Державний бюджет: види бюджетного сальдо; концепції збалансування бюджету; джерела дефіцитного фінансування

Державний бюджет — це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються державою. Формування фінансових ресурсів відображується в доходах бюджету, а їх використання — в його видатках. Доходи бюджету формуються за рахунок усіх податкових, неподаткових та інших надходжень, які здійснюються на безповоротній основі, включаючи трансферти, дарунки, гранти. Видатки бюджету відображують кошти, що спрямовуються на фінансування запланованих державних програм і заходів, за винятком коштів, призначених на погашення основної суми державного боргу та повернення надмірно сплачених до бюджету сум.

Залежно від співвідношення між доходами і видатками бюджет може бути збалансованим або незбалансованим, тобто мати дефіцит або профіцит. Бюджетний дефіцит виникає тоді, коли доходи бюджету не покривають його видатки, а бюджетний профіцит — коли доходи бюджету перевищують його видатки.

Стан державного бюджету визначається за допомогою бюджетного сальдо

ВS, обумовленого за формулою:

BS = T – G,

де Т – чисті податки;

G – державні витрати.

Розрізняють три види бюджетного сальдо:

Фактичне — це величина, яка забезпечується в умовах фактичного рівня зайнятості, тобто фактичного ВВП: BS = Y*t – G,

де Y – реальний ВВП; t – середня податкова ставка (коефіцієнт); Y*t – фактичні податкові надходження в бюджет; G – державні витрати;

Потенційне — це величина, яка забезпечується в умовах повної зайнятості. Вона показує, яка могла бути різниця між доходами і витратами державного бюджету за умов, коли б економіка виробляла потенційний ВВП: BSp = Yp*t – G,

де Yp – потенційний ВВП; Yp*t – потенційні надходження в бюджет при повній зайнятості;

Циклічне — показує витрати бюджету в

умовах неповної зайнятості (циклічне падіння виробництва викликає певну втрату доходів для державного бюджету). Воно обчислюється як різниця між фактичним і потенційним бюджетним сальдо: BSс = BS – BSp.

Існує три концепції регулювання державного бюджету.

1) збалансування бюджету на щорічній основі — державні витрати повинні вирівнюватися з доходами в межах кожного року. Але така концепція вступає в суперечність зі стабілізаційною функцією фіскальної політики.

2) збалансування бюджету на циклічній основі — бюджет повинен балансуватися не щорічно, а в межах екон. циклу. Під час падіння виробництва держава, щоб стимулювати економіку, дискреційно зменшує чисті податки і збільшує держзакупки, що спрямовує бюджет до дефіциту. Під час інфляційного зростання, щоб стримати економіку, держава дискреційно підвищує чисті податки і скорочує держ закупки, що спрямовує бюджет до надлишку.

3) концепція функціональних фінансів —

підтримання економічної стабільності є метою фіскальної політики, а державний бюджет повинен виконувати роль її інструмента.

Існує боргове і грошове фінансування бюджетного дефіциту. Перше здійснюється за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик, друге — за рахунок грошової емісії. Найбільшою загрозою для економіки є грошова емісія, яка прискорює інфляцію з відповідними негативними наслідками для суспільства. Менш загрозливим способом дефіцитного фінансування є боргове фінансування. Його вади:

1) виникає державний борг, який потрібно повертати з процентами;

2) державне запозичення спричинює підвищення процентної ставки, що породжує ефект витіснення приватних інвестицій.

Вплив держави на екон. рівновагу: функція споживання у закритій змішаній економіці; кількісне визначення приватних, державних, національних заощаджень та національних інвестицій; рівновага між ними.

Звернемося до моделі економічної рівноваги за методом «вилучення—ін’єкції». В умовах відсутності держави економічна рівновага за цим методом визначається за допомогою тотожності між приватними заощадженнями та приватними інвестиціями: S = І. Після врахування держави вилучення з економічного кругообігу доповнюються чистими податками, а ін’єкції — державними закупівлями. Звідси у загальному вигляді модель економічної рівноваги можна подати як тотожність між сумою вилучень і сумою ін’єкцій:

S + T = I + G (11.9)

У формулі (11.9) приватні заощадження суттєво відрізняються від їх аналога в умовах закритої приватної економіки. В «бездержавній» економіці національні заощадження зводяться до приватних і визначаються як та частка доходу, що залишається після приватного споживання: S = Y – С. Із появою держави приватні заощадження зменшуються на величину вилучень у формі чистих податків. Отже, у змішаній закритій економіці приватні заощадження можна визначити так:

S = Y – Т – С. (11.10)

На противагу зменшенню приватних заощаджень виникають державні заощадження. Згідно із загальним правилом їх величина визначається як різниця між наявним доходом держави у формі чистих податків і державним споживанням:

Sg = Т – Сg, (11.11)

де Sg,Сg — відповідно державні заощадження і державне спо-живання

Державне споживання — це державні закупівлі споживчих товарів та послуг. Іншою частиною державних закупівель є дер-жавні інвестиції (Іg). Звідси державні закупівлі можна визначити за формулою

G = Сg + Іg (11.12)

У загальну модель економічної рівноваги, представлену фор-мулою (11.9), підставимо значення приватних заощаджень за фо-рмулою (11.10) і державних закупівель за формулою (11.12):

Y – Т – С + Т = І + Сg + Іg (11.13)

Перенесемо державне споживання в ліву частину рівняння (11.13) і згрупуємо його члени в такий спосіб:

(Y – Т – С) + (Т – Сg) = І + Іg (11.14)

У формулі (11.14) вираз (Y – Т – С) — приватні заощадження, а вираз (Т – Сg) — державні заощадження. Сума приватних і дер-жавних заощаджень — це національні заощадження (SN), які мо-жна визначити так: SN = Y – С – Сg. Сума приватних і державних інвестицій дорівнює національним інвестиціям (ІN), тобто ІN =І + Іg. Отже, у змішаній закритій економіці рівновага забез-печується за умов, коли національні заощадження дорівнюють національним інвестиціям. Якщо у правій частині рівняння (11.14) розкрити дужки, то рівновага між національними заоща-дженнями та національними інвестиціями набуде такого вигляду:

Y – С – Сg = ІN (11.15)

Вирішальну роль в економічному зростанні відіграють прива-тні інвестиції. Тому більш вагоме аналітичне значення має рівно-вага між приватними інвестиціями та внутрішніми джерелами їх фінансування. Для відображення такої рівноваги розв’яжемо рів-няння (11.14) відносно І:

(Y – Т – С) + (Т – Сg + Іg) = 1 (11.16)

Оскільки Сg + Іg = G, то рівняння (11.16) трансформується та-ким чином:

(Y – Т – С) + (Т – G) = I. (11.17)

Ліва частина рівняння (11.17) відображає величину внутріш-ніх фінансових ресурсів приватного інвестування. При цьому ви-раз (Y – Т – С) презенттує приватні заощадження, а вираз (Т – G) характеризує сальдо державного бюджету, тобто співвідношення між чистими податками (наявним доходом уряду) і державними закупівлями. Залежно від цього співвідношення державний бю-джет може бути дефіцитним або профіцитним.

Якщо бюджет із дефіцитом, то внутрішні фінансові ресурси приватного інвестування менші за приватні заощадження на ве-личину державного запозичення. Якщо бюджет із профіцитом, то внутрішні фінансові ресурси приватного інвестування переви-щують приватні заощадження на величину державних кредитів. Це означає, що від стану державного бюджету залежить величина внутрішніх фінансових ресурсів приватного інвестування, а отже і рівень інвестування національної економіки.

Поиск по сайту: