Прескотта – Кітленда

Сформована в результаті переосмислення питань щодо ек зростання. Виникла в 2 половині 70 р. Теоретики: Барро, Кіттленд, Прескот, Плосер.

Вихідні положення:

- зміни ВВП є коливаннями не навколо плавного тренду, а самого тренду. Тренд є циклічним.

- осн чинниками, що мають вплив і можуть зумовити зміни природного рівня безробіття є технологічні зміни і ек мотивація працівників

- рівновага забезп еласт цінами, часткова нееластичн цін на деяких ринках не може пояснити природи ек коливань

- пропоз грошей відіграє нейтральну роль і тому не може вплинути на реальні показники обсягів вир-ва, вона не є індикатором обсягу коливань

Міжчасове заміщення у пропоз праці – готовність працівника змінювати пропоз праці

Міжчасова відносна ЗП – змінює пропоз праці

Ек зміст моделі:

*якщо ЗП і % зростає, тим період привабливіший для працівника.

*Зрост пропоз праці буде впливати на зрост вир-ва

Зауваження:

- різкі зміни НТП не можуть впливати на зміни процесу вир-ва

В моделях коливань: чому рівновага поруш і як до неї повернутися

В моделях зростання: які чинники змінюють продукт і яка частка їх..

28.Еволюція поглядів на економічне зростання за статтею Р.Ейреса та Б.Варра „Моделі економічного зростання та роль фізичних ресурсів”

Виділяється три етапи:

1)Звичайне „невелике” економічне прогнозування складається з двох частин одностороннє прогнозування в якому використовуються:

а)виробнича функція Кобба-Дугласа з двома факторами виробництва (K,L);

б)багатофакторна модель Леонтьєва „випуск-затрати”.

Технологічний прогрес зазвичай вводився екзогенно під назвою „фактор продуктивності” і служив мультиплікатором.

Галузева деталізація відбувалася за допомогою матриці – „технологічні коефіцієнти”. Ці коефіцієнти були постійні, хоча в деяких моделях використовувались „динамічні коефіцієнти”.

2)Більш пізні моделі об’єднує два елементи. Щоб модифікувати фундаментальне припущення, що фактор продуктивності буде залишатися на своєму рівні:

а)вводиться поняття „оптимального зростання” в умовах загальної рівноваги;

б)виробнича функція Гамільтона з двома чи трьома змінними.

Отже, зростання в моделях „загальної рівноваги” передбачає кількісне зростання ВВП без структурних змін; припускають, що ніяка структура „випуск-затрати” і вже відображає стан рівноваги.

Ці моделі роблять припущення щодо постійності технологій.

Основною ідеєю оптимального зростання та балансування між інвестиціями в основний капітал і нинішнім споживанням.

3)Сучасні моделі. Об’єктом дослідження є та сама функція Кобба-Дугласа. Ці моделі ще називають теоріями „ендогенного зростання”. Вони базуються на зменшенні ролі капіталу, як фактора виробництва; перегляду припущення щодо спадної граничної корисності капіталу та постійної віддачі від масштабу. Усі моделі припускають, що зростання є в умовах рівноваги та використовують категорію „зростаючої віддачі від масштабу”. Ще одне припущення: існують декілька швидких „рушіїв зростання” з яких, історично, найбільш важливими є „спадання реальної ціни ресурсів”. Зростання доступності енергії від твердого палива зіграло фундаментальну роль у зростанні, ще з першої транспортної революції.

Поиск по сайту: