Методичні поради. Перше питання.Успіх навчання залежить як від правильного визначення його мети і завдань, так і від способів досягнення їх

Перше питання. Успіх навчання залежить як від правильного визначення його мети і завдань, так і від способів досягнення їх, тобто від методів навчання. Кількість таких методів у різних авторів виявлялась надто великою, а найменування їх вкрай різноманітними. Будь-який метод є системою усвідомлених послідовність дій людини, які сприяють досягненню результату, що відповідає визначеній меті. Тому метод передбачає усвідомлену мету без чого взагалі неможлива цілеспрямована діяльність суб'єкта. Метод навчання характеризується певними особливостями, обумовленими тим, що учень, який слугує об'єктом впливу вчителя, є одночасно і суб'єктом, тобто особистістю, від інтересів і волі якої залежить її діяльність у відповідності з діями вчителя. Поширеним в дидактиці є поняття "прийом навчання". Прийом — це елемент методу, його складова частина, разова дія, окремий крок у реалізації методу або модифікація методу в тому випадку, коли метод невеликий або простий за структурою. Класифікація методів навчання – це впорядкована за певною ознакою їх система. Нині відомі десятки класифікацій методів навчання. Однак нинішня дидактична думка дозріла до розуміння того, що не варто прагнути до встановлення єдиної і незмінної номенклатури методів. Навчання – надзвичайно рухливий, діалектичний процес. Система методів повинна бути динамічною, щоб відображати цю рухливість, враховувати зміни, що постійно відбуваються в практиці використання методів. 1. Традиційна класифікація методів навчання. В даній класифікації виділяється п'ять методів: практичний, наочний, словесний, робота з книгою, відео-метод. Кожен з них має модифікацію (способи вираження). 2. Класифікація методів за призначенням: — набуття знань; — формування умінь і навичок; — використання знань; — творча діяльність; — закріплення; — перевірка знань, умінь і навичок. 3. Класифікація методів за типом (характером) пізнавальної діяльності: — пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний); — репродуктивний; — проблемний виклад; — частинно-пошуковий, або евристичний метод; — дослідницький. 4. За дидактичними завданнями: — методи, що сприяють початковому засвоєнню навчального матеріалу; — методи, що сприяють закріпленню і вдосконаленню набутих знань. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності. Перша підгрупа (за джерелом передачі і сприймання навчальної інформації): Словесні (розповідь, бесіда, лекція); Наочні (ілюстрація, демонстрація); Практичні (досліди, вправи, навчально-продуктивна праця). Друга підгрупа (за логікою передачі і сприймання інформації): Індуктивні; Дедуктивні; Аналітичні, синтетичні, аналітико-синтетичні. Третя підгрупа (за ступенем самостійності мислення учнів у процесі оволодіння знаннями): Репродуктивні; Проблемно-пошукові. Четверта підгрупа (заступенем управління навчальною діяльністю. Навчальна робота під керівництвом учителя. Самостійна робота учнів): Робота з книгою, письмова робота, лабораторна робота; Робота під керівництвом учителя, включаючи й роботу на навчальних машинах; Самостійна робота учнів (з книгою, письмова, лабораторна, виконання трудових завдань). II. Методи стимулювання і мотивації навчання. Перша підгрупа: Методи стимулювання інтересу до навчання; Пізнавальні ігри; Навчальні дискусії. Створення ситуацій емоційно-моральних переживань; Створення ситуацій зайнятості, апперцепції, пізнавальної новизни. Друга підгрупа: Методи стимулювання почуття обов'язку і відповідальності; Переконання в значущості навчання; Пред'явлення вимог, вправи, спрямовані на виконання вимог; Заохочення в навчанні. Засудження недоліків у навчанні. ІІІ. Методи контролю і самоконтролю у навчанні. Перша підгрупа: Методи усного контролю і самоконтролю; Індивідуальне опитування; Фронтальне опитування; Усні екзамени, програмоване опитування. Друга підгрупа: Методи письмового контролю і самоконтролю; Контрольна письмова робота; Письмові заліки, письмові екзамени; Програмовані письмові роботи. Третя підгрупа: Методи лабораторно-практичного контролю і самоконтролю; Контрольна лабораторна робота. Машинний контроль.

Друге питання. Провідну роль в організації і здійсненні навчально-пізнавальної діяльності відіграють словесні методи (розповідь, пояснення, бесіда, діалог, лекція та ін.). Учитель з допомогою слова викладає, пояснює навчальний матеріал, а учні слухають, запам'ятовують і засвоюють. Розповідь. Формування свідомості починається з роз'яснення учням найпростіших уявлень і понять у галузі суспільного життя, праці, науки і техніки, етики й естетики. Розповідь дозволяє раціонально викласти й обґрунтувати факти, поняття, погляди, норми і цінності суспільного життя. Розповідь учителя – це опис подій і предметів, жива й образна форма монологічного викладу інформації; використовується в усіх класах; містить у собі переважно фактичні відомості (опис явищ природи і суспільного життя, подій, фактів, відомостей з історії, біографічні відомості, відомості про норми і правила поведінки та ін.). Пояснення — розкриття вчителем найсуттєвіших властивостей того, що вивчається, його внутрішньої структури, зв'язку з іншими об'єктами. Здійснюється в формі розповіді, бесіди, лекції та ін. Пояснення може забезпечити лише першу стадію засвоєння – сприйняття і усвідомлення нового знання. В учнів створюється початкове уявлення про новий зміст, складається певне ставлення до нього. Бесіда – один з методів навчання і виховання, що використовується для організації розумової діяльності учнів; в процесі бесіди учні, відповідаючи на запитання учителя і своїх товаришів, набувають нових знань про природу, суспільство, людину; у них формуються морально-естетичні поняття, уявлення, переконання, здійснюється розумовий, етичний, естетичний розвиток. Сутність бесіди полягає у спілкуванні учителя з учнем. В залежності від змісту вона може бути науковою, політичною, етичною або естетичною; використовується як на уроці, так і в позаурочний час. Ефективність бесіди обумовлена:1) наявністю продуманого плану; 2)умінням учителя добиватися правильних відповідей учнів; 3) умінням учителя уточнювати певні знання, уміння, факти; 4) наявністю контакту і довір'я між співбесідниками. Лекція – це розгорнутий, організований в доступній формі систематичний і послідовний виклад сутності теоретичної проблеми або проблеми соціально-політичного, морального, етичного, естетичного змісту. Логічним центром лекції є певне теоретичне узагальнення, що належить до сфер наукового пізнання. Основні вимоги до лекції: цілеспрямованість, емоційність викладу, цілісне розкриття теми чи якогось крупного і важливого розділу курсу; аналіз конкретних фактів, явищ і їх узагальнення; композиційна чіткість; ясність аргументації і наукова обґрунтованість висновків; використання різноманітних методичних прийомів; живе й задушевне слово вчителя. В процесі лекції детально аналізуються найважливіші факти, явища, події, коротко викладається другорядний матеріал; роз'яснюються складні явища, поняття, формули та ін. Доцільний прийом так званої конкретизації, тобто розкриття складного явища чи поняття на одному або кількох переконливих конкретних прикладах. Висновки й узагальнення можуть формулюватися за фактами, будучи результатом аналізу фактичного матеріалу (індукція) або ж навпаки, обґрунтовуватись конкретними фактами, які доводять висновки, формули, закономірності, сформовані вчителем. Наочні методи – виділяються дві групи: методи ілюстрацій і методи демонстрацій. Метод ілюстрації передбачає показ учням ілюстрованих посібників: плакатів, карт, малюнків на дошці, картин, портретів учених. Метод демонстрацій передбачає демонстрацію приладів, дослідів, технічних установок, різноманітних препаратів, показ фільмів і діафільмів. Репродуктивні методи передбачають використання словесних, наочних і практичних методів. При репродуктивній розповіді учитель в готовому вигляді формулює факти, доведення, означення, акцентуючи увагу на головному, що необхідно засвоїти. Аналогічно будується лекція і бесіда. Проблемно-пошукові методи навчання використовуються в проблемному навчанні. Учитель використовує такі прийоми: створює проблемні ситуації, організує колективне обговорення можливих підходів до розв'язання проблемних ситуацій, підтверджує правильність висновків тощо. Учні, ґрунтуючись на попередньому досвіді і знаннях, висловлюють припущення про шляхи розв'язання проблемної ситуації, узагальнюють раніше набуті знання. Методи самостійної роботи передбачають самостійну роботу учнів при виконанні найрізноманітніших видів навчальної діяльності. Найпопулярнішим видом є робота з книгою, довідковою літературою.

Третє питання. Методи стимулювання - методи, спрямовані на формування по-зитивних мотивів учіння, що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню школярів навчальною інформацією.До них належать методи формування пізнавальних інтересів та методи стимулювання обов'язку й відповідальності в навчанні. Методи формування пізнавальних інтересів. Метод навчальної дискусії - суперечка, обговорення будь-якого питання навчального матеріалу. Метод забезпечення успіху в навчанні - метод, який передбачає допомогу вчителя відстаючому учневі, розвиток у нього інтересу до знань, прагнення закріпити успіх. Метод пізнавальних ігор - спеціально створена захоплююча розважальна діяльність, яка має неабиякий вплив на засвоєння учнями знань, набуття умінь і навичок. Метод створення ситуації інтересу в процесі викладання навчального матеріалу - використання цікавих пригод, гумористичних уривків тощо, якими легко привернути увагу учнів. Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу - передбачає, що у процесі викладання вчитель прагне на кожному уроці окреслити нові знання, якими збагатилися учні, створює таку морально-психологічну атмосферу, в якій вони отримують моральне задоволення від того, що інтелектуально зросли хоча б на йоту. Метод опори на життєвий досвід учнів - полягає в тому, що у повсякденному житті за межами школи вони щодня спостерігають найрізноманітніші факти, явища, процеси, події, які можуть базуватися на певних закономірностях, з якими учні знайомляться під час вивчення шкільних предметів. Методи стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні. Ці методи передбачають пояснення школярам суспільної та особистої значущості учення; висування вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов'язку; заохочення до сумлінного виконання обов'язків; оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби - вказівки на недоліки, зауваження. Методи контролю і самоконтролю у навчанні. Методи контролю - сукупність методів, які дають можливість пе-ревірити рівень засвоєння учнями знань, сформованою вмінь і навичок. Існують такі методи контролю і самоконтролю: Метод усного контролю - найпоширеніший у шкільній практиці. Під час його використання учні вчаться логічно мислити, аргументувати, висловлювати свої думки грамотно, образно, емоційно, набувають досвіду обстоювати свою точку зору. Запитання для усної перевірки поділяють на: основні, додаткові й допоміжні. У навчальному процесі практикують індивідуальне, фронтальне та ущільнене усне опитування. На уроках повторення практикують взаємоопитування учнів. За завданням учителя діти самостійно формулюють запитання, на які відповідає викликаний учень. Метод письмового контролю - письмова перевірка знань, умінь та навичок. Мета письмової перевірки - з'ясування ступеня оволодіння учнями вміннями і навичками з предмета. Водночас існує можливість визначити і якість знань - їх правильність, точність, усвідомленість, уміння застосовувати ці знання на практиці. Метод тестового контролю (від англ. їезі; - іспит, випробування, дослід) передбачає відповідь учня на тестові завдання за допомогою розставляння цифр, підкреслення потрібних відповідей, вставляння пропущених слів, знаходження помилок тощо. Метод графічного контролю - метод перевірки, який застосовують на уроках малювання, креслення, географії, геометрії та ін. Він передбачає відповідь учня у вигляді складеної ним узагальненої наочної моделі, яка відображає певні відношення, взаємозв'язки у виучуваному об'єкті або їх сукупності. Метод програмованого контролю - полягає у висуванні до всіх учнів стандартних вимог, що забезпечується використанням однакових за кількістю і складністю контрольних завдань, запитань. Метод практичної перевірки - застосовують з таких предметів, як фізика, біологія, хімія, трудове навчання та інші, що передбачають оволодіння системою практичних умінь і навичок. Метод самоконтролю -усвідомлене регулювання учнем своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета самоконтролю - запобігання помилкам та їх виправлення. Метод самооцінки передбачає критичне ставлення учня до своїх здібностей і можливостей та об'єктивне оцінювання досягнутих успіхів. Стосовно самооцінки учнів поділяють на таких, що переоцінюють себе, недооцінюють себе, оцінюють себе адекватно.

Бібліографічний список:

1. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / Н.П.Волкова. – К.:Видавничий центр «Академія», 2003. – 576 с.

2. Подласий И.П. Педагогика: Новый курс: Учеб. пособ. для студентов вузов. В 2-х кн. / И.П.Подласий – М., 2003. – 583 с.

3. Основи педагогіки: Навч. посібник / І.В.Распопов, Н.П.Волкова, О.І.Переворська та ін. – Дніпропетровськ, 1999. – 326 с.

4. Коменский Я.А. Избранные сочинения: В 2 т. / Я.А.Коменский – М., 1982.

5. Кравець В.П. Історія класичної та зарубіжної педагогіки та шкільництва / В.П.Кравець. – Тернопіль, 1996. – 276 с.

6. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навч. посіб. / Н.Є.Мойсеюк. – 3-е вид. доп. – К., 2001. – 367 с.

7. Основи педагогіки: Навч. посібник / І.В.Распопов, Н.П.Волкова, О.І.Переворська та ін. – Дніпропетровськ, 1999. – 326 с.

8. Педагогіка: Хрестоматія / Уклад. А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. – К.: Знання-Прес, 2003. – 700 с.

9. Подласий И.П. Педагогика: Новый курс: Учеб. пособ. для студентов вузов. В 2-х кн. / И.П.Подласий – М., 2003. – 583 с.

10. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посіб. для студентів вищих педагогічних закладів освіти / М.М.Фіцула. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 528 с.

Тема 10. Види і форми організації навчання ч.1.

(2 год.)

План

1. Види навчання.

2. Поняття про форми організації навчання.

3. Урок як основна форма організації навчання.

Теми доповідей та рефератів

1. Розвиток форм організації навчання.
2. Мангеймська форма вибіркового навчання.
3. Сучасна заочна форма навчання.
4. Позитивні та негативні аспекти класно-урочної системи.

Поиск по сайту: