АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Розвиток писемності і літератури – складових духовної культури Київської Русі

Читайте также:
  1. II. Розвиток математичних знань.
  2. II. Розвиток математичних знань.
  3. II. Розвиток математичних знань.
  4. II. Розвиток математичних знань.
  5. II. Розвиток математичних знань.
  6. II. Розвиток математичних знань.
  7. II. Розвиток математичних знань.
  8. II. Розвиток математичних знань.
  9. III. Розвиток математичних знань.
  10. III. Розвиток математичних знань.
  11. III. Розвиток математичних знань.
  12. III. Розвиток математичних знань.

 

В 60-70-х роках IX ст. візантійський імператор Михайло III відправив до слов'ян братів-священиків з Фесалонік (Солуні) – Костянтина (в чернецтві - Кирило) і Мефодія. Брати проповідували християнство в Моравії та інших слов'янських землях старослов'янською мовою. Вони упорядкували слов'янський алфавіт і переклали на церковнослов“янську (староболгарську) мову Євангеліє. Причому ще до ІХ ст. місцеве населення користувалося абеткою з 27 літер, тоді як класична кирилиця нараховує 43 літери.

Розвиток писемності пов’язаний з утвердженням кириличної системи письма, яка складалася із 43 літер, з них 24 грецькі і 19 оригінальних слов’янських. Із запровадженням кирилиці літературною мовою на Русі стає церковно-слов’янська (староболгарська), яку створили приблизно за 100 років до прийняття християнства болгарські просвітителі Кирило та Мефодій. Церковнослов’янська не стала розмовною мовою, а вживалась тільки в богослужіннях і для написання церковної літератури. Кирилицею написані всі відомі твори XI і наступних століть: «Остромирове Євангеліє», Ізборники 1073 і 1076 рр. «Слово про закон і благодать», «Мстиславове Євангеліє», «Повість минулих літ» та ін.

У державній сфері та побуті продовжувала розвиватися писемність києворуською мовою, що сформувалася задовго до введення християнства. Основою києворуської мови була – київська говірка, доповнена військовою, госпо-дарською, дипломатичною та юридичною термінологією, а також церковнослов’янською. Ця мова поширилася по всій величезній території держави. Вона обслуговувала не тільки відносини з іноземними країнами, а й повсякденне життя і спілкування. По суті, це була державна мова спілкування Київської Русі. Графічною основою писемності була досконала кирилична графіка, але відомим було й глаголичне письмо..

Глаголиця – поряд з кирилицею, одна з найдавніших слов’янських абеток. Глаголицю створив св. Костянтин (Кирило) Філософ в 862–863 рр. для запису священних біблійних текстів на слов’янській мові, а кирилицю розробили його послідовники на основі грецького алфавіту.

Зазвичай говорять про два види глаголиці: більш древню «круглу», також відому як болгарська, і більш пізню «ламану», хорватську, яка обмежено використовується в богослужінні до нашого часу. Алфавіт останньої поступово скоротився до 30 символів.

У державних документах вживалася кирилична графіка.

Давньоруська література розвивалася рідною мовою. На Заході бути письменним означало знати латинь, на Сході - арабську. Типи літературної мови: церковнослав“янська і давньоруська. Першою писалася церковно-повчальна і житійна література, близькою до розмовної велося ділове листування, складалися юридичні акти (“Руська правда”), літописи, пам”ятники світської літератури (“Слово о полку Ігоревім”). Обидві мови активно впливали одна на одну, взаємно збагачувалися, були близькі і зрозумілі народу.

У сна народна творчість (героїчні й обрядові пісні, загадки, прислів'я, приказки, замовляння, заклинання, колядки, щедрівки тощо) і християнську традицію.

Література сакрального і богослужбового характеру в Київській Русі:

Література, яку отримувала Русь у вигляді грецьких оригіналів і болгарських перекладів, була передісм релігійного змісту.

Перекладні твори:

З Константинополя у Київ незабаром після введення християнства стали надходити церковні і світські твори грецькою та іншими мовами.

1. Новгородський кодекс («Новгородський псалтир») (приблизно 1015 р.).

2. Реймське Євангеліє - датується 1040-ми рр. і зберігається в бібліотеці у Реймсі (Франція). Колись книга належала дочці Ярослава Мудрого – Анні Ярославні, яка, взявши шлюб з королем Генріхом І Капетінгом, привезла його до Франції. Найдавніша частина Євангелія написана кириличним уставним письмом. Почерк дрібний, оздоблення книги скромне.

3. «Остромирове Євангеліє», виконане в 1056–1057 рр. на замовлення новгородського посадника Остромира – родича київського князя Ізяслава. Звідси і назва – «Остромирове Євангеліє». Одним з перших був переклад Євангеліє, виконаний у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Осторомира - Остромирове Євангеліє. Також поширювалися апокрифічнітвори – твори релігійного змісту, неканонізовані церквою.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)