|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Деякі відомості з історії анатомічної термінологіїМедична наука з давніх часів мала свою власну термінологію. Історія європейської медицини й медичної термінології починається від часів «Гіппократового збірника», в якому зібрано понад 100 медичних творів цієї епохи. Вони традиційно приписуються батькові європейської медицини, великому лікарю античності Гіппократу (460-377рр. до н.е.), його учням та іншим представникам давньогрецької медицини. Правда, лікар та його наступники скористалися медичною лексикою попередніх поколінь: вже в гомерівському епосі є цілий ряд анатомічних і нозологічних найменувань. В античний період (кінець IV – I ст. до н.е.) медична термінологія, зокрема анатомічна, досягла досить високого рівня розвитку завдяки діяльності двох видатних представників олександрійської медичної школи – Герофіла (бл. 300 – 250рр. до н.е.), якого вважають родоначальником описової анатомії, та Ерізістрата, який зробив ряд важливих відкриттів у будові людського тіла. У той час функції міжнародної мови медицини виконувала старогрецька мова. Значне місце в історії розвитку латинської медичної термінології належить римському вченому-енциклопедисту й лікарю Авлу Корнелію Цельсу (кінець І ст. до н.е.- перша ½ ст.н.е.), автору трактату з 8 книг «Про медицину». В цій роботі Цельс уводить у вжиток римської медицини нові латинські назви як паралельні традиційним грецьким назвам. Поборник латинської мови, Цельс намагався утвердити за нею правомочність мови науки. На жаль, його доробок аж до 1443р. пролежав на полицях монастирської бібліотеки, але став невід’ємною частиною міжнародних анатомічних номенклатур кінця ХІХ- середини ХХ століття. У середньовічній медичній термінології застосовувалися як латинські, грецькі та арабські назви, часто спотворені, що приводило до плутанини. У 1887 р. на І з’їзді німецького анатомічного товариства була створена комісія з визнаних анатомів для укладання єдиного списку латинських анатомічних термінів. Отже, у 1895 р. була ухвалена Базельська анатомічна номенклатура (BNA), яка поклала кінець плутанині. У 1898 р. проф. медфакультету Московського університету Д. Зернов увів її до свого посібника з анатомії. З того часу Базельська анатомічна термінологія стала загальноприйнятою в Росії. У 1955р. наVI міжнародному конгресі анатомів у Парижі був запропонований офіційний список Nomina Anatomica, а в 1960 р. був ухвалений і названий Паризькою анатомічною номенклатурою (PNA). Із 5640 понять, які були в BNA, без змін було прийнято 4286 термінів, що становить 70%, від кореговано 886 (15,6%) і 200 (3,5%) термінів цілком нових. Уперше в історії медичної науки офіційний список латинських анатомічних термінів дістав міжнародне визнання, в першу чергу через виважену простоту, стислість і легкість запам’ятовування. Гіршою була справа з вдосконаленням і розвитком української медичної термінології. Лише з відродженням української державності, а саме в 20-і рр. ХХ ст. пожвавилась робота в цій галузі. Так, у 1920 р. в Києві вийшов друком «Російсько-укр. Медичний словник», укладений Мартирієм Галиним. У 1926 р. в Празі «Спілкою українських лікарів у Чехословаччині» був виданий «Медичний латинсько-український словник» цього ж автора. Одним із принципів термінологічної концепції М.Галина є спільно для тогочасної укр. термінології тенденція до побудови термінів з власне укр. мовного матеріалу, на власне укр. ґрунті шляхом використання вже існуючих морфем. Наприклад, такі греко-латинські терміни як абсцес, авітаміноз. катаракта перекладаються як гнойовик, полуда, голоднеча та вітаміни. Вчений також пропонує, орієнтуючись на медичні латинсько-німецькі словники початку ХХ ст. вживати терміни, складені з 3-4 і більше іменників. Не відкидає усталених у мові іншомовних слів: нирка, кила, гострець (ostitis) тощо. Серед інших авторів, які презентували укр. медичну термінологію, були: Корчак–Чепурківський О. Номенклатура хвороб, К., 1927; Цешківський Ф., Черняхівський О. Nomina anatomica ucrainica, К., 1925р. Координацією роботи з уніфікації укр. термінології здійснює Інститут укр. наукової мови АН (ІУНМ) з 1921р. під головуванням А.Кримського, медична секція, та її друкований орган «Журнал медичного циклу «ВУАН» У 1965р. в Нью - Йорку був заснований Український Термінологічний Центр Америки (УТЦА). Метою якого була популяризувати українську термінологію, підтримувати і координувати термінологічну працю окремих колективів та поодиноких фахівців. У результаті – «Короткий англійсько-український медичний словник» (1970). За часів незалежності активізується укр. медична термінографія, зокрема Орфографічний словник укр. медичних термінів – Львів, 1993; а також періодика: «Лікарський збірник» НТШ, «Ваше здоров’я», «Медична газета України», «Народне здоров’я», «Народний лікар України», «Слово лікаря», «Медична академія», «Педіатрія, акушерство та гінекологія» тощо. Отже, сфера застосування української медичної термінології на сучасному етапі розширюється. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |