АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Технологія соціально-педагогічної діяльності в дитячому будинку сімейного типу

Читайте также:
  1. VI. Характер діяльності учнів.
  2. VII. Характер діяльності учнів.
  3. X. Проблеми юридичної відповідальності за правопорушення у сфері підприємницької діяльності
  4. Адміністративний захист прав суб’єктів підприємницької діяльності.
  5. Аксіома про потенційну небезпеку діяльності людини
  6. Алгоритм здійснення аналітичній діяльності класного керівника
  7. Аналіз витрат підприємства за видами діяльності (структурно-динамічний та факторний аналіз витрат)
  8. Аналіз доходів підприємства за видами діяльності (структурно-динамічний аналіз доходів, факторний аналіз доходів)
  9. Аналіз організації виробництва і ефективної діяльності на підприємстві .
  10. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства
  11. Аналіз туристичної діяльності в Херсонській області
  12. Аудит доходів та витрат іншої діяльності

Змістову основу цієї діяльності складає ідея традицій сімейного виховання. Найповніше вона реалізовується у тих випадках, коли певна сім'я включає у свій склад групу вихованців школи-інтернату. У цих випадках у дітей появляються прийомні батьки, які несуть за них повну відповідальність. Таких сімей із кожним роком в Україні з'являється дедалі більше і більше. Однак поки що вони ще не є визначальними в організації дитячих будинків сімейного типу.

У перші ж дні після організації дитячого будинку і підборі його мешканців на основі відповідної психолого-педагогічної діагностики необхідно внести в життя будинку дух сім'ї, відповідальності кожного за самого себе та старших за менших. Соціальному педагогу слід допомогти кожному вихованцю скласти індивідуальний режим дня таким чином, щоб він передбачав не лише обслуговування самого себе, а й виконання низки сімейних обов'язків. Наприклад, старші перед відвідуванням школи мікрорайону повинні відвести дошкільників у дитячий садок. У вільний від навчання час та самопідготовки домашніх навчальних завдань, упродовж якої старші надають допомогу молодшим, діти, насамперед, оволодівають навичками самообслуговування згідно зі своїм віком. Привчаються самостійно підтримувати порядок у своїх кімнатах, на робочих місцях та на подвірній території. У весняно-осінній період вони працюють на городах, що розташовані на орендованій землі. Сільськогосподарська праця поєднується з працею під час канікул на заводах, в організаціях і об'єднаннях міста та області. Декого можна задіювати в ремонтних бригадах, організованих Центрами зайнятості.

З метою створення позитивних суґестивних комплексів, пов'язаних із ставленням до праці, соціальному педагогу бажано формувати у вихованців доцільні суґестивні установки, змістовною основою для яких могли б слугувати такі висловлювання відомих людей:

- Фізична праця за певних умов є "м'язовою радістю" (Учений-фізіолог І.П.Павлов).

- Благо людей у житті. А життя в роботі (Л.М.Толстой).

- Безумовною умовою щастя є праця... Праця фізична, яка дає апетит і міцний, заспокійливий сон (Л.М.Толстой).

- Без праці немає чистого і радісного життя (А.П.Чехов).

- Правильно жити - значить працювати. Коли машина бездіє, її починає роз'їдати іржа (Французький письменник Альбер Турньє).

Соціальному педагогу у своїй діяльності необхідно відходити від колективістських форм виховання, а натомість орієнтуватися на індивідуальні корекційні програми розвитку, складені на кожного вихованця. Такі програми розробляються на основі психолого-педагогічної діагностики і спрямовуються на розвиток інтелектуальних, моральних, фізичних та вольових якостей особистості. Важливу роль у цих програмах грає система допрофесійної підготовки підлітків. З одного боку, вона передбачає наявність творчих майстерень у дитячому будинку, де вихователі передають свою майстерність вихованцям, а з іншого боку, створюються умови для відвідування майбутніми професіоналами клубів і гуртків за інтересами, спортивних, художніх, музичних шкіл тощо.

Соціальний педагог стежить за збереженням здоров'я членів соціальної сім'ї. З цією метою пропагує здоровий спосіб життя, створює навчально-методичний комплекс для педагогічного супроводу оздоровчої роботи, бере участь у створенні матеріально-технічної бази для виконання програми "Здорова сім'я", налаштовує взаємодію педагогічного, фізіолого-валеологічного, психологічного напрямів індивідуальних корекційних програм розвитку вихованців; безпосередньо взаємодіє в рамках медико-психолого-педагогічних консиліумів, а також на рівні соціально-диспетчерської діяльності.

Соціальний педагог вирішує основні проблеми соціально-правового захисту мешканців дитячого будинку. Основними розділами роботи з соціально-правового захисту є: 1) встановлення юридичного статусу (встановлення батьківських прав, позбавлення батьківських прав); 2) забезпечення прав на отримання соціальної допомоги (стягнення аліментів, розшук батьків, збір документів для виплати пенсій у зв'язку із втратою годувальника, інвалідність і т.д., зв'язок із виправними закладами); 3) захист житлових прав (робота з адміністраціями органів управління з метою забезпечення житлом вихованців, взаємодія з житлово-комунальними службами у вирішенні проблем ремонту квартир вихованців, взаємодія з юридичними службами для складання договорів передачі житла внайм, постановка на пільгову чергу, переоформлення житла у власність, повернення втрачених земельних ділянок); 4) профорієнтаційна діяльність (контакт із міськими і районними центрами зайнятості з метою виявлення потреби в тих чи інших спеціалістах, трудовлаштування в канікулярний час); 5) робота з сім'єю (відвідування родичів і батьків вихованців із метою відновлення і збереження родинних зв'язків, документальне оформлення дозволу відвідування сімей у канікулярний час, постійний контакт з адміністративними органами з метою відслідкування способу життя, який веде рідня вихованців); 6) соціально-правовий захист безпосередньо випускників (вирішення питань, пов'язаних із житлом, кураторство у життєво важливих ситуаціях, соціально-педагогічний супровід випускника в період його становлення, зв'язок із армійськими службами, забезпечення контактів з братами і сестрами, які залишаються в дитячому будинку).

Соціально-педагогічний супровід випускників продовжується навіть після створення ними сімей (підтримка молодих мам, проблеми трудовлаштування і подальшого проживання, раціональне ведення домашнього господарства, розв'язання конфліктів за місцем роботи чи місцем проживання).

Таким чином, у дитячих будинках сімейного типу діти та підлітки у процесі самореалізації стають не об'єктами, а суб'єктами соціального виховання. Це вимагає від соціальних педагогів переорієнтації власної діяльності, оскільки функції контролю і організації перестають бути головними в їх діяльності. Натомість на перший план виступає всебічний розвиток особистості вихованця, його самореалізація і самоуправління соціально-трудовою адаптацією.

Мета соціально-педагогічної діяльності – соціалізація вихован-

ців дитячого будинку. Ця мета може бути реалізована шляхом вико-

нання різних завдань. В таблиці вказані задачі, мета соціально-

педагогічної діяльності – соціалізація вихованців дитячого будинку.

Ця мета може бути реалізована шляхом виконання різних завдань.

В таблиці вказані задачі, функції діяльності, методи и форми орга-

нізації соціально-педагогічної діяльності. Виділені найбільш типові

функції, які виконує соціальний педагог у дитячому будинку. 76

Діяльність соціального педагога починається з визначення соціа-

льного статусу дитини. Шляхом вивчення документів, бесід, тесту-

вання соціальний педагог пізнає дитину, виділяє проблеми, які він

має вирішити. Він збирає всі відомості про дитину. Чим точніше

визначається „діагноз соціального захворювання” дитини, тим лег-

ше визначити види допомоги, які можна надати.

Наступна задача соціального педагога – скласти індивідуальну

програму розвитку вихованців, тобто фактично представити, яким

має бути випускник дитячого будинку, враховуючи, який він зараз.

Одна з головних задач соціального педагога – формування гу-

манних відносин, які виражаються в безкорисній допомозі всім, хто

цього потребує; в повазі до оточуючих, емоціональності, чуйності

до чужого горя або радості як у конкретної дитини, так і у всьому

колективі.

Реабілітація проходить за допомогою медиків, психологів, педа-

гогів, соціальних педагогів та інших спеціалістів. Педагогічна реа-

білітація пропонує проведення додаткових занять за програмою

загальноосвітньої школи, а також коригувальних занять. Соціальна

адаптація передбачає успішне засвоєння вихованцями соціальних

ролей в системі суспільних відносин.

Разом с психологами соціальний педагог займається проблемами

професійного самовизначення, засвоєння ними різних соціальних

ролей в суспільстві, ознайомлення зі структурою та функціями сі-

м’ї, формування адаптивних механізмів. Соціальний педагог вико-

ристовує для розв’язання цих задач ділові ігри, вправи, тренінги,

заохочення, покарання, бесіди і т.п.

Ще одна важлива задача соціального педагога – представлення

інтересів дитини в правозахисних та адміністративних органах. Реа-

лізуючи цю посередницьку функцію, педагог охороняє та захищає

права вихованця. Так, соціальний педагог займається житловими

проблемами вихованця, його працевлаштуванням та продовження


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)