КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ КУЛЬТУРИ

План:

1. Релігійна реформа як основа розвитку культури Київської Русі.
2. Розвиток писемності і літератури – складових духовної культури Київської Русі.
3. Роль освіти, знань і мудрості (софійності) у Київській Русі.
4. Образотворче мистецтво у християнській культурі Київської русі (церква та декорування її інтер’єру; іконопис).

1. Релігійна реформа як основа розвитку культури Київської Русі.

Київська Русь проіснувала з ІХ – до середини ХІІІ ст.

Вивчення культури Київської Русі можливе на основі комплексного використання всіх існуючих історичних джерел.

На початку X століття Київська Русь була добре відома візантійцям. Визначний історик того часу імператор Констянтин VII Багрянородний (905-959 рр.) у праці «Про управління державою (імперією)» подав відомості про сусідні з Візантією народи, у тому числі і про русів. У цій праці він, зокрема, зазначає: «…Цей народ ми називаємо скіфами або гунами. Щоправда, самі себе вони звуть русами».

Основне вітчизняне писемне джерело - літопис Нестора – «Повість временних літ». Спираючись на праці невідомих попередників, на свідчення своїх сучасників, оповіді та епос древніх русичів, знаменитий літописець розповів про початки Руської землі.

Культура у Київській Русі отримала вагому державну підтримку.

До визначних центрів давньоруської культури на півдні Русі належали: Київ, Чернігів, Переяслав, Галич, Холм.

Київ за часів Ярослава Мудрого перетворився на великий центр культури, ремесла й торгівлі.

Рушієм нового культурного процесу стала християнізація Русі.

Релігія є важливим елементом будь_якої культури. Релігія - це не лише віра в Бога, надприродне чи система обрядів, це – спосіб життя, певна система ідей, вірувань, уявлень про людину, її місце у світі.

Дані про проповіді християнства в Подніпров’ї відносяться до І ст. н.е. і в переказах зв’язані з іменем Андрія Первозванного. Апостол, поставивши хрест на місці майбутнього Києва, передбачив, що тут виникне «град велик».

860 р. київський князь Аскольд прийняв християнство. Крім Аскольда, за стародавніми переказами, княгиня Ольга близько 957 року прибула до Царгорода і там прийняла хрещення від самого Константинопольського Патріарха, з ім'ям після охрещення Єлена; її хресним батьком був імператор Костянтин Багрянородний.

Князь Володимир у 988 р. провів релігійну реформу – офіційно охрестив Русь. Запровадження християнства було закріплене шлюбом Володимира з Анною – сестрою візантійського імператора Василія.

Давньоруська держава прилучилась до європейської цивілізації, античної культурної спадщини передової на той час культури Візантії. Лише з часу хрещення Русі у ній почали бурхливо розвиватися писемність та книжність, руські люди ознайомилися з кращими здобутками світової літератури і науки. Спочатку в Києві, а потім і по всій Русі почали засновувати школи й книгописні майстерні (скрипторії) і незабаром східнослов’янська країна стала однією з найкультурніших у середньовічній Європі.

Після хрещення на Русі виникла церковна організація за зразком візантійської. При Ярославі Мудрому була створена Київська митрополія, яка аж до 1448 р. входила до складу Константинопольської церкви.

Православ’я на Русі мало свої особливості. Так, на зразок візантійської церкви храми не Мали скульптурних композицій. Їхня наявність вважалася відгуком язичництва.

У справі поширення християнства та втілення його в народні маси величезне значення мало християнське богослужіння.

Поиск по сайту: