У цих умовах людина діє за трьома варіантами

1. Стратегія відмови. Труднощі для людини виявляються настільки значними, що вона припиняє будь-які спроби боротьби. В неї формується почуття безпорадності, відмови від соціальних кон­тактів. Ця стратегія характеризується:

• відчуттям депресії (яка виникла внаслідок численних невдач у житті), що призводить до блокування системи управління;

• оцінкою майбутнього життя як неминучого зла, що несе нові не­приємності та нещастя;

• домінуючим способом дій стає уникнення, а життєві перспективи обмежуються сьогоденням. Виконуються тільки повсякденні справи;

• ціль здебільшого має езопів характер і спрямована на виживання;

• недоліки системи управління і системи зворотного зв'язку спри­чиняють занепад системи дій;

• планування майбутнього в людині відсутнє, при прийнятті серйозних рішень вона потребує допомоги;

• планує життя відповідно до обраного раніше способу дій.

2. Стратегія захисту. Труднощі, що виникли, оцінюються лю­диною як значні, але вона не припиняє спроб боротьби. Для цієї стратегії характерними є:

• блокування системи зворотного зв'язку надлишком інформації про перебіг захисних операцій;

• вияв несподіваних зовнішніх емоцій;

• сприйняття майбутнього як загрози сьогоденню;

• звуження перспективи життя, система дій характеризується погіршенням планових функцій;

• дві форми захисної стратегії — уникнення і консерватизм (у пер­шому випадку людина уникає конфліктних ситуацій, занурю­ється в мрії; у другому схильна до сталого способу життя, незва­жаючи на незадоволення ним).

3. Стратегія пристосування. Виникнення труднощів усвідом­люється людиною, яка починає змінювати свій спосіб життя, адапту­ючись до дійсності. При цьому можуть бути різні способи пристосу­вання.

Адаптивне самообмеження:

• сприйняття подій майбутнього як природного процесу;

• побудова життєвих цілей без визначення домінуючих;

• свідоме прийняття норм, цілей суспільства, в якому людина живе;

• обмеження перспектив життя декількома роками;

• обмеження соціальних контактів вузькою сферою життя (родина, робота тощо);

• виконання загальноприйнятих функцій (служба, турбота про ро­дину та ін.);

• планування дій соціально прийнятими способами.

Пасивне пристосування:

• прийняття пасивної ролі добровільно чи під тиском обставин;

• рішення поставити життя під контроль зовнішніх сил: звертаю­чись до захисту влади, суспільства, релігії, підпорядкуванням волі інших чи покладаючись на обставини;

• прагнення зберегти існуючий стан справ;

• життя складається з повсякденних занять без ієрархії цілей;

• соціальні контакти характеризуються пошуком підтримки чи підпорядкуванням замкнутості.

Активне пристосування:

• сприйняття майбутнього як часу нових можливостей;

• пошук нових можливостей і побудова планів на майбутнє;

• підпорядкування життя власним цілям;

• активне залучення у громадське життя;

• розширення соціальних контактів.

Наведені життєві стратегії є типовими для більшості людей. Ба­гатьом необхідно вибирати стратегію, яка відповідає місії та цілі життя. Зміна стратегії природна, якщо вона є наслідком зміни об'єктивних умов і обставин.

З вибором стратегії людина повинна переглянути систему та ієрархію цінностей, норми, принципи, покладені в основу стратегії, а це складний процес, особливо за принципової зміни цілі життя і стратегії. Щоб це відбулося, необхідні потрясіння.

Таблиця 1

Поиск по сайту: