 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Теоретичний матеріал. Тлумачний словник дає таке визначення слова «комунікація»:
Тлумачний словник дає таке визначення слова «комунікація»:
1) шляхи сполучення, лінії зв'язку.
2) повідомлення або передача за допомогою мови якогось змісту,
наявного в думці.
Що об'єднує ці два значення слова?
Комунікація — поняття комплексне, являє собою сукупність зв'язків і взаємодій людей, у яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками та результатами діяльності.
Складовою професійної діяльності особистості є ділове спілкування, у якому послуговуються офіційно-діловим стилем. Він потребує чіткого дотримання загальноприйнятих літературних норм.
Ділове спілкування може відбуватися у двох формах — усній та писемній, які мають однаково важливе значення.
Усне спілкування за способом взаємодії між учасниками комунікації може мати монологічний, діалогічний та полілогічний характер.
Звичайна сфера застосування усного мовлення в діловому спілкуванні — бесіда, розмова. Усні виступи, доповіді, звіти, лекції є проміжною формою між усною і писемною формами літературної мови. Це складніший вид усного мовлення, ніж розмовний, бо тут більш обмежено використовуються допоміжні засоби (міміка, жести, інтонація тощо).
Писемне спілкування на професійному рівні реалізується в укладанні ділових паперів, написанні наукових статей і повідомлень, створенні певних інструкцій тощо. Щодо ділового писемного мовлення доречно сказати, що тут можливий не лише текстовий виклад. Є, наприклад, папери, які містять тільки конкретні цифрові дані, схеми, таблиці тощо. Це документи стандартного типу. Вони дають можливість ефективно підготувати максимум даних. А є такі ділові папери, що містять лише загальні відомості. У такому випадку відповідно добираються й мовні елементи. Такі документи мають дещо вільну від стандарту форму викладу.
Культура ділової мови передбачає володіння двома видами норм:
1) текстовими, які регулюють закономірності побудови документа, розгортання його змістової схеми;
2) мовними, що встановлюють закономірності відбору мовного матеріалу для наповнення схеми документа.
Що означає знати мову професії? Це — вільно володіти лексикою свого фаху, нею послуговуватися.
Мовні знання — один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.
Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.
Комунікація в професійній сфері — це таке спілкування, що відбувається в межах взаємодії його учасників і має на меті передати відповідні знання з фаху та професійний досвід.
В основу формування та розвитку професійних комунікативних умінь і навичок покладено професійні знання мовця, його загальні комунікативні вміння і навички, рівень особистої інтелектуальної та емоційної культури. Але вироблення професійної комунікативної компетенції неможливе без формування мовної компетентності, що передбачає оволодіння знаннями з орфоепії, лексикології, орфографії, граматики, пунктуації, стилістики і вдале використання в професійному мовленні.
Тільки постійно удосконалюючи знання з мови, розвиваючи комунікативні вміння й навички у сфері професійної діяльності, можна досягти високого рівня мовлення фахівця.
Серед основних рис досконалого професійного мовлення фахівців виділяють такі вияви мовної та комунікативної компетентності:
| Основні вимоги до культури мовлення | |
| Якості мовлення | Правила мовлення |
| Змістовність | Продумувати тему й основну думку висловлювання; підпорядковувати матеріал темі й основній думці; говорити й писати лише те, що добре відомо; не говорити й не писати зайвого |
| Логічна послідовність | Говорити й писати послідовно, забезпечувати смислові зв'язки між словами і реченнями в тексті, систематизувати дібраний матеріал |
| Багатство мовних засобів | Використовувати різноманітні мовні засоби (слова, словосполучення, речення), уникати невиправданого повторення слів, однотипних синтаксичних конструкцій |
| Виразність | Добирати слова й будувати речення так, щоб якнайкраще передати думку, бути оригінальним у висловлюванні |
| Точність | Знати предмет мовлення й закони літературної мови, добирати слова й будувати речення так, щоб найточніше передати зміст висловлювання, правильно використовувати багатозначні слова, синоніми, омоніми, антоніми, пароніми, фразеологізми |
| Доречність | Ураховувати адресата висловлювання, як буде сприйняте сказане, за яких обставин відбувається спілкування |
| Правильність | Дотримуватись орфоепічних, лексичних, фразеологічних, словотворчих, граматичних, орфографічних, пунктуаційних та стилістичних правил літературної мови |
Комунікабельність (здатність до спілкування) — невід'ємна складова успішності людини в сучасному світі. Вона дає змогу швидше пристосовуватися до стрімких змін у житті, знаходити спільну мову з різними людьми як у побутовому, так і в професійному спілкуванні.
Важливим компонентом ділового спілкування є етика мовлення. Недаремно Сократ казав: «Заговори, щоб я тебе побачив». Вислів віками не втрачає своєї актуальності. Адже від того, якими лексичними засобами володіє мовець, яку має інтонацію, вимову, як послуговується жестами, емоціями, залежить рівень його освіченості й культури.
Виховану людину завжди вирізняють ввічливість, привітність, доброзичливість, тактовність, стриманість, повага до співрозмовника, здатність до співчуття та розуміння оточуючих. І особливу роль у цьому відіграє слово: вчасне, доречне, вагоме, переконливе.
Вміння володіти словом — велика майстерність.
Поиск по сайту: