АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Функції роль релігії в суспільстві

Читайте также:
  1. III. Соціальна політика, її сутність і функції.
  2. АБСТРАКТНІ КЛАСИ І ЧИСТІ ВІРТУАЛЬНІ ФУНКЦІЇ_________________________________________
  3. Автоматизоване робоче місце бухгалтера (АРМБ): призначення, функції та його рівні.
  4. Автоматизоване робоче місце бухгалтера (АРМБ): призначення, функції та його рівні.
  5. Алгоритм знаходження функції, оберненої до даної.
  6. Асимптоти функції.
  7. Банківська система. Банки, їх види та функції
  8. Банківська система. Банки, їх види та функції
  9. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
  10. Біржова торгівля. Товарна та фондова біржа, їх функції та значення
  11. Бухгалтерські рахунки, їх призначення, функції і побудова
  12. Бюджетно-податкова політика забезпечує найважливіші економічні функції держави, які формують її дієздатність в економічній політиці:

Світоглядна або сенситивна функція. Світогляд — це сукуп­ність поглядів, оцінок, норм й установок, що визначають ставлення людини до світу й існують як орієнтири й регулятори поведінки. Може носити філософський, міфологічний або ж релігійний харак­тер. Функція релігійного світогляду полягає не лише в тому, щоб на­малювати певну картину світу (як інші два типи), а перш за все в то­му, щоб завдяки цій картині світу парафіянин міг віднайти сенс сво­го життя і «спасіння» через віру.

Функція інтегратора суспільного організму та його стабіліза­тора. Стабільність - це здатність соціальної системи до змін без руйнування її устоїв. Деколи фахівці порівнюють релігію із «клеєм» суспільства: вона допомагає людям усвідомити себе як моральну спіль­ноту, скріплену загальними цілями й цінностями. Вона дає людині змогу самовизначитися в суспільній системі і через це об'єднатися з близькими їм за поглядами, звичаями, цінностями, віруваннями людь­ми; готує індивіда до соціального життя, тренує покору, укріпляє соці­альну єдність, підтримує традиції, збуджує почуття удоволення тощо.

Легітимізуюча (узаконююча) функція. Мова йде не просто про встановлення й дотримання тих чи інших норм, а про ставлення до них. Якщо норми мають соціальне походження, то вони відносні, можуть бути змінені, не дуже суворо дотримуватися. Інша річ, коли вони не «надбудовні», а передвічні, базуються на неприйдешньому, абсолютному, вічному, які лімітують (обмежують) певні дії членів суспільства, ставлять їх у певні межі.

Регулююча функція. В цьому аспекті релігія розглядається як специфічна ціннісно-орієнтаційна та нормативна система. Кожна ре­лігія виробляє свою систему цінностей на рівні релігійної свідомості.

Дезінтеграційна функція. Як єднальна сила своїх вірних, будь-яка релігія протиставляє своїх парафіян «чужим» — представникам інших конфесій або угруповань, подеколи державі й суспільству в цілому. Саме на цьому ґрунті в історії виникали релігійні війни, спа­лахи фанатизму й соціальні конфлікти.

Ідеологічна функція. Як надбудовний інститут, релігія часто відстоює своє переважне право на Шлях, у тому числі магістральний шлях розвитку суспільства, забороняючи свободу мислення, вибору, світогляду тощо. Досить часто в історії суспільства саме релігія стримувала прогрес науки, мислення, мистецтва, навіть культури.

Гуманістична тенденція. Це вже не функція, а радше роль, мі­сце релігійного погляду на світ в культурі. Саме через цю тенденцію релігія взагалі підносить людський дух, наділяючи людину богоподі-бністю, богообраністю, ба принциповою богорівністю. Вона через систему віровчення й культу закликає до найвищих проявів людсько­го духу, дотримання соціально-позитивних норм, дає надію на «віч­не» трансцендентне життя в Богові. А через визнання людини спів­творцем, співробітником Бога в перетворенні світу піднімає людину до відповідальності за існування світу й планети.

Авторитарна тенденція. Це зворотний бік і водночас проти­лежність гуманістичної тенденції, дегуманізуюча функція релігії. Ма­ніфестуючи пріоритет духовного над матеріальним, сакрального над світським, релігія визнає наявність певної трансцендентної сили, що цілковито керує людською долею й життям. Відчуження — це не сут-нісна характеристика релігії, а її феноменальне визначення, проявлен­ня цієї сутності на поверхні соціального життя. До нього саме й при­зводить признання неможливості самочинно керувати своїм життям. Тобто людина, керована «ззовні», «з того світу», повністю відчужена від самої себе. Це часто призводить до психічних та емоційних розла­дів, а подеколи й до злочинів на релігійному ґрунті.

Як робочу стадіальну типологію пропонуємо вам діахронічний підхід до типології, оснований на ступені розвитку й повноті культо­вого наповнення релігійних систем.

Ранні релігійні вірування: синкретичний, базований на міфо­логічній свідомості тип релігійних уявлень; характеризується полі­теїзмом (багатобожжям) і не досить розвиненою культовою практи­кою (тотемізм, анімізм, аніматизм, фетишизм, шаманізм тощо).

Національні релігії: притаманна ранньокласовим суспільст­вам, відрізняється генотеїзмом (форма політеїзму, де на чолі пантео­ну стоїть божество-родоначальник етносу). Поширений у рабовлас­ницьких культурах світу. В розвиненій формі постають як синтоїзм, даосизм, конфуціанство, релігія стародавніх греків тощо. Вищою формою розвитку стають монотеїстичні релігії (іудаїзм).

Світові релігії: таку назву носять за широту розповсюдження, всесвітнє значення. Монотеїстичні за суттю, мають розвинену куль­тову практику, глибоке віровчення, всю повноту розвитку релігійної свідомості і організації (буддизм, християнство, іслам). Часто мають внутрішнє культово-організаційне розгалуження й численні течії, де­номінації й конфесії.

Сучасні й нетрадиційні релігії: як правило, невеличкі угрупо­вання, часто секти і харизматичні культи, базовані на традиційних релігіях або новаціях науки і техніки.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)