|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Союз християнства з державою. Боротьба напрямів у перші століття християнстваУ III - на початку IV ст. християнство вело переможну боротьбу за панування в Римській імперії. Для імперії ці часи позначені глибокою кризою, що охопила всі сторони життя. У 305 р. Діоклетіан зрікається влади, а в 311 р. Галерій, котрий колись надихав його на антихристиянські реформи, припинив переслідування. Настав час не лише для толерантного ставлення до християнства, але й для союзу імператорської влади з релігією, що на очах збільшувала кількість прихильників. У самому християнстві цьому передувала боротьба між різноманітними напрямами, більшість з яких було схарактеризовано як єретичні. Ще в кінці II ст. почали виникати угруповання, що відстоювали погляди, відмінні від «апостольського» символу віри. Головним грунтом для суперечок стало трактування особи «вчителя християнства» та пов'язане з ним розуміння догмату святої трійці. Велика кількість єретичних напрямів: алоги, монархіяни, динамісти, савеліяни, модалісти — мали спільну рису. Ця риса — антитринітаризм. Антитринітарії заперечують догмат святої трійці, тобто єдиного у трьох іпостасях Бога (Богаотця, Богасина, Бога-Духа святого), його єдиносутність. Усі вони визнавали богом лише Отця небесного, а інших членів трійці вважали лише його «силами» або «формами». Савелій вважав, що муки на хресті терпів сам Бог-отець (це дало привід називати його прихильників патрипасіанцями («батькостраждальцями»). Останню спробу протистояння християнству зробив імператор Юліан — трагічна постать пізньої античності. Родич Константина, один із небагатьох, що лишилися живими (Константин наказав убити його батька й брата), він старанно приховану ненависть до імператора переніс на християнство. У 360 р. Юліан стає імператором і негайно оголошує про повернення до старих культів. Не заборонивши християнство, новий імператор наказав повернути храми послідовникам культу Юпітера. За його правління антихристиянський погром стався в Олександрії. Проте остаточно втілити свій задум Юліанові не судилося: в 362 р. він загинув у битві з персами (одержавши прізвисько «Юліанвідступник»; радимо прочитати однойменний роман Дмитра Мережковського). Наступні імператори з політичних мотивів були прихильниками ортодоксального християнства. Феодосій, наприклад, заборонив язичницькі культи. Почалося масове руйнування античних храмів, на місці яких вибудовувалися храми нещодавно гнаного християнства. Остаточно закріпив статус християнства як офіційної релігії Константинопольський собор 381 p., що підтвердив рішення Нікейського собору. У подальшому християнство поширювалося, привертаючи до себе все нові народи.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |