АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Особливості релігійного символізму в мистецтві

Читайте также:
  1. Автоматизовані банки даних (АБД), їх особливості та структура.
  2. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
  3. В чому полягають особливості концепції особистості Ч.Кулі – 15 б.
  4. Валютні системи та валютна політика. особливості формування валютної системи України
  5. Види рядів динаміки та їх особливості
  6. ВИДИ ТЕКСТІВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РЕДАГУВАННЯ
  7. Види трудових договорів. Особливості окремих видів трудових договорів.
  8. Визначте особливості концепції З. Фрейда – 15 б.
  9. Витоки російської та української філософської думки та особливості її становлення.
  10. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ
  11. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ СЕНСОРНИХ СИСТЕМ
  12. Вікові особливості становлення ліворукості.

Символ, іншими словами, — система знаків того, чим у дійсності ці знаки не є.

Буддійська міфологія, наприклад, створює систему символів, що переводять у предметний план неявний, прихований зміст вчен­ня Гаутами-Будди. Це колесо або блискуча окружність, що символі­зує не тільки образ засновника буддизму, але і його антропоморф­ний образ.

Популярними буддійськими символами є зображення різних тварин: бика, слона, коня, лева, що відображають стадії життєвих перетворень Будди, дерева Бодхі, сидячи під яким він, здобувши просвітлення, вимовив свої перші проповіді.

В ісламі, система символів, що носила споконвічне декоратив­ний характер, через заборону на зображення божеств, живих людей, у кінцевому рахунку з розвитком архітектури набула релігійно-ху­дожнього сенсу.

Символом божественної краси, сформульованої в понятті «джамал», став купол мечеті, символом величі Аллаха — «джалал» — бу­ли мінарети, божественне ім'я — «сіфат» — реалізовувалося напи­сами на внутрішній частині стіни. Колористична гама з перевагою зеленого кольору позначала вічне цвітіння ісламського вчення.

У православ'ї й католицизмі базисним поняттям є «символ віри», що формулює основні принципи християнства, виражені в системі певних знаків — зображень. Око чи будинок, агнець і голуб прочиту­валися відповідно як символи Бога-Отця, Сина і Святого духу.

Зміст орнаментальних і колірних символів православ'я прекрас­но переданий знаменитою рубльовскою «Трійцею», в основі якої ле­жить переосмислене старозавітне оповідання про явище праведному Аврааму ангелів, що символізують божество. Коло, у яке лаконічно вписане зображення, виражає ідею Всесвіту, єдності, що містить у собі множинність. Права рука Ісуса, опущена на престол, символізує готовність до приношення себе в жертву. Жест правого ангела - Святого Духа — завершує символічна співбесіда Батька і Сина.

Церковна мальовнича символіка, що сформувалася у своїй класичній редакції у Візантії, містила такі канонічні вимоги до іко­нографії.

Перше. Сакральні образи повинні містити вказівку на їхній не­земний, надприродний характер. «Голова як осередок духовної вира­зності стає домінантою фігури, що підкоряє собі решту частин. Тіло цілком відступає на другий план, перетворюючись на майже неваго­му величину» (12,34).

По-друге. Аби підсилити враження від вічності, незмінності світу, фігури персонажів, у першу чергу біблійних, повинні бути підкреслено статичними. Нерухомість - - символ божественного змісту, спокою.

Третя канонічна вимога пов'язана з просторовими характерис­тиками. Предмети мають бути зображені не такими, якими вони є в реальності, сприйманими з певної точки зору, а якими вони вида­ються з огляду на їх сутність. Звідси відсутність в іконописі ліній­ної перспективи й натомість поєднання в зображенні немовби де­кількох проекцій.

Розміри фігур також суперечать реальним вимогам перспекти­ви, а зображуються згідно з місцем в ієрархії, зайнятим тим чи ін­шим сакральним персонажем. Звідси в іконі часто зустрічається фе­номен зворотної перспективи.

Знаковий комплекс представляє собою й архітектура право­славного храму, що у цілому являє собою символіку корабля (неф), небесного світу, «горнього Єрусалима», «перетвореного світу прий­дешнього Царства Божого»... Кількість куполів позначала різні чи­слові значення: від триєдності божества, до чотирьох євангелістів і Христа з дванадцятьма апостолами. Традиційна храмова тріада: ві­втар, центральний і бічні приділи й притвор символізують величез­ний комплекс релігійних понять: троїчність і єдність божества, дух, душу й тіло, триступінчасту ієрархію ангелів (три чини), троїчна природа духовного життя віруючих, трьохчастинну структуру ков­чега Ноя та ін.

Церковний канон регламентував структуру агіографії — житій­ної літератури: спочатку йшла вступна — «спасенна» частина, потім відомості про родину героя і про його дитинство, у якому неодмінно

мала бути вказівка на його «особість», відмінність від однолітків. Далі йде фрагмент про розрив з родиною й видалення в скит, пустельництво, потім — заснування монастиря. Фінальна частина — смерть персона­жа й чудеса, що відбуваються після неї.

Символ у цьому контексті виступає як певний по-середник-медіатор між земним і горнім світами.

Символіка, витоки якої сягають християнської догматики, ви­значила багато виразних рис середньовічного й ренесансного мисте­цтва й літератури.

Варто сказати, що сам по собі канон не носив форми ху­дожніх заборон, він фіксував історично притаманний певному пері­оду спосіб художнього освоєння й відтворення людини й світу. І в цьому ракурсі його роль ніяк не можна визнати гальмівною, оскіль­ки в нестійкому Середньовіччі саме канон стимулював творчий по­тенціал. Він задавав певну «тональність», а вже в окреслених нею межах художника ніщо й ніхто не стримував. Прикладом тому може служити творчість того ж Андрія Рубльова, котрому канонічні сюже­ти й форми не перешкодили створити неповторні й оригінальні вит­вори.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)