Методи формування свідомості особистості: бесіда, диспут, лекція, приклад, авторитет. Особливості їх використання в початковій школі

Приклад є взірцем для наслідування, активно впливаючи на свідомість і поведінку школяра. Прикладом для виховання може бути вчитель, батьки, рідні та близькі люди, друзі, літературні герої. Сила впливу прикладу заснована на здатності до наслідування. Діти уважно придивляються до поведінки оточуючих людей і копіюють її.

Приклад впливає своєю наочністю і конкретністю. Діти самі помічають і наслідують поведінку оточуючих. Приклад не нав’язується.

На негативні приклади вчитель спирається в правовому, антиалкогольному вихованні, щоб показати недоцільність їх наслідування.

Авторитет – готується на моральній досконалості людини, на тих її моральних цінностях, які стають для інших взірцем, ідеалом. Авторитет сприймається як безсумнівне достоїнство сила, цінність.

Авторитет може бути фальшивим. Якщо він будується на залякувані дітей, приниженні, придушенні волі.

Лекція – це інформативно-доказовий виклад великого за обсягом складного за логічною побудовою навчального чи виховного матеріалу. Відрізняє лекцію від інших методів її науковість, обсяг та тривалість.

У школі лекцію використовують тільки в старших класах з пізнавальною метою. Викладається лекція науково, логічно, послідовно, чітко, виразно, з використанням наукових термінів. У молодшій школі лекцію не використовують.

Диспут – вільний жвавий обмін думками, колективне обговорення питань що хвилюють його учасників. Мета диспуту – пошук істини, ставляться проблемні запитання які містять суперечку. Диспут вчить учнів науковому доведенню, вмінню відстоювати власну думку, критично підходити до власних і чужих суджень. Проводити диспут потрібно в делікатній формі, не засуджувати, не сміятись при висловлюванні дітей. Диспут повинен закінчуватись висновком.

Бесіда. Ця форма виховної роботи спрямована на формування в учнів умінь і навичок моральної поведінки, оволодіння загальнолюдськими і національними морально-духовними цінностями.

Інформацію про моральні норми діти отримують в сім'ї, на уроках, із засобів масової інформації тощо. В навчально-виховній роботі необхідно надати цьому процесу системності, науковості, щоб сформувати в дітей надійні засади моральних цінностей.

Цій меті служать етичні бесіди, в основі яких — використання діалогу. Вони сприяють узагальненню дитячих спостережень, вражень і переживань, певних знань морально-етичних норм, що сприяє поступовому сходженню особистості до нових моральних якостей. Тематика бесід різноманітна: етичні, естетичні, патріотичні бесіди, про здоровий спосіб життя, культура поведінки тощо.

28. Методи формування суспільної поведінки: педагогічна вимога, доручення, громадська думка, створення виховуючих ситуацій, особливості їх використання в початковій школі.

Педагогічна вимога – це педагогічний вплив на свідомість учня з метою спонукання його до позитивної діяльності та гальмування негативних дій та чинників.

Педагогічні вимоги мають бути посильні, зрозумілі, доцільні, справедливі,чіткі у формулюванні, єдині до всіх учнів.

За формою висловлювання педагогічні вимоги бувають прямі та опосередковані.

Прямі вимоги містять чітку вказівку що до того що і як потрібно виконувати. Висловлюють їх у авторитарній формі, рішучим тоном. Це наказ, вказівка.

Опосередковані вимоги висловлюються в м’якій формі. Це прохання, порада, довіра.

Види педагогічних вимог:

1. Вимога-прохання

2. Вимога-довіра

3. Вимога-схвалення

4. Вимога-порада

5. Вимога-натяк (у формі жарту, погляду, жесту)

6. Вимога-осуд (у формі докору, гніву, обурення)

7. Вимога-погроза

Громадська думка – це система загальних суджень людей яка виникає в процесі їх діяльності та спілкування. Та виражає ставлення до різних явищ, подій, що становлять загальний інтерес.

Основним завдання вчителя є формування думки особистості: це система поглядів та оцінних суджень. Громадська думка утверджує норми моралі.

Для формування здорової громадської думки вчитель залучає вихованців до колективного обговорення явищ, подій в житті класу поведінки учнів.

Створення виховних ситуацій. Це спеціально організовані педагогічні умови для формування в учнів мотивів позитивної поведінки та подолання недоліків.

Ситуація стає виховуючою тоді, коли набуває виховного спрямування. Виховуючі ситуації сприяють формування в учнів здатності уявляти себе на місці іншої людини.

Виховні ситуації є творчі і гальмуючі.

Творчі пробуджують гуманні почуття учня, гальмуючі спонукають до припинення негативних дій та чинників.

Види виховних ситуацій:

- Вияв доброти, піклування, уважності

- Вияв уміння учня

- Активізація прихованих почуттів учнів.

- Зміцнення впевненості в своїх силах

- Залучення учня до цікавої діяльності

- Паралельна педагогічна дія

- Осуд

- Удавана байдужість вчителя

Несподівано створять педагогічні обставини за яких швидко і докорінно змінюється особистість.

Метод доручення – це виховний метод який потребує відповідних дій та вчинків від учня за завдання вчителя і формує в учнів певні навички і звички.

Доручення має спрямування – формування у дитини якостей, які недостатньо розвинуті або їх немає.

Доручення виховує відповідальність, старанність, дисциплінованість. Виконання доручення потребує контролю й оцінювання.

Доручення є постійні та епізодичні. Постійні: староста, відповідальний за чергування. Епізодичні: оформити газету до свята, підготувати виступ на концерті.

29. Система освіти в Україні. Основні принципи побудови системи освіти України. Закон України "Про освіту" про структуру та рівні освіти. Різноманітність типів загальноосвітніх навчальних закладів на сучасному етапі

Стаття 29. Структура освіти дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.

Стаття 30. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні

1. В Україні встановлюються такі освітні рівні: початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта.

2. В Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні
рівні: кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр.

Основні принципи освіти:

- доступність для кожного громадянина усіх форм і типів
-освітніх послуг, що надаються державою;

- рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту,

-гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

- органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;

-незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

-науковий, світський характер освіти, інтеграція з наукою і виробництвом;

- взаємозв'язок з освітою інших країн;

- гнучкість і прогностичність системи освіти;

- єдність і наступність системи освіти;

- безперервність і різноманітність освіти;

- поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Поиск по сайту: