 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Вчені – дослідники теорії ігор
Теорія ігор як математична дисципліна виникла водночас з теорією ймовірностей у середині XVII ст. Вперше теорія ігор була систематично викладена Джоном фон Нейманом і Оскар Моргенштерном та оприлюднена в 1944 році в “Теорії ігор і економічної поведінки”, хоча окремі результати вчених вийшли в світ ще в 20-х роках 20 століття. Вони написали оригінальну книгу, яка містила в основному
Джон фон Нейман економічні приклади, так як саме економічні задачі найпростіше пояснити за допомогою чисел, вперше поширили математичні поняття цієї теорії на економічне життя суспільства, ввівши поняття оптимальних стратегій, максималізації очікуваної корисності, домінування в грі (на ринку), коаліційних угод і т.д. Ці вчені зробили виключно стимулюючий вплив на розвиток соціальних наук в цілому, математичної статистики, операційних дослідженнь і особливості економічної думки, зокрема в галузі практичного застосування теорії ймовірності та теорії ігор до економіки. Крім того, Джон фон Оскар Моргеншерн
Нейман написав не менш важливу працю “До теорії стратегічних ігор” (1928). Іншим попередником теорії ігор по праву вважається французький математик Е. Борель (1871-1956). Деякі фундаментальні ідеї були запропоновані А. Вальдом (1902-1950), що заклав основи нового підходу до статичної теорії прийняття рішень.
Американський математик, економіст і психолог, фахівець в області теорії ігор Джон Неш народився в 1930 р. в сім'ї педагога. Він вперше почув про теорію ігор в Прінстоні. Вона вразила його уяву так, що у 20 років Джон Неш зумів створити основи наукового методу, що зіграло величезну роль у розвитку світової економіки. В Прістонському університеті одержав математичну освіту. Ще зі старших курсів університету Дж. Неша залучила для дослідної роботи "Ренд корпорейшн", фінансувала ряд його дослідницьких проектів в області теорії ігор, математичної економіки та загальної теорії раціональної поведінки в ігрових ситуаціях (вироблення оптимальних стратегій). У 1949 році 21-річний учений написав 
дисертацію про теорію ігор. У 1950—1953 роках Неш опублікував чотири, без перебільшення, революційні роботи, в яких представив глибокий аналіз «ігор з ненульовою сумою», — особливого класу ігор, в яких всі учасники або виграють, або терплять поразку. Прикладом такої гри можуть стати переговори про збільшення зарплати між профспілкою і керівництвом компанії. Ця ситуація може завершитися або тривалим страйком, в якому постраждають обидві сторони, або досягненням взаємовигідної угоди. Цей вчений зробив великий внесок у розроблення опису конфліктних ситуацій, особливо у визначення “формули рівноваги”. У двох перших своїх статтях "Точки рівноваги в іграх за участю n-гравців" і "Проблеми укладення угод" (1950) йому вдалося математично точно вивести правила дії учасників (гравців), які домагаються виграшу в згідно з прийнятою стратегією. Кожен з гравців прагне зменшити ступінь ризику за допомогою найбільш виграшної стратегії, тобто шляхом постійного пристосування до поведінки тих, хто також намагається домогтися досягнення сприятливих результатів. Досконально вивчивши різні ігри, створивши цілу серію нових математичних ігор і спостерігаючи за діями учасників у різних ситуаціях, Дж. Неш спробував зрозуміти, як функціонує ринок, як компанії приймають рішення, пов'язані з ризиком, чому покупці діють так, а не інакше. Адже в економіці, як і в грі, керівники фірм повинні враховувати не тільки останній, але і попередні ходи конкурентів, а також обстановку на всьому економічному (ігровому, припустимо, шаховому) полі та багато інших факторів.
Відомо, що суб'єкти економічного життя - активно діючі борці, які на ринку в умовах конкуренції йдуть на ризик, і цей ризик, наскільки це можливо, повинен бути виправданим. Тому кожен з них, немов гравець, повинен мати свою стратегію. Саме це зрозумів Дж. Неш, коли розробляв концепцію, пізніше названу його ім'ям ("рівновага Неша"). Загальне коротке визначення "рівноваги Неша" - результат, в якому стратегія кожного з гравців є найкращою серед інших стратегій, прийнятих іншими учасниками гри. Воно виходить з того, що ні один з гравців зміною власної ролі не може досягти найвищої вигоди ("максимізації функції корисності"), якщо інші учасники твердо дотримуються власної лінії поведінки.
Свою "формулу рівноваги" Дж. Неш багаторазово посилив, ввівши в неї в якості незамінного чинника для вироблення стратегій показник оптимального обсягу інформації. Цей показник оптимальності він вивів з аналізу ситуацій з повною проінформованістю гравця про своїх супротивників і з неповною інформованістю про них. У 1950-х pp. Неш був знаменитістю. Він співпрацював із корпорацією RAND, що займається аналітичними й стратегічними розробками, в якій працювали провідні американські вчені. Там, знову-таки завдяки своїм дослідженням в області теорії ігор, Неш став одним із провідних фахівців в області ведення «холодної війни».
У 1994 році, у віці 66 років Джон Неш отримав Нобелівську премію за свій вклад у теорію ігор. Її описали так: “За фундаментальний аналіз рівноваги в теорії некооперативних ігор”.
1998 року американська письменниця і журналістка Сильвія Назар опублікувала книгу про життя Джона Неша, а в 2001 за мотивами книжки зняли фільм «Ігри розуму».
Поиск по сайту: