протягом кількох розмов усвідомлює, що має справу з абонентом із психічними розладами, він повинен згадати про самоопіку і синдром "вигорання".

В основу вміння завершення консультативного діалогу покладено мистецтво говорити "ні". 

Поиск по сайту: