Структура системи національних рахунків: сектори, економічні операції та рахунки

Система національних рахунків: сутність та основні методологічні принципи її побудови.

Система національних рахунків (СНР) ― це система взаємопов’язаних економічних показників, які відображають загальні та найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані з виробництвом і споживанням продуктів і послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни. СНР базується на відповідних методологічних принципах, серед яких основними є:

1. Продуктивною є будь-яка економічна діяльність, яка приносить доход суб’єктам цієї діяльності, як у сфері матеріального, так і нематеріального виробництва.

2. В основі СНР лежить концепція про тотожність між витратами на виробництво сукупного продукту і доходом, одержаним від його продажу.

3. СНР виходить із того, що економіка знаходиться у постійному кругообороті, а кругооборот ― це безперервний потік “доходи-витрати”. Це означає, що витрати створюють доходи, а доходи є джерелом нових витрат, нові витрати створюють нові доходи і т.д.

Особливістю методології СНР є також те, що ключовим поняттям у структурі показників виробництва є додана вартість ― характеризує внесок конкретної сукупності факторів виробництва у створення вартості в масштабах економіки в цілому. Додана вартість (ДВ) як внесок кожного окремого виробника розглядається в СНР стосовно виробника, а не продукту. А повна вартість (валовий випуск) матеріальних благ і послуг включає крім ДВ також і проміжне споживання.

Структура системи національних рахунків: сектори, економічні операції та рахунки.

Система національних рахунків (СНР) ― це система взаємопов’язаних економічних показників, які відображають загальні та найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані з виробництвом і споживанням продуктів і послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни.

Базовою одиницею обліку в СНР є інституційна одиниця (ІО)― це екон. одиниця, що характеризується єдністю поведінки й самостійністю у прийнятті рішень у сфері основної діяльності. Усі ІО об’єднуються у сектори:

- підприємства, що виробляють товари і послуги, крім фінансових послуг (нефінансові підприємства);

- фінансові установи (надають фінансові послуги);

- державні установи (надання неринкових послуг, перерозподіл національного доходу і багатства);

- громадські і приватні організації, які обслуговують домашні господарства;

- домашні господарства (основна їх функція ― споживання і п/п діяльність),

- зовнішньоекономічні зв’язки.

Економічна операція ― групування елементарних потоків за їхнім змістом. Вони в СНР поділяються на три групи:

1) операції з продуктами та послугами ― їх виробництво, обмін і використання у галузях і секторах економіки протягом відповідного періоду;

2) розподільчі оп. ― показують розподіл і перерозподіл доходу або доданої вартості, створеної виробниками, а також перерозподіл заощаджень;

3) фінансові оп. ― зміни фінансових активів і пасивів у різних секторах і галузях економіки.

Кожний рахунок належить до одного аспекту екон. діял. Відповідно до СНР кожна операція фіксується двічі (подвійний запис) ― у ресурсах та у використанні. Підсумки операцій балансуються. Для економіки у цілому розробляють 10 рахунків, які мають на меті відобразити матеріально-речову й вартісну структуру процесу відтворення на макроекономічному рівні. Рахунки складаються: продуктів і послуг, виробництва, утворення доходів, розподілу доходів, їх використання, капітальних витрат і фінансовий рахунок.

Поиск по сайту: