|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Авторитарний і гуманітарний підходи щодо культури в богослов'ї
Визнаючи за православ'ям величезну роль у розвитку культури, варто констатувати й те, що воно врешті-решт являє собою тип «авторитарної» релігії, якщо скористатися термінологією Е. Фромма. До характерних ознак останньої відносяться: • визнання людиною якоїсь вищої невидимої сили, що визначає його долю й вимагає шанування і слухняності; • основою поклоніння є факт панування цієї сили над людиною; • головною чеснотою є слухняність; • непокора — головний гріх; • визнання божества всемогутньою, всевідаючою силою, що стоїть над людьми, символом абсолютного панування. «Гуманітарний» — тип релігій з такими ознаками: • визнання релігії як засобу єднання зі світобудовою, що будується на зв'язку зі світом і осягається людською любов'ю; • основою поклоніння в «гуманітарній» релігії є моральні якості божества, першочерговими серед яких визнаються справедливість і любов; • головною чеснотою вважається самовдосконалення; • гріх — це сліпа покірність; • божество мислиться символом власних здібностей людини, що їх він повинний прагнути перетворити в дійсність; • людина виявляється здатною до збагнення істини, правди й любові. Домінуючим настроєм повинні бути не скорбота й почуття провини, а радість. Глава римсько-католицької церкви сформулював її в такий спосіб: реакультувати віру в різних культурних регіонах і відродити цінність християнського гуманізму. Головний постулат полягає в тому, що «релігія є сферою, у якій кожен народ виражає своє розуміння цінностей», тож вона і лише вона «є формальним і істотним елементом усякої культури». Таким чином, задача акультурації полягає, по-перше, в привнесенні християнських начал у нехристиянські, передовсім африканські, культури, тобто в своєрідному місіонерстві, а, по-друге, у протистоянні секулярним культурним цінностям. У цьому сенсі висловився Іоанн-Павло II, закликаючи «відчинити двері суспільства й інститутів культури дії Бога», оскільки він «друг людини й діє через людину, змушуючи її повірити в свою людяність, у своє буття й у своє царствене достоїнство у світі». Підводячи підсумки, варто відзначити, що, поза всякими сумнівами, релігія є не репродуктивним (таким, що механічно відтворює, копіює), як традиційно було прийнято думати в рамках войовничого атеїзму, а абсолютно творчим, генеративним внутрішнім елементом культури, що тим не менш не виключало різних за емоційним накалом форм їхнього альянсу. Про це красномовно свідчить вся історія світового мистецтва. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |