Роль інвестицій в економіці. Фактори попиту на інвестиції, проста інвестиційна функція. Мультиплікативний вплив інвестицій на ВВП

Інвестиції – це витрати, які здійснюються економічними суб’єктами з метою нагромадження капіталу, що передбачає створення нового капіталу та відшкодування зношеного капіталу. Але слід враховувати, що необхідною передмовою нагромадження капіталу є виробництво інвестиційних товарів, тобто засобів виробництва (будівельних матеріалів, машин, устаткування, приладів, інструментів тощо). Ця обставина означає, що інвестиції впливають на економіку за двома напрямами.

Перший напрям пов’язаний із сукупним попитом. Коли зростають інвестиції, то в короткостроковому періоді збільшується попит на інвестиційні товари. Він збільшується за умов, якщо обсяг інвестицій в наступному періоді (I_t) збільшується порівняно з попереднім періодом (I_t-1). Наприклад, якщо в попередньому періоді інвестиції складали I_t-1, а в наступному – I_t, то різниця між ними відображає приріст інвестицій в періоді t, порівняно з періодом t-1, тобто ΔI_t=I_t–I_t-1.

Приріст інвестицій – це приріст попиту на інвестиційні товари, який є компонентом сукупного попиту. У зв’язку з цим збільшення інвестиційного попиту при інших незмінних умовах викликає зростання сукупного попиту і обсягів виробництва, тобто ВВП.

Другий напрям впливу інвестицій на економіку пов’язаний з капіталоутворенням. Пригадаємо, що інвестиції – це потік, а капітал – запас. Отже, капіталоутворення являє собою процес перетворення інвестицій в капітал. Тому кожна одиниця інвестицій, тобто потоку, збільшує капітал, тобто запас, теж на одиницю. Але це не означає, що обсяг капіталу стає більшим на величину інвестицій. Слід враховувати, що наявний капітал постійно зношується в процесі виробництва і вимагає відновлювальних інвестицій. Це означає, що обсяг капіталу формується під впливом двох протилежних сил: інвестування, яке збільшує обсяг капіталу, і зношення (амортизація), яке зменшує обсяг капіталу.

Попит на інвестиції залежить від тих чинників, які впливають на прибутковість інвестованого капіталу. В макроекономічному моделюванні використовується проста інвестиційна функція, в якій базовою змінною інвестиційного попиту є лише процентна ставка. Вплив інших чинників на інвестиційний попит враховується в автономній складовій інвестиційної функції.

, де І — попит на інвестиції, І— автономні інвестиції, до яких відносяться інвестиції, що не залежать від процентної ставки, а перебувають під впливом інших чинників, b — чутливість інвестицій до зміни рівня реальної процентної ставки. Вона показує, на скільки грошових одиниць обернено змінюються інвестиції при зміні процентної ставки на один пункт, тобто .

В простій інвестиційній функції незалежною змінною є процентна ставка, а залежною — інвестиції. При зростання процентної ставки збільшуються витрати, що пов’язані з інвестуванням, і зменшується рівень прибутковості, що скорочує кількість прибуткових інвестиційних проектів. Це зменшує сукупний попит на інвестиції. Чим вища процентна ставка (вартість інвестицій), тим менша кількість інвестиційних проектів може бути привабливою для підприємців і тим меншим є сукупний попит на інвестиції. І навпаки.

Вплив процентної ставки. Вплив інших чинників
Положення кривої інвестиційного попиту на графіку визначається в першу чергу її нахилом, який залежить від величини В у рівнянні. Якщо інвестиції дуже чутливі до зміни рівня процентної ставки, то незначне зниження процентної ставки спричиняє велике збільшення інвестицій. За цих умов крива інвестиційного попиту буде тяжіти до горизонтальної лінії. І навпаки. Але на положення кривої інвестиційного попиту впливають й інші чинники. До них відносяться всі інші (крім процентної ставки) чинники, які впливаючи на прибутковість інвестицій, змінюють величину автономних інвестицій. На рис. зміна величини автономних інвестицій зміщує криву інвестиційного попиту у відповідний бік.

21. Автономні інвестиції. Чинники автономних інвестицій: технічний прогрес, рівень забезпеченості основним капіталом, податки на підприємців, ділові очікування. Модель акселератора. На величину автономних інвестицій впливає багато чинників. Серед них можна виділити такі: технічний прогрес, рівень забезпеченості основним капіталом, податки на підприємців, ділові очікування.

Технічний прогрес. Технічний прогрес є головним фактором економічного зростання. Він проявляється, в основному через створення нових, ефективніших засобів виробництва або модернізацію існуючих. Викликаючи якісні зміни в основному капіталі, технічний прогрес забезпечує підвищення граничної продуктивності факторів виробництва і зменшення їх граничних витрат. В залежності від того, на які фактори виробництва впливає технічний прогрес, він поділяється на трудозберігальний, або капіталозберігальний. В першому випадку зростає гранична продуктивність праці, в іншому – гранична продуктивність капіталу.

Рівень забезпеченості основним капіталом. Якщо виробничі потужності галузі дозволяють їй повністю задовольняти попит на свою продукцію, то зростання інвестицій в цю галузь буде стримуватися. І навпаки, якщо за повного використання наявних виробничих потужностей попит на продукцію галузі задовольняється не повністю, то це буде спонукати підприємців до збільшення обсягів виробництва за рахунок збільшення капіталу, що спричиняє зростання попиту на інвестиції за даної процентної ставки.

Отже, попит на інвестиції залежить від співвідношення між виробництвом ВВП та основним капіталом. Ця ідея спирається на модель акселератора, найпростішу форму якої можна записати так:

де I_t — обсяг інвестицій (валових); a — коефіцієнт акселерації; Y_t – Y_{t –1} — приріст ВВП за період t;

a (Y_t – Y_{t –1}) — чисті інвестиції за період t; d ×· K_t — відновлювальні інвестиції (амортизація) за період t.

Основним елементом рівняння є коефіцієнт акселерації, який показує на скільки одиниць змінюються інвестиції при зміні ВВП на одиницю. Залежність, яку описує рівняння, означає, що підприємства намагаються зберігати певні співвідношення між основним капіталом і обсягом виробництва. Оскільки ВВП є нестабільною величиною, то це обумовлює і нестабільність інвестицій: у період пожвавлення економіки інвестиції збільшуються, у період рецесії – зменшуються.

Податки на підприємців. В процесі прийняття інвестиційних рішень підприємці беруть до уваги не валовий, а чистий прибуток, при обчисленні якого від валового прибутку віднімаються податки. За цих умов при збільшенні податків чистий прибуток зменшується, що послаблює мотивацію підприємців до інвестування. І навпаки, зменшення податків спричиняє збільшення чистого прибутку, що посилює їх схильність до інвестування.

Ділові очікування. Підприємці, ухвалюючи інвестиційні рішення, спираються на прибуток, який вони очікують отримати у майбутньому, тобто впродовж часу, протягом якого буде використовуватися інвестований капітал. Це означає, що їх інвестиційні рішення залежить від ділової активності, яку вони очікують у майбутньому. Ці очікування можуть бути оптимістичними або песимістичними. Оптимістичні очікування щодо рівня ділової активності збільшують інвестиційний попит підприємців, песимістичні — зменшують їх бажання інвестувати.

Важливу роль у визначенні рівня ділової активності відіграє ринок акцій, який показує зв’язок між динамікою курсів акцій і станом ділової активності в економіці. Якщо курс акцій зростає, то це свідчить про підвищення ділової активності, що породжує у інвесторів оптимістичні очікування. І навпаки.

Поиск по сайту: