Періодизація та система жанрів літератури Середньовіччя

Література СВ як історичне поняття. Її значення в світовому літ.процесі.

Середньові́чна літерату́ра — це період в історії світової літератури, що розпочинається в надрах пізньої античності (4-5 століття), а завершується у 15 столітті. Першими ознаками середньовічної літератури стали поява християнських євангелій (1 століття), релігійних гімнів Амвросія Медіоланського, творів Августина Блаженного («Сповідь», 400 рік; «Про град Божий», 410—428 роки), переклад Біблії латинською мовою, здійснений Єронімом (до 410 року).

Зародження і розвиток літератури Середньовіччя визначається трьома основними факторами: традиціями народної творчості, культурними впливами античного світу і християнством.

Жанровий розподіл художніх творів продовжився за міцною традицією античності. У європейській літературі чітка жанрова класифікація художніх творів продовжувалась до 20 століття. На передній план у добу середньовіччя поступово виходить периферійний для античної літератури жанр — розповідна проза, де поєднувалися історичний переказ, чудесна подія або дивовижний випадок, побутовий елемент і моральне напучування («Діяння римлян» тощо). Прецедентом слугувала історична проза пізньої античності (Тіт Лівій, Светоній, Таціт, Плутарх) та численні історичні компендіуми, що їх складали вчені.

Міфологічність ранніх національних літератур (ірландської, ісландської) вироджуються у казковість — чарівні і авантюрні елементи куртуазної літератури. Паралельно відбувається зміна афективної мотивації вчинків героїв на більш складну морально-психологічну.

Своєї кульмінації середньовічне мистецтво досягло у 12-13 столітті. У цей час його найвагомішими досягненнями стала готична архітектура (Собор Паризької Богоматері), лицарська література, героїчний епос. Згасання середньовічної культури і перехід її в якісно нову стадію — Відродження (Ренесанс) — проходить в Італії у 14 столітті, у решті країн Західної Європи — у 15 столітті. Цей перехід здійснюється через так звану словесність середньовічного міста, що в естетичному плані має цілком середньовічний характер і переживає свій розквіт у 14-15 та 16 століттях.

Це база, без якої не виникла б культура доби середньовіччя. За часів Середньовіччя виникає народна словесність – нац. мови, які являють собою джерела сучасн.зах.культури і літератури. Встановлюються зв’язки, обмін між країнами Зах. Європи і Сходу – відбудув. взаємовплив (внаслідок розвитку торгівлі).

Періодизація та система жанрів літератури Середньовіччя.

Не існує чітких хронологічних меж цієї епохи - різні думки в різних учених. Найпоширеніша версія: нижня межа – V-те століття (загибель Римської імперії), верхня межа породжує найбільше суперечок, але найчастіше - XV століття, початок Відродження. Суперечки про верхню межу йдуть, тому що епоха відродження в різних країнах почалася в різний час. Раніше всього в Італії - XIII століття уже Епоха передвідродження, дученто. Англія - XVI століття, Німеччина - XVII століття.

Поиск по сайту: