Неокласична та кейнсіанська модель ринку праці

Неокласична теорія. Ця теорія спирається на передумови, що на ринку праці панує досконала конкуренція з абсолютно гнучкою заробітною платою, а критерієм попиту підприємств на працю є максимізація прибутку. Чим нижча зарплата, тим менші витрати на виробництво продукту, тим вища прибутковість виробництва і більший попит на працю. Тому згідно з неокласичною теорією попит на працю є спадною функцією від реальної зарплати.

Реальна зарплата лежить в основі і неокласичної функції пропозиції праці. Чим вища реальна зарплата, тим більшою є пропозиція робочої сили. Тому пропозиція праці є зростаючою функцією від реальної зарплати:

Оскільки заробітна платня основний регулятор ринку праці, то якщо вона зросте, то це призведе до скорочення попиту на робочу силу, а відповідно і збільшення числа безробітних. Це призведе до конкуренції між працівниками за дефіцитні робочі місця, яка примусить їх погодитися на зниження заробітної платні. Цей процес буде тривати доки ринок не врівноважиться. Якщо певна частка робітників не захоче найматися на роботу за низької рівноважної зарплати, то за неокласичною теорією таке безробіття є добровільним і тому не є безробіттям.

Кейнсіанська теорія. Згідно з кейнсіанською теорією номінальна зарплата не змінюється під впливом попиту на ринку праці в бік зниження. На думку кейнсіанців, попит на працю залежить від сукупного попиту. Це означає, що сукупний попит обумовлює не тільки обсяг виробництва товарів та послуг, а й ту кількість праці, яка необхідна для його забезпечення. Тому згідно з кейнсіанською теорією попит на працю є зростаючою функцією від сукупного попиту:

Визначаючи функцію пропозиції праці, прихильники кейнсіанської теорії, на відміну від неокласиків, спираються не на реальну, а на номінальну заробітну плату. Кейнс вважав, що номінальна заробітна плата може змінюватися лише в один бік — у бік зростання, оскільки намагання підприємців зменшити реальну заробітної плату через зниження номінальної заробітної плати викликає сильнішу протидію, ніж зниження реальної заробітної плати в результаті зростання цін. Зі збільшенням номінальної заробітної плати пропозиція праці збільшується. Отже, пропозиція праці в кейнсіанському варіанті є зростаючою функцією від номінальної заробітної плати:

Зарплата не є гнучкою і не може бути регулятором ринку праці. Зарплата є номінальною, якщо вона зростає, то і пропозиція праці теж зростає. Профіцит робочої сили на ринку праці буде існувати доки не збільшиться сукупний попит на товари, який призведе до збільшення пропозиції, через використання додаткової профіцитної робочої сили.

Поиск по сайту: