РОЗДІЛ V СПЕЦИФІКА ТЕЛЕФОННОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ РІЗНИХ КАТЕГОРІЙ

5.1. Консультування дітей та підлітків

Спеціалізовані лінії допомоги дітям по телефону виникли порівняно недавно. 1982 р. в США створено службу "Телефонний друг", що функціонувала по кілька годин на день для допомоги школярам; 1983 р. - "Дитяча лінія" штат у Іллінойс, яка стала першою цілодобовою лінією емоційної підтримки дітей, що опинилися в критичній ситуації; 1984 р. - "Бабуся, будь ласка" в Чикаго, волонтерами якої були літні люди, що відповідали на звертання молоді по своїх домашніх телефонах; ЇЇ організатори думали, що в почутті самітності і переживаннях ізоляції старих і дітей багато чого спільного.

З другої половини 1980-х рр. стали розвиватися загальнонаціональні телефонні служби дітям: "Дитяча лінія" у Великобританії (1986 р.), "Телефон допомоги дітям" у Канаді та інших країнах. Національні дитячі лінії функціонують 24 години на добу, є доступними в будь-якій частині країни і щорічно одержують кожна від 100 до 200 тис. звертань дітей і дорослих, поєднуючи телефонну допомогу з очним консультуванням. В кожній з них працюють по кілька тисяч дорослих волонтерів, що пройшли спеціальне навчання під керівництвом фахових координаторів і супервізорів. Багато телефонних ліній віддають перевагу рекрутуванню волонтерів із числа тих, хто має психологічну або педагогічну освіту. З кінця 1980-х рр. перші телефонні лінії допомоги дітям стали з'являтися в Східній Європі: "Молодіжні лінії" у Вільнюсі, "Телефони довіри для дітей і підлітків" в Москві і Ленінграді, "Підліткова лінія" в Одесі тощо.

Ще одна модель телефонної допомоги підліткам та молоді - так звані "одноліткові лінії" (реегііпе), де допомогу співрозмовникам надають спеціально підготовлені молоді люди. Спочатку вони набули інтенсивного поширення в Південній Кореї, Японії, Тайвані, Малайзії, Новій Зеландії та в інших країнах цього регіону, а згодом і в Америці та Європі.

Таким чином, сьогодні телефонні лінії допомоги дітям і підліткам різняться типами моделей (кількістю годин щоденної роботи, характером підготовки консультантів і т.д.). Деякі дитячі лінії є підрозділами служб невідкладної телефонної допомоги, інші функціонують самостійно. їхня специфіка, насамперед, полягає в тому, що допомога абонентам повинна бути дієвою.

Для консультантів, які працюють з дітьми, регулярну групову форму супервізії (балінтовські групи, рольовий тренінг) доцільно проводити частіше - як правило, один раз на тиждень. Обов'язковою для кожного молодого волонтера повинна стати негайна індивідуальна супервізія: їй варто приділяти 45-60 хвилин відразу після завершення чергування. Крім того, йому повинна бути забезпечена можливість одержання допомоги з боку супервізора або старшого волонтера при ускладненнях, що виникають у випадку звертання суїцидального абонента або жертви насильства.

Телефонне консультування дітей і підлітків передбачає вирішення широкого спектра психологічних і соціальних проблем, які характеризують сучасне суперечливе суспільство, що постійно змінюється.

Потенційним клієнтом служб телефонної допомоги може стати будь-яка молода людина, яка цікавиться інформацією, стурбована ситуацією, що склалася в особистому житті, або подіями, що відбуваються в товаристві. Проте основними абонентами дитячих ліній допомоги є представники різноманітних молодіжних груп ризику, що потребують емоційної підтримки, турботи і заохочення потенційних творчих можливостей, та їхні батьки, котрим теж необхідно психологічне консультування. Фокусовою групою для телефонного консультування є співрозмовники, що переживають психічну кризу.

Використання активного вислуховування не тільки сприяє змінам емоційного стану, але й стимулює розвиток его-ідентичності, самооцінки і впевненості у власних силах молодих співрозмовників. Консультанту варто пам'ятати, що рішення, яке випливає з результатів спільної роботи, стосується конкретного абонента та його життя. Консультант повинен уважно вислухати дитину, сприймати все, що вона говорить, допомогти розібратися в почуттях; бути впевненим, що дитина має всю необхідну інформацію для вирішення проблеми; запитати, яких змін вона бажає; допомогти розібратися у проблемі.

Консультант ніколи не повинен:

· запевняти дитину, що все буде гаразд;

· намагатися зняти біль, співчуваючи їй;

· брати на себе відповідальність за покращення ситуації;

· розв'язувати проблему замість дитини;

· вказувати дитині, що вона повинна робити.

Проблеми, з якими звертаються абоненти дитячих ліній, дуже різноманітні: хуліганство, коли дитина розповідає про переживання, пов'язані із фактами жорстокого ставлення: словесних образ, погроз фізичного насильства, залякувань, задирства, крадіжок або пограбувань із боку однолітків у школі або на вулиці; взаємостосунки в сім'ї, переважно конфлікти поколінь; занепокоєння з приводу значущих людей, наприклад їхньої відсутності, алкоголізму або наркоманії батьків; вагітність; бесіди про факти повсякденного життя, зокрема, розваги, дозвілля тощо.

Абонентів також турбують взаємостосунки з друзями й коханими, питання сексуальності, розлучення батьків, різні шкільні проблеми, втікання з дому, переживання горя, депресії, інші проблеми психічного здоров'я. З причин бездоглядності та безпритульності, зловживання наркотиками, суїцидальних тенденцій і самотності, захворювання на СНІД звертаються досить рідко.

Більшість вищеназваних проблем викликає в дітей і підлітків кризові стани. Проблеми виникають у разі психологічно важких або нестерпних (критичних) ситуацій і виявляються у формі станів психічної напруженості, замкнутості, агресивності, пасивності або емоційних розладів. Критичну ситуацію в дітей і підлітків можуть зумовити стрес, фрустрація або конфлікт.

Фрустрація, як відомо, полягає в сильній мотивації досягти мети, задовольнивши потребу, і наявності перепони, що перешкоджає цьому. Фрустраційні бар'єри можуть бути фізичними (дитячий садок, школа-інтернат), біологічними (тривала хвороба, інвалідність), психічними (страх, некомпетентність) або соціокультурними (батьківські правила, заборони вчителів). Фрустрація породжує відповідні форми поведінки у вигляді безцільного і хаотичного рухового порушення, агресії, апатії, стереотипії - сліпого повторення форм фіксованої поведінки, регресії - повернення до ранніх моделей поведінки. Таке поводження позбавлене орієнтації на вихідну ціль, але не є цілком безглуздим. Діти дошкільного віку, насамперед, страждають через утрату безпеки в сім'ї, беззахисність або відрив від батьків. Пізніше виникають переживання невдач у навчанні в разі нездатності засвоїти шкільні навички, порушення стосунків з однолітками або загрози здоров'ю. Ступінь фрустрації може перебільшуватися дітьми і підлітками через егоцентричні установки.

Конфлікт виникає за умов суперечностей двох або більше різноманітних мотивів, цілей або цінностей, що стосуються декількох важливих аспектів життя людини. Передбачається, що конфлікт стає можливим за наявності у суб'єкта певної системи цінностей і спроможності зазнавати почуття провини, що є характерним для підліткового віку. Кризові стани підлітків обумовлені рольовою заплутаністю, "негативною" ідентичністю, розчаруванням у дружбі, любові або переживаннями, пов'язаними з приниженням людської гідності.

Діяльність дитячих ліній заснована на принципах анонімності і конфіденціальності, а також гуманістичних підходах до захисту сім'ї. Встановлюючи довірливі стосунки і шануючи особистість дитини, вони надають їй в критичній ситуації емоційну підтримку, повагу, підбадьорення і необхідну інформацію. Має сенс узяти до уваги психологічну суть пережитої кризи в контексті фрустрації або конфлікту. Фрустрацію можна істотно зменшити, якщо проаналізувати можливості реалізації мотиву поводження, заблокованого перепоною. Конфлікт можна починати вирішувати, з'ясувавши життєві мотиви і становище співрозмовника.

Важливе значення для служб має відповідність чітким юридичним нормам і адміністративним правилам щодо конфіденційності, особливо у випадках жорстокого знущання, насильства над дитиною, або інформації, що повідомляється "третіми особами". Треба усвідомлювати, що консультанти не уповноважені захистити дитину безпосередньо, але вони повинні оперативно і компетентно повідомляти відповідні служби або правоохоронні органи.

Ситуація насильства над дитиною повинна бути, по можливості, точніше ідентифікована в ході телефонної бесіди шляхом прояснення таких обставин:

· чи отримана травма випадково, через недбалість старших або заподіяна навмисно; що з цього приводу думає і відчуває абонент; чи розуміє дитина, що сталося; наскільки небезпечною є нанесена травма; який конкретний контекст заподіяння пошкоджень; які негайні і довготривалі наслідки насильства;

· якими були наміри агресора; чи є даний випадок насильства припустимим для конкретного культурного середовища;

· що означає факт насильства для дитини та його батьків у даний час і в перспективі.

Доцільно пам'ятати, що дитину не варто перевантажувати запитаннями.

Після прояснення консультант допомагає розробити план зрозумілих, конкретних і посильних дій з розв'язання проблемної ситуації, намагаючись максимально точно визначити, чи є в дитини можливість його реалізувати.

Якщо стає очевидним, що абонент перебуває в такому стані, що не може керувати ситуацією, то це є припустимою межею конфіденційності, після чого важливо негайно почати необхідні дії з порятунку, навіть якщо абонент про це не просить. Втручатися в існуючу систему виховання варто, якщо життю дитини загрожує безпосередня небезпека. В інших випадках консультанту не слід брати на себе обов'язки батьків, але необхідно працювати разом із сім'єю.

Поиск по сайту: