|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Конфуціанство і легізмПрирода ритуального дійства була головним предметом роздумів китайського мудреця Конфуція, або, китайською, Кун Фу-цзи (бл. 551 - 479рр. до н. е.), вчення Конфуція було першою свідомою спробою сумістити моральне зусилля та життєву безпосередність задля нової інтерпретації ритуалу. Уродженець невеличкого царства Лу неподалік столиці держави Чжоу, Конфуцій належав за освітою й світоглядом до прошарку так званих жу - знавців обрядів, календаря та історичних переказів, тобто був професійним книжником, що користалися особливим впливом при дворах правителів центральних царств. Конфуцій, а за ним його духовні нащадки, розглядали життя людини як постійний та вічно незавершений процес вчення й виховання. Таким повинно бути саме достойне життя. У школі Конфуція викладалися мораль, мова, політика, література, історія, культура держави Чжоу, яку він поціновував вище за все. Він стверджував, що якщо всі будуть дотримуватися морально-етичних принципів, на землі буде мир і спокій. За конфуціанством, суспільство поділялося на «благородних людей» (цзюнь цзи) і «нікчем» (сяо жень). Духовну основу всіх якостей «благородної людини» становить вчення про «велику мораль» (да де), яка має небесне походження, і «людяність» (жень), яка виховується самою людиною в процесі співчуття оточуючим людям й подолання власних, вроджених вад. «Небо» в змозі нагородити людину досконалими якостями, але, як цілеспрямована сила, що визначає долі всіх людей, може і покарати. Але той, хто йде по Путі (Дао), хто щодня «долає себе» (ке цзі), той робить себе людяним в спілкуванні з іншими, «слідує потягам серця, не порушуючи правил», доростає до бога (ді) усередині себе. Така морально-раціоналістична форма давнього культу предків, що перетворився на антропоцентричне вчення. На ґрунті ж інших 6 шкіл постав легізм, власне «фа цзя» — школа законників. Мислителі цієї течії займалися розробкою концепцій і методів управління, які повинні були забезпечити найбільшу ефективність адміністрації як інструмента абсолютної влади правителя Піднебесної. Легізм складали не кабінетні теоретики, а адміністратори, що релігійне й філософськи обладнали свою політичну практику. Найвизначнішими з них були реформатор з царства Цінь Шан Ян, сановник з царства Хань Шень Бухай, перший міністр Хань Фей-цзи та Шень Дао. Центральне місце в легіській традиції займало вчення про закон як засіб укріплення самодержавної влади. Закон повинен бути єдиним і обов'язковим для всіх підданих, тоді як правитель стоїть наД законом і може його змінювати на свій розсуд. Будь-яка критика або публічне обговорення закону недопустиме і має бути суворо покаране. Карати треба суворо, оскільки люди погані від природи, а нагороджувати за вірність треба скупо, оскільки люди готові на все навіть за мізерну вигоду. Закони повинні бути складені просто й зрозуміло для натовпу. Доводитися до всіх, аби знали, що їм загрожує. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.002 сек.) |