Основні теоретичні положення теми

Хворий поступає в лікувальний заклад через приймальне відділення, де проводиться прийом, реєстрація, огляд, гігієнічна обробка і транспортування хворих.

Приймальне відділення складається із ряду приміщень із урахуванням прийому і виписки хворих. В приймальному відділенні медична сестра проводить реєстрацію хворих, заповнюючи титульний листок історії хвороби (форма 003у), заносить відомості про хворого в журнал обліку хворих (форма 001у), і алфавітний журнал (для довідкової служби).

При госпіталізації хворого в стаціонар у санпропускнику приймального відділення йому проводять санітарну обробку, яка включає такі процедури: огляд тіла для виявлення інфекційних захворювань, корости, огляд волосистої частини голови та білизни хворого для виявлення педикульозу, при необхідності – проводять стрижку нігтів, волосся, гоління, проведення гігієнічної ванни, душу, або обтирання, що залежить від стану хворого, переодягання хворого в чистий лікарняний одяг. При обробці хворих із педикульозом керуються наказом №410. Питання про необхідність санітарної обробки та її об’єм вирішує лікар.

З приймального відділення хворого транспортують у хірургічне відділення. Хворі у важкому стані транспортуються у відділення інтенсивної терапії без санітарної обробки. При задовільному стані хворого призначають душ, чи гігієнічну ванну.

При поступленні хворого у важкому стані, проводять обтирання теплою водою. Під хворого підкладають клейонку і обтирають змоченою водою губкою лице, шию, груди, руки. Після обтирання проводять витирання насухо, і накривають простирадлом, для запобігання переохолодження. Потім таким же чином протирають тулуб, нижні кінцівки. На титульній сторінці історії хвороби роблять відмітку про проведення санітарно-гігієнічної обробки.

Після проведених заходів хворого транспортують у хірургічне відділення. Питання про спосіб транспортування вирішує лікар. При вирішення питання транспортабельності хворих поділяють на транспортабельних і нетранспортабельних. Останнім надають допомогу, а потім транспортують або, транспортуючи, надають невідкладну допомогу.

Дотримання правил особистої гігієни, зручне ліжко, чиста постіль створюють умови для швидкого одужання хворого і запобігають ускладненням. Велике значення має правильний догляд за хворими.

Транспортування хворих. Після приймального відділення хворого направляють у палату. Пацієнта, який може самостійно ходити направляють у відділення пішки в супроводі сестри, для транспортування важкохворих користуються носилками, візками чи кріслами-візками. Носилки з хворим несуть двоє або четверо людей. Носилки застеляють простиралом а хворого накривають ковдрою. Білизну змінюють після кожного хворого, ковдри провітрюють, а після хворих на інфекційні захворювання дезінфікують. При транспортування на кріслі-візочку і медична сестра нахиляє крісло-візок вперед, наступивши при цьому на підставку для ніг, допомагає хворому сісти в крісло і опускає крісло-візочок в вихідне положення. Перекладати важкохворих з кушетки на носилки в приймальному відділенні, а потім з носилок на ліжко в палаті зручніше двом або трьом особам. При невеликій масі тіла хворого це може зробити й одна людина.

Положення хворого у ліжку може бути активним, пасивним і вимушеним. Активне положення займають хворі при легкому протіканні захворювання, або в початковій стадії важких захворювань. Пасивне положення спостерігається у хворих в непритомному стані або в дуже ослаблених осіб. Вимушене положення займають хворі для полегшення свого стану і зменшення симптомів захворювання. Якщо хворим забороняється вставати, сідати, а іноді навіть самостійно повертатися в ліжку, всі санітарно-гігієнічні заходи (вмивання, догляд за порожниною рота, носа, вухами, підмивання, зміна білизни) та годування хворих проводить в ліжку медична сестра.

Оскільки хвора людина більшу частину свого часу проводить в ліжку, дуже важливо щоб воно було зручним. Лікарні оснащують двома типами ліжок: звичайними з пружинною сіткою, і функціональними, які дозволяють надавати хворому різного положення, трохи піднімаючи головний, або ніжний кінець. Головними вимогами до лікарняних меблів є зручність і простота, а також проводити вологе прибирання. Ліжко хворого має бути металевим (нікельованим чи пофарбованим олійною фарбою) або дерев’яним (полакованим), з рівною, добре натягнутою панцерною сіткою. Ніжки ліжка повинні мати коліщатка, щоб його легше було пересувати. Для надання хворому зручного положення користуються функціональними ліжками. Постіль хворого повинна бути чистою, без складок і рубців. Перестеляти її потрібно двічі на день – вранці та ввечері. Кожного ранку постільну і нічну натільну білизну витрушують і провітрюють, матрац на цей час не застилають, щоб він теж провітрився.

Для важкохворих, пацієнтів з нетриманням сечі та калу з метою запобігання забруднення постелі на наматрацник під сідничну ділянку кладуть клейонку, прикріплюючи її до наматрацника.

Догляд за шкірою. Дуже важливим є утримання тіла хворого в чистоті. При цьому мається на увазі чистота не лише шкіри, але й волосся, нігтів, вух, очей, носа, порожнини рота.

Хворий, який не перебуває на постільному режимі, повинний митись теплою водою з милом під душем або у ванні не рідше одного разу на тиждень. Хворим яким призначено постільний режим, допомагає митися медична сестра. Якщо хворий може сісти в ліжко йому подають тазик, а воду поливають на руки з глечика. Особливу увагу звертають на складки шкіри, місця тертя і посиленого потіння (пахові складки, статеві органи, ділянки шкіри навколо заднього проходу, під молочними залозами у жінок та ін.). Після вмивання в такому ж порядку шкіру ретельно протирають чистим сухим рушником. Важкохворих підмивають два, три рази на день, особливо після фізіологічних відправлень. Якщо підмивання проводять у палаті, хворого необхідно відгородити ширмою. Підмивають хворих теплою перевареною водою, слабким розчином перманганату калію, розчином фурациліну (1:5000) або іншими дезінфікуючими розчинами.

Зопрілості частіше бувають у повних людей. У більшості випадків вони виникають у пахових складках і стегново-калитковій ділянці, причиною їх часто є хвороботворні гриби. Профілактика зопрілостей полягає в підтриманні чистоти тіла і припудрюванні тальком. Названі частини тіла слід обмивати мильним розчином або 3% розчином борної кислоти, обсушувати рушником, а потім припудрювати. Ноги хворим треба мити не рідше одного разу 2-3 дні, звертаючи особливу увагу на між пальцеві складки. Нігті на руках і ногах коротко підстригають не рідше одного разу на тиждень, найкраще після гігієнічної ванни.

Догляд за волоссям. Медична сестра вранці та ввечері повинна розчісувати волосся тим хворим, які не можуть це зробити самостійно. Жінкам волосся розчісують і заплітають у косу. Довге волосся краще розчісувати в декілька прийомів. При захворюваннях які потребують тривалого перебування в ліжку, волосся краще коротко обстригти. Голову миють один раз на 7-10 днів під час прийняття гігієнічної ванни. Якщо волосся жирне, можна користуватися твердою водою, яка містить багато солей. Коли ж воно сухе, треба користуватись м’якою водою. Важкохворим голову миють у ліжку.

Хворий вранці перед прийманням їжі та ввечері перед сном повинен чистити зуби за допомогою зубної щітки пастою чи порошком, а також полоскати рот перевареною водою після кожного прийому їжі. Важкохворим туалет ротової порожнини проводять медичні працівники два рази на день. Для запобігання утворенню тріщин на губах їх змащують вазеліном або гліцерином. Зубні протези хворий повинен виймати на ніч, обмивати водою за допомогою зубної щітки і зберігати до ранку загорнутими в марлю або в склянці води.

Щоранку при вмиванні обличчя обмивають звичайно вушні раковини і повіки. Якщо на слизовій оболонці повік є виділення то вони засихають і утворюють кірочки, які склеюють повіки та вії. Кірочки треба змочити теплим антисептичним розчином (2% розчин борної кислоти, розчин риванолу 1:5000, 0,02% розчин фурациліну), ізотонічним розчином хлориду натрію або міцною заваркою чаю. Для цього на очну щілину накладають змочену цим розчином чисту марлю або зрошують око з допомогою очної піпетки. Після розм’якшення кірки легко видаляються. Промивання очей при накопиченні гною проводять за допомогою спеціальної скляночки – ундини, а за її відсутності користуються стерильними марлевими серветками. Очі промивають у напрямку від зовнішнього кута ока до внутрішнього, по ходу слізного каналу. Ходячі хворі самостійно миють вуха підчас щоденного ранкового туалету. Важкохворим медична сестра 2-3 рази на тиждень проводить туалет зовнішніх слухових проходів за допомогою ватних турунд, змочених в 2% розчині борної кислоти, соди чи в свіжій перевареній воді.

Ходячі хворі під час ранкового туалету самостійно очищають носові ходи. Важкохворим щоранку це робить медична сестра за допомогою ватної туруни. При утворенні у носі кірок їх не слід здирати, оскільки це може викликати кровотечу. Щоб розм’якшити кірки, треба ввести у кожну ніздрю трохи борного вазеліну або гліцерину. Через 2-3 хвилини ватною турундою обертальними рухами кірки видаляють.

При догляді за пацієнтом стежать чи не підвищується у нього температура тіла. Температуру тіла у хворого у лікарні вимірюють 2 рази на добу о 7⁰⁰- 7³⁰ та о 16³⁰-17⁰⁰.

Про стан серцевої діяльності до деякої міри можна судити за пульсом та артеріальним тиском. Найпростішим методом за простежуванням пульсу є його промацування, яке проводять там де артерії розміщені поверхнево. Найчастіше пульс визначають на променевій артерії (на долонній поверхні передпліччя хворого біля основи великого пальця). Вимірювання артеріального тиску є важливим діагностичним методом. Для його вимірювання користуються різними приладами. Найбільш поширеним є тонометр. Вимірювати артеріальний тиск необхідно у визначені години (краще ранком).

При догляді за хворими з захворюваннями органів дихання необхідно стежити за частотою, глибиною та ритмом дихання. Отримані дані щодня записують в історію хвороби та позначають на температурному листку. Важкі захворювання серця призводять до розвитку явищ серцево-судинної недостатності. При затримці рідини в організмі відповідно зменшується виділення сечі. Тому медична сестра доглядаючи за пацієнтами з захворюваннями серцево-судинної системи, нирок та інших органів, повинна вміти не тільки вимірювати кількість виділеної сечі, але й оглядаючи її визначити, чи не сталося в сечі якихось змін щодо кольору, прозорості тощо. Для визначення добового діурезу медична сестра готує посудину достатнього об’єму і наклеює на неї етикетку, на якій зазначає прізвище, ім’я, по-батькові хворого, назву дослідження, відділення, номер палати, дату. Ходячи хворим медична сестра пояснює, що після кожного сечовипускання в судно вони повинні виливати сечу в банку. Якщо хворий лежачий, то медична сестра повинна попередити про це санітарку.

Процедурний кабінет – спеціальне приміщення для проведення ряду медичних процедур, для яких необхідно зберігати правила стерильності. В процедурному кабінеті проводять венепункції для забору крові, ін’єкції, трансфузії, деякі медичні маніпуляції (плевральна пункція), а також визначають групи крові і резус фактор. Процедурний кабінет є як в стаціонарах (лікарнях, клініках, госпіталях), так і в амбулаторіях (поліклініках, медико-санітарних частинах). Перед початком роботи процедурна сестра проводить вологе прибирання приміщення. Після цього надягає стерильний халат, шапочку, маску, обробляє руки, розкладає стерильні бікси. Процедурна сестра спочатку проводить забір крові у хворих для біохімічних досліджень, визначає групу крові та резус-фактор, а потім заповнює і підключає системи для внутрішньовенних вливань. У першу чергу обслуговує важкохворих.

Зміна білизни. Змінюють натільну та постільну білизну в стаціонарі один раз на 7-10 днів після гігієнічної ванни і щоразу після забруднення. Мокру та від поту білизну слід прати, сушити її не рекомендується.

У 90% випадків в основі порушення здоров'я є порушення в обміні речовин і, отже, там, де немає правильно організованого харчування, немає раціонального лікування. Лікувальне харчування - застосування з лікувальною і профілактичною метою спеціально складених харчових раціонів і режимів харчування для хворих людей. Лікувальне харчування (дієтотерапія) будується на основі даних по фізіології, біохімії і гігієні харчування, зокрема знань про роль окремих харчових речовин і продуктів, значенні збалансованості і режиму харчування. Робота по забезпеченню лікувального харчування спирається на уяві про причини, механізми і форми протікання різних захворювань, особливостях травлення й обміну речовин у здорової і хворої людини. Особливе значення має знання лікувальних дієт. Лікувальне харчування - обов'язковий метод комплексної терапії, харчування хворого є тою основою на якій варто застосовувати інші терапевтичні фактори. Там, де немає лікувального харчування, немає раціонального лікування. Лікувальне харчування може бути єдиним методом лікування, або одним із основних методів (при захворюваннях органів травлення, нирок, цукровому діабеті, ожирінні). В інших випадках лікувальне харчування підсилює дію різних видів терапії, попереджаючи ускладнення і прогресування хвороби (недостатність кровообігу, гіпертонічна хвороба і т.д.) При інфекційних захворюваннях, туберкульозі, травмах, після операцій - лікувальне харчування сприяє підвищенню захисних сил організму, нормальному відновленню тканин, прискоренню видужання і попередженню переходу хвороби в хронічну форму.

Основним принципом лікувального харчування є: фізіологічна повноцінність і терапевтична специфічність з урахуванням патологічного процесу і характеру його протікання.

При побудові будь-якої дієти повинні бути враховані наступні принципи:

· забезпечення фізіологічних потреб людини в харчових речовинах і енергії;

· облік біохімічних і фізіологічних законів, що визначають засвоєння їжі в здорової і хворої людини;

· облік місцевого і загального впливу їжі на організм;

· використання в харчуванні методів оберігання, тренування, розвантаження і контрастних днів;

· облік хімічного складу і кулінарної обробки їжі, місцевих і індивідуальних особливостей харчування.

9. Джерела інформації:

Основні:

1. Атанасенко Г.Л., Богуш С.А., Тросцінська Н.М., та інші Сестринська справа. - К.:Здоров¢я. - 1994. – 496 с.

2. Нетяженко В.З., Сьоміна А.Г., Присяжнюк М.С. Загальний та спеціальний догляд за хворими. - К.: Здоров¢я. - 1993. – 304 с.

Додаткові:

1. Загальна хірургія /Під ред. С.І. Жученка, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча. К.: Здоров’я. – 1999.

2. Симодейко А.А., Філіп С.С., Болдижар О.О., Пантьо В.І. Практичні навики з загальної хірургії з доглядом за хворими.//Ужгород, - 2001. 208с.

3. Черенько М.І., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія з анестезіологією, осно­вами реаніматології та догляду за хворими. - К.: Здоров¢я. - 1999. – 616 с.

Тема: Основні принципи дотримання санітарно-гігієнічного режиму хірургічного відділення, правила прибирання основних підрозділів хірургічного стаціонару, особливості дотримання лікувально-охоронного режиму хірургічного відділення.

Поиск по сайту: